Календар медицини

Богомолець Олег Олександрович
(1911 — 1991) — патофізіолог, професор, член-кореспондент АН УРСР, Заслужений діяч науки УРСР.

Народився в м. Одеса. Медичну освіту здобув у Київському медичному інституті (1934). Працював асистентом відділення експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології і патології та старшим науковим співробітником Інституту клінічної фізіології АН УРСР (з 1940 р.).

У 1937 році захистив кандидатську дисертацію, у 1944 році — докторську дисертацію.

Під час німецько-радянської війни (1941–1943) працював в евакуаційному шпиталі № 1741, згодом — директором Башкирської республіканської станції переливання крові.

Після війни обіймав посади старшого наукового співробітника (1942–1943), завідувача фізико-хімічної лабораторії (1943–1946) та директора (1946–1953) Інституту експериментальної біології та патології МОЗ УРСР. У 1944–1946 рр. одночасно був професором кафедри загальної хірургії Київського медичного інституту.

У 1953–1980 рр. — завідувач лабораторії патофізіології Українського науково-дослідного санітарно-хімічного інституту. З 1980 року — старший науковий співробітник-консультант Інституту фізіології імені О. О. Богомольця АН УРСР. Професор з 1945 року.

Заслужений діяч науки УРСР (1969), член-кореспондент АН УРСР (1964), лауреат премії імені О. О. Богомольця АН УРСР (1971).

Автор близько 60 наукових публікацій. Основні напрями наукової діяльності: алергія, імунітет, реактивність організму, переливання крові, механізм дії антиретикулярної цитотоксичної сироватки, терапія променевих уражень, токсикологія та детоксикація, пошкодження організму при кумулятивних вибухах, реанімація за допомогою апарата штучного кровообігу.

Науковий консультант і керівник 6 докторських та понад 30 кандидатських дисертацій.

Іван Гаврилович Антонюк (1926-1989) кандидат медичних наук (1966), відомий фахівець у галузі травматології та ортопедії.

У 1965–1968 роках очолював клініку відновлювальної хірургії та протезування. Пізніше був керівником клініки мікрохірургії в Українському науково-дослідному інституті травматології та ортопедії.

Наукова діяльність Івана Гавриловича була присвячена проблемам лікування переломів кісток та травм великих суглобів. Його праці зробили вагомий внесок у розвиток методів відновлювальної хірургії та ортопедії.

Наливайко Дмитро Георгійович (1926-1996) фізіолог, доктор медичних наук (1975), професор.

У 1952 році закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця. У 1982–1987 роках очолював кафедру нормальної фізіології цього інституту.

Наукова діяльність Дмитра Георгійовича була присвячена дослідженню механізмів секреторного процесу в травних залозах. Його праці зробили вагомий внесок у розвиток фізіології травлення та вивчення функціонування травної системи.

Іван Петрович Білько (1941) мікробіолог, доктор медичних наук (1988), професор (1997).

У 1970 році закінчив Київський медичний інститут. У 1973–1979 роках працював асистентом кафедри мікробіології цього закладу. З 1979 до 1994 року був завідувачем лабораторії мікробіології в Інституті фтизіатрії і пульмонології АМН України.

Від 1994 року працює у Київській медичній академії післядипломної освіти: професор, а з 1997 року — завідувач кафедри мікробіології.

Наукові дослідження Івана Петровича присвячені вивченню біологічних властивостей мікоплазм, мікобактерій туберкульозу та інших мікроорганізмів. Він також займається конструюванням нових живильних середовищ для культивування мікроорганізмів, а також розробленням і вдосконаленням методів мікробіологічної діагностики інфекційних захворювань бактеріальної етіології.

Серед наукових праць ученого:

«Характер размножения микоплазм человека» (1973);

«Микроскопические методы исследования в микробиологии туберкулеза» (1992);

«Новий метод культивування мікобактерій» (1993);

«Вимоги до взяття та доставки матеріалу для мікробіологічних досліджень» (2001);

«Характеристика препаратів-пробіотиків, які використовуються для профілактики та терапії порушень кишкового мікробіоценозу і мікроекології жіночих статевих органів» (2002).

Климов Костянтин Михайлович (1901-1957) ортопед-травматолог, кандидат медичних наук (1937), доцент, керівник клініки Українського НДІ травматології та ортопедії (1932-1953). Один з організаторів травматологічної ортопедичної служби в Україні.

Коваленко Василіса Степанівна (1921-1993) стоматолог, доктор медичних наук (1971), професор (1976).

У 1946 році закінчила Київський стоматологічний інститут. Працювала у Київському медичному інституті, де обіймала посаду декана стоматологічного факультету у 1960–1966 та 1970–1985 роках. У 1969–1986 роках була професором кафедри хірургічної стоматології.

Наукова діяльність Василіси Степанівни була присвячена питанням клініки, діагностики та лікування неепідемічних сіаладенітів, остеомієліту щелеп та інших захворювань щелепно-лицевої ділянки.

Серед наукових праць дослідниці:

«Два случая дермоидной кисты редкой локализации» (1974);

«Редкое наблюдение болезни Маделунга» (1978);

«Исходы лечения больных с флегмонами лица в зависимости от сроков их первичной диагностики» (1980).