Календар медицини

Георгій Леонідович Воронков (1923-1992) лікар-психіатр, доктор медичних наук (1973), професор (1977). Учасник 2-ї світової війни.

Георгій Леонідович закінчив Київський медичний інститут (1953), де відтоді й працював: 1975-1991 – завідувач кафедри психіатрії; одночасно від 1955 – заступник начальника відділу спеціальної медичної допомоги МОЗ УРСР. Головний психіатр МОЗ УРСР (1972-1989).

Наукові дослідження були присвячені питанням ранньої діагностики та лікування епілепсії, клініки та патогенезу основних форм психозів, атеросклеротичної психопатології. Описав цефалголепсію.

Наукові праці: “Учебный атлас психиатрии” (1962); “Психиатрия. Таблицы и схемы” (1977); “Практический справочник врача-психиатра” (1981); “Психические болезни” (1982); “Неотложная помощь в психиатрии” (1989); “Справочник врача-психиатра” (1990).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертація Г.Л. Воронкова “К проблеме дебютов и ранней диагностики эпилепсии” (1972)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Воронкова Г.Л., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Организация работы врача-психиатра в больнице общесоматического профиля (1983)
2. Справочник врача-психиатра (1990)
3. Диагностика и лечение шизофрении, протекающей в сочетании с экзогенноорганической патологией (1984)
4. Использование патопсихологических методов исследования в практике врачебно-трудовой экспертизы психических заболеваний (1983)
5. Методика контроля и самоконтроля знаний по психиатрии (1987)
6. Методические разработки к практическим занятиям на лечебном факультете (1977)
7. Организация внебольничной психиатрической помощи в условиях сельского района (1981)
8. Организация работы клинических психологов в  психоневрологических больницах (1980)
9. Практический справочник врача-психиатра (1981)
10. Профилактика и лечение белой горячки в соматическом стационаре (1976)
11. Психиатрия (1977)
12. Ранняя диагностика, лечение и профилактика эпилепсии (1979)
13. Учебный атлас психиатрии (1962)

Юрій Вікторович Биць (1938-2008) доктор медичних наук (1974), професор (1978).

Юрій Вікторович Биць закінчив Київський медичний інститут (1961), де відтоді й працював (нині Національний медичний університет): від 1977 – професор, одночасно 1975-1979 – начальник науково-дослідного сектора, 1979-1985 – декан 2-го лікувального факультету, від 1986 – завідувач кафедри патологічної фізіології, від 1994 – декан факультету підвищення кваліфікації викладачів.

Наукові дослідження були присвячені вивченню ролі порушень метаболізму судинної стінки, насамперед з боку енергетичного обміну, в розвитку артеріосклерозу. Порівняльно-патофізіологічні дослідження видових, вікових і регіональних особливостей обміну речовин судинної стінки дали змогу пов’язати їх з резистентністю артерій і вен до різних пошкоджувальних агентів.

Наукові праці: “До патогенезу артеріосклерозу менкебергівського типу” (1992); “Освітньо-професійна програма вищої освіти за професійним спрямуванням” (1994); “Ультраструктурные изменения эндотелия магистральных сосудов при острой и подострой гиперадреналинемии” (1996).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Биць Ю.В., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

Посібник до практичних занять з патологічної фізіології (2001)

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації Ю.В. Быць “Влияние гликолитических ядов на структуру и функцию гемато-офтальмического барьера” (1965); Быць, Ю. В. “Роль нарушений метаболизма сосудистой стенки в процессе ее склерозирования” (1973)

Віктор Григорович Шевчук (1938) фізіолог, доктор ме­дичних наук (1982), професор (1987), член-кореспондент АПН України (1993), завідувач кафедри нормальної фізіології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (1987-2013).

Віктор Григорович закінчив Київський медичний ін­ститут імені О.О. Богомольця (1963). Працю­вав старшим науковим співробітником лабораторії фізіології Інституту геронтології АМН СРСР. У 1981 р. захистив докторську дисерта­цію “Нейрогуморальные регу­ляции гемодинамики и сократитель­ной функции миокарда в старости”. У 1986-1987 – професор кафедри фізіології Інституту удосконалення лі­карів.

Основний на­прям наукових досліджень – вивчення ме­ханізмів нейрогуморальної регуляції серцево-судинної системи.

Наукові праці: “Кровообращение и старение” (1984); “Старение клетки” (1987); “Нормальна фізіологія” (1994); “Посібник з нормальної фізіології” (1995); “Ро­зумова працездатність” (2000); “Фізіологія зовнішнього дихання” (2001); “Фізіологія серцево- судинної системи з основами патофізіоло­гії” (2002); “Посібник з фізіоло­гії” (2005); “Фізіологія” (2005).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертація В.Г. Шевчука “Возрастные особенности нейрогуморальной регуляции уровня сахара крови” (1967)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Шевчука В.Г. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Вплив погоди на психофізіологічний стану здорової людини (1998)
2. Кровообращение и старение (1984)
3. Посібник з нормальної фізіології (1995)
4. Практикум з фізіології (2007)
5. Фізіологія (2008)

Анатолій Федосійович Левицький (1953) ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1998), профе­сор (2005), заслужений лікар України, Головний позаштатний дитячий орто­пед-травматолог МОЗ України (2003).

Анатолій Федосійович закінчив лікувальний факультет До­нецького медичного інституту (1976). У 1998 захистив докторську дисерта­цію “Воронкообразные дефор­мации грудной клетки (ВДГК) у детей и подростков и ее оперативное лече­ние”. У 1999 очолив відділення дитя­чої ортопедії та травматології Україн­ської дитячої спеціалізованої лікарні “Охмадит”.

У 2001-2005 – доцент ка­федри дитячої хірургії Національного медичного університету імені О.О. Бо­гомольця, 2001-2005 – начальник медичного управління Державного уп­равління справами Президента Украї­ни. З 2005 – професор кафедри дитячої хірургії Національного медичного університе­ту імені О.О. Богомольця.

Основні на­прями наукової діяльності: захворю­вання та вади розвитку грудної клітки та хребта, природжені та набуті дефор­мації великих суглобів, травми опор­но-рухового апарату. Володіє багатьма методами консервативного й опера­тивного лікування хворих з вадами та захворюваннями опорно-рухового апа­рата.

Наукові праці: “Показания к различ­ным методам лечения множественных пере­ломов длинных трубчастых костей у детей” (1981); “Новые методы функцио­нальной диагностики ортопедо-травматоло­гической патологии” (1987); “Результаты оперативного лечения воронкообразной де­формации грудной клетки у детей” (1998); “Особливості оперативного ліку­вання переломів стегна та гомілки у дітей з політравмою” (2002).

Валентин Володимирович Кальниш (1948) доктор біологічних наук (1996), професор, професор кафедри авіаційної, морської медицини та психофізіології Української військово-медичної академії, завідувач лабораторії психофізіології праці ДУ “Інститут медицини праці НАМН України”.

Наукові дослідження пов’язані з декількома напрямами: фізіологією праці, психологією праці, біофізикою, фізіологією збудливих середовищ, біологічною та медичною кібернетикою й інформатикою. Різноманітне сполучення цих дисциплін було основою для його інтелектуальних розробок.

Під керівництвом Валентина Володимировича були створені проекти побудови медичної комп’ютерної мережі для забезпечення обміну інформацією між медичними установами України, галузева комісія з сертифікації програмних продуктів і апаратно-програмних комплексів медичного призначення та визначені правила сертифікації.

Також брав участь у створенні державної системи професійного психофізіологічного відбору осіб, робота яких пов’язана з підвищеною небезпекою. Ним разом з його учнями були здійснені важливі для теорії та практики психофізіології праці методичні розробки в області професійного психофізіологічного відбору.  Цікавими є його розробки в області вивчення соціально-психологічних людських мереж.

Працює над розвитком проблем формування професійної надійності при операторській діяльності, впливу емоційного напруження на працездатність людини, що мають важливе теоретичне та прикладне значення.