Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
160 років від дня народження мікробіолога і хірурга, доктора медицини, професора Олександра Дмитровича Павловського (1857-1944)
Закінчив Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію (1881). Понад 10 років студіював медицину та працював у Німеччині та Франції: учень Р. Вірхова, Р. Коха, Л. Пастера. У 1884 р. захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медицини “Костномозговая опухоль и гигантские клетки (о патологическом развитии соединительной ткани)”. За його ініціативи в Києві (1894) було засновано “Товариство для боротьби із заразними хворобами”. Він створив і очолив першу пастеровську станцію (лабораторію); на її базі в 1896 р. був організований Бактеріологічний інститут, який він очолив і для якого під його керівництвом була побудована спеціальна будівля. Брав участь у російсько-японській війні (1904-1905), де надавав хірургічну допомогу пораненим у польових госпіталях. Під час Першої світової війни був начальником Київського госпіталя Червоного Хреста. У 1919 р. разом з групою професорів Університету св. Володимира емігрував за кордон.
Автор понад 100 наукових праць, присвячених вивченню мікроорганізмів, що містяться в повітрі, механізму зараження туберкульозом, риносклеромою, розвитку хірургічних інфекцій, удосконаленню методів виготовлення протидифтерійної сироватки та одержанню нових видів сироватки проти стрептококової інфекції, правця та ін. Створив (1897) препарат риносклерин для лікування риносклероми. Вперше в Росії отримав протидифтерійну сироватку (1895). Відомий своїми працями з військово-польової хірургії.
Наукові праці: “Бактериологические исследования” (1886); “Борьба с заразными болезнями” (1897); “Принципы и задачи современной хирургии” (1889); “Гнойные хирургические заразные заболевания при огнестрельных ранениях и их этиология” (1915); “Газовая гангрена, газовая флегмона и бронзовая рожа. Этиология их и клиника” (1917); “Сыпной тиф и возвратный тиф” (1919).
Відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва. З 2015 року є державним святом і неробочим днем.
80 років від дня народження нейрохірурга, кандидата медичних наук Василя Петровича Божика (1937)
Кандидат медичних наук (1972), лікар-нейрохірург відділення відновної нейрохірургії Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова (з 1991). Закінчив Чернівецький медінститут (1960). Загальний хірург у лікарнях Луганської, Херсонської областей (1960-1963); лікар-нейрохірург Інституту нейрохірургії (з 1963); завідувач відділення відновної нейрохірургії (1988-1991); старший науковий співробітник Центральної науково-дослідної лабораторії Київського інституту удосконалення лікарів при кафедрі реабілітації (1976-1988).
Основні напрями практичної та наукової діяльності: хірургічне лікування епілепсії, відновне лікування нейрохірургічних хворих.
Автор 60 наукових робіт, 5 винаходів, 6 раціоналізаторських пропозицій, співавтор монографії.
Наукові праці: “Лікування скроневої епілепсії стереотаксичними операціями” (1971); “Методи оперативних втручань при захворюваннях головного мозку” (1986); “Використання електростимуляції в комплексному лікуванні хворих з руховими церебральними дефектами” (1985).
75 років від дня народження анатома, доктора медичних наук, професора Сергія Тимофійовича Чорнокульського (1942)
Анатом, доктор медичних наук (1992), професор (2000), професор кафедри анатомії людини (з 2000 р.).
Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1971), аспірантуру на кафедрі нормальної анатомії (1973). Працював асистентом до 1981 р. У 1981-1984 рр. – старший викладач кафедри анатомії людини медичного університету в Алжирі. Від 1985 р. працює в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця: 1985-1993 р. – заступник декана по роботі з іноземними студентами, доцент кафедри нормальної анатомії (з 1989), професор кафедри (від 2000). У 1992 р. захистив докторську дисертацію “Гемомикроциркуляторное русло эндо- и миометрия человека в пренатальном периоде морфогенеза и детородном возрасте”.
Основні напрями наукових досліджень: гемо- та лімфо-мікроциркуляторне русло матки й інших функціонально різнорідних органів, імуновазальна морфологія в онтогенезі людини. Співавтор відкриття нових органів імунної системи – периваскулярних лімфоїдних вузликів.
Наукові праці: “Класифікація органів імунної системи” (1997); “Анатомія м’язів” (2000); “Анатомія внутрішніх органів (спланхнологія)” (2002); “Анатомія кісток та їх з’єднань” (2005).
125 років від дня народження акушера-гінеколога Олександра Іларіоновича Євдокімова (1892-1968)
Акушер-гінеколог, Головний акушер-гінеколог Києва (1950-1965).
У 1917 р. закінчив медичний факультет Київського університету, працював у практичній галузі охорони здоров’я, був асистентом кафедри акушерства та гінекології Київського медичного інституту.
У 1945-1956 рр. – доцент кафедри акушерства та гінекології Київського медичного інституту.
Організатор та науковий керівник відділення передчасних пологів Київського науково-дослідного інституту педіатрії, акушерства і гінекології (з 1956).
Його наукові праці були переважно присвячені удосконаленню діагностики та лікування онкогінекологічних хворих.
70 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Миколи Івановича Тутченка (1947)
Хірург, доктор медичних наук (1992), професор (1995), завідувач кафедри хірургії стоматологічного факультету (1997), Головний позаштатний транспантолог м. Києва (2003). Заслужений лікар України (2006), член Європейської асоціації хірургів.
Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1972). Учень О.О. Шалімова, В.Ф. Саєнка. З 1976 р. – лікар, а потім науковий співробітник; з 1986 р. – старший науковий співробітник Київського НДІ клінічної та експериментальної хірургії. Від 1987 р. – доцент кафедри торако-абдомінальної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів. У 1992 р. захистив докторську дисертацію “Лечение осложненной язвенной болезни двенадцатиперстной кишки с восстановлением функции сфинктера привратника”. У 1995 р. за конкурсом обраний на посаду завідувача кафедри хірургії стоматологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
Наукові дослідження присвячені хірургічній корекції ускладнених форм виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки з застосуванням лапароскопічних технологій, лікуванню хворих з термінальними захворюваннями печінки. Розробник методів діагностики та лікування хворих на незворотні захворювання печінки. Першим у Києві в 2000 р. здійснив трансплантацію трупної печінки хворому з цирозом печінки при термінальній фазі цієї патології.
Наукові праці: “Лечение осложненной язвенной болезни двенадцатиперстной кишки с восстановлением функции сфинктера привратника” (1992); “Диагностика и хирургия повреждений печени” (1996); “Скорая и неотложная медицинская помощь” (2002); “Актуальні питання абдомінальної хірургії” (2005).