Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
115 років від дня народження психіатра, доктора медичних наук, професора Якова Павловича Фрумкіна (1902-1978)
Психіатр, доктор медичних наук (1940), професор (1932), завідувач кафедри психіатрії Київського медичного інституту (1932-1975), професор-консультант по 1978 р. Розробляв питання клінічної психіатрії, розвивав ідеї московської психіатрічної школи С.С. Корсакова та П.Б. Ганнушкіна.
У 1924 р. закінчив медичний факультет 1-го Московського університету . Учень відомого психіатра П.Б. Ганнушкіна.
Автор понад 150 наукових праць, присвячених питанням клініки, систематики, диференційної діагностики та лікування психічних захворювань, організації психіатричної допомоги та викладання психіатрії, методологічним питанням психіатрії.
Уперше описав такі клінічні поняття, як “невизначений тип афекту” (при шизофренії), “принцип відповідності” психопатологічних симптомів, деталізував клінічні форми епілепсії та типи епілептичного недоумства, клініку атеросклеротичного галюцинозу, “слідові механізми в психопатологічному симптомоутворенні”, “гострі психопатичні стани”, “тріаду Фрумкіна” (при шизофренії).
Наукові праці: “Материалы к вопросу о клинической классификации эпилепсии” (1936); “Психиатрическая терминология” (1939); “Вопросы психиатрии” (1940); “Краткая дифференциальная диагностика некоторых психических заболеваний” (1950); “Учебный атлас психиатрии” (1962).
85 років від дня народження фізіолога, академіка НАМН України, члена-кореспондента НАН України, доктора медичних наук, професора Геннадія Михайловича Бутенка (1932)
Академік Національної академії медичних наук України (обраний 1994 р. за спеціальністю патологічна фізіологія), член-кореспондент НАН України (1992), член-кореспондент РАМН (1986), доктор медичних наук (1971), професор (1984), двічі лауреат Державної премії України (1981, 1999), премії НАН України ім. О.О. Богомольця (1997), заслужений діяч науки і техніки України (2002), Директор Державної установи “Інститут генетичної та регенеративної медицини НАМН України”, завідувач відділу клітинних та тканинних технологій цього ж інституту, завідувач лабораторії патофізіології та імунології Державної установи “Інститут геронтології НАМН України”.
Основні напрями наукової діяльності охоплюють дослідження вікових передумов виникнення патології в похилому та старечому віці, причин і механізмів порушень діяльності системи імунітету при старінні, а також розробку низки фундаментальних проблем геронтології. Ним встановлені характерні форми імунологічних порушень, запропоновані підходи корекції імунного стану людей похилого віку, показана роль імунологічних механізмів у патогенезі обумовленої віком патології та висунута гіпотеза про існування активного чинника, що негативно впливає на функціонування фізіологічних систем, зокрема стовбурових клітин.
Автор понад 350 наукових праць, зокрема 5 монографій, 4 посібників, 1 підручника для вищих медичних закладів, 5 авторських свідоцтв. Підготував 1 доктора та 17 кандидатів наук.
Голова комісії з імунологічних лікарських засобів та продуктів генних технологій Державного фармакологічного центру МОЗ України, член правління наукових товариств з геронтології та геріатрії; з імунології, алергології та імунореабілітації; з патологічної фізіології; почесний член Російського наукового товариства з геронтології РАН; член редколегій 5 наукових журналів.
Основні наукові праці: “Активные механизмы нарушения функций в процессе старения» (1990); “Старение иммунной системы” (1998); “Остеопороз и иммунная система» (2002); “Возрастные изменения как предпосылка к возникновению возрастной патологии» (2002); “Генетические аспекты старения и возрастной патологии” (2008).
Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.
Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року та три сучасні революції: “Революція на Граніті”, “Помаранчева Революція” та “Революція Гідності”. Сьогодні під синьо-жовтим прапором ми захищаємо нашу Батьківщину від рашиської навали.
Колірна символіка нашого прапору позначає не лише поле і небо. Приміром, в релігії золотий колір символізує вищі духовні сили, а синій – свободу. З психологічної точки зору жовтий колір символізує радість, а синій колір символізує спокій.
Величезна кількість людей у різних куточках світу прикріпили наш прапор до своїх облікових записів у соціальних мережах, а уряди багатьох країн прикрасили офіційні будівлі синім і жовтим кольорами.
Наш синьо-жовтий прапор невдовзі стане світовим символом перемоги над рашизмом.
БОРІТЕСЯ – ПОБОРЕТЕ!
Наш народ укорінений у свою землю. Неперервність тисячолітньої долі України фіксують літописи, географічні, етнічні, лінгвістичні карти. Наші пращури завжди жили на цій землі і не покидали за будь-яких найтяжчих випробувань, боронили її впродовж віків.
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» – вкотре ці слова викарбовуються червоно-кривавими літерами на нашій землі. Триває боротьба за Незалежність нашої держави, за неподільну суверенну Україну, за рух до тих ідеалів, що їх виборювало не одне покоління українців.
«Ми – люди незламної волі,
Ми знаєм бажання свої
Ми прагнемо кращої долі
І миру на власній землі!»
Федір Тишко, д-р мед. н., професор кафедри оториноларингології НМУ ім. О. О. Богомольця.
Бажаємо Світлої віри усім у Перемогу та нездоланність нашого народу!
Все буде Україна!
140 років від дня народження доктора медицини, професора Василя Миколайовича Михайлова (1877-1922)
Терапевт, доктор медицини (1913), професор (1921), завідувач кафедр лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою (1919-1921), спеціальної патології і терапії (1921-1922) Киівського медичного інституту.
Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету (1899), медичний факультет Університету Св. Володимира (1906). Учень В.П. Образцова. У 1913 р. захистив докторську дисертацію “О выделении продуктов азотистого обмена и хлористого натра почками при заболевании их” та в 1916 р. був обраний медичним факультетом приват-доцентом кафедри внутрішніх хвороб. У 1919 р. обраний завідувачем інфекційного відділення Міської Олександрівської лікарні. Від 1920 р. – завідувач відділення внутрішніх хвороб і тимчасово обіймав посаду завідувача кафедри спеціальної патології і терапії та лікарської діагностики, з 1921 р. – постійний професор цієї кафедри.
Активно підтримував діяльність і заохочував доповідачів на засіданнях Медичних товариств м. Києва, був ініціатором видання “Київського медичного журналу”. Голова наукової комісії Лікарської Секції “Всемедсантруд” (1921).
Наукові праці: “К вопросу о клинически определяемых поражениях pankreas при различных заболеваниях печени” (1910); “Азотемия, ее теоретическое и практическое значение” (1914); “Основные принципы лечения нефритов” (1918).