Календар медицини

Розуменко Володимир Давидович (1949) головний науковий співробітник відділу нейроонкології, керівник клініки внутрішньомозкових пухлин Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України. Нейрохірург вищої кваліфікаційної категорії, відмінник охорони здоров’я, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України, академік УАН, АІНУ. Дійсний член Українського товариства “Інтелект нації”. Почесний професор Європейського Університету.

Володимир Давидович закінчив Дніпропетровський медичний інститут (1972). Відтоді 4 роки працював лікарем-нейрохірургом у Дніпропетровській обласній лікарні ім. І.І. Мечнікова. З 1976 працює в Інституті нейрохірургії, де пройшов шлях від клінічного ординатора (1976-1978), аспіранта (1978-1980), молодшого наукового співробітника (1980-1984), старшого наукового співробітника (1984-1992), провідного наукового співробітника (1992-1995) до головного наукового співробітника, керівника нейроонкологічної клініки (з 1995). У 1991 захистив докторську дисертацію “Лазерно-мікрохірургічні операції при внутрішньочерепних пухлинах”.

Провідний фахівець у галузі нейроонкології та лазерної клінічної нейрохірургії, розробник нових високоефективних лазерно-мікрохірургічних методів оперативних втручань на центральній нервовій системі, методу лазерної термодеструкції та фотодинамічної терапії злоякісних пухлин головного мозку, принципово нового лазерного та навігаційного технічного забезпечення нейрохірургічних операцій. Наукову та клінічну роботу в Інституті нейрохірургії поєднує з педагогічною роботою на кафедрі нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика та на кафедрі психології Київського університету ринкових відносин. Радник Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства (2002-2005), першого віце-прем’єр-міністра України (2005), Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2006). Також він є радником з медичних питань генерального комісара Міжнародної поліцейської корпорації (з 2006).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат:
Диагностика и хирургическое лечение опухолей теменных долей головного мозга (1980). Шифр зберігання: Р-25893

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені В. Д. Розуменком одноосібно або у співавторстві:

• Лазерная нейрохирургия (1992). Шифр зберігання: Б-70865
• Мультимодальная нейронавигация в хирургии опухолей головного мозга (2017). Шифр зберігання: Б-97980

100 років від дня народження інфекціоніста, доктора медичних наук, професора Юрія Аркадійовича Барштейна (1919-2004)

Інфекціоніст, патоморфолог, доктор медичних наук (1969), професор (1970), заслужений діяч науки і техніки України (1993). Учасник 2-ї світової війни, має бойові нагороди. Закінчив Київський медичний інститут (1941). У 1941-1957 працював військовим лікарем. Від 1957 – завідувач лабораторії патоморфології та інфекційних хвороб, від 1990 – науковий консультант Інституту епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ (Київ).

Наукові дослідження з патологічної анатомії та патогенезу бойової травми, вірусного походження лейкозів, різних інфекцій за звичайних умов та за умов зниження реактивності організму та забруднення довкілля, зокрема внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вперше в СРСР вивчив та описав патологічну анатомію та патогенез коксакі-інфекції.

Наукові праці: “Патологическая анатомия отдельных видов боевой травмы” (1951); “Роль вирусов в этиологии лейкозов” (1962); “Острые кишечные инфекции, вызванные условно-патогенными микроорганизмами” (1984); “Протейная инфекция” (1985); “Звʼязок механізму передачі збудників з патогенезом і необхідні умови для його реалізації в інфекційну хворобу” (1997); “Традиции и новые подходы к решению противоречивых вопросов этио-патогенеза туберкулезного коксита” (1998); “Порушення функції та структури гемато-енцефалічного барʼєру як патогенетичний фактор розвитку герпетичної: інфекції головного мозку” (1999).

85 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук, професора Олега Гнатовича Волощенка (1934)

Гігієніст, доктор медичних наук (1984), професор (1991), заслужений діяч науки і техніки України (1999). Закінчив Київський медичний інститут (1958). Працював лікарем у Луганській області (1958-1961); від 1962 – в Інституті гігієни та медичної екології АМНУ: 1977-1999 – заступник директора з наукової роботи, від 1999 – завідувач лабораторії гігієни нових хімічних матеріалів, препаратів та біомоніторингу; за сумісництвом – у Київському інституті удосконалення лікарів (1989-1992 – завідувач кафедри комунальної гігієни).

Досліджує вплив факторів довкілля на здоров’я й умови проживання населення, гігієнічні проблеми застосування пестицидів, полімерів та інших хімічних чинників. Засновник наукової школи з гігієни побутової хімії, полімерів та інших хімічних засобів.

Наукові праці: “Химия в быту и окружающая среда” (1978); “Санитарная бактериология и вирусология синтетических моющих средств” (1980); “Гигиена и токсикология бытовых химических веществ” (1983); “Гигиеническое значение поверхностно-активных веществ” (1991); “До проблеми радіаційного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС” (1996); “Історія становлення та основні наукові здобутки лабораторії нових хімічних матеріалів, препаратів та біомоніторингу” (2000).

60 років від дня народження інфекціоніста, доктора медичних наук, професора Олександра Костянтиновича Дуди (1959)

Інфекціоніст, доктор медичних наук (2007), професор (2011), завідувач кафедри інфекційних хвороб Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (з 2010). Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1982). З 2009 експерт МОЗ з материнської смерті, спричиненої інфекційними ускладненнями. Заступник проректора з лікувальної роботи Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. Заступник проректора з лікувальної роботи.

Основні напрями наукової та практичної діяльності: гострі та хронічні вірусні гепатити: діагностика та лікування; грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції: діагностика та лікування; лихоманки нез’ясованої етіології; антибіотик асоційовані діареї: діагностика, лікування та профілактика; міокардити різної етіології.

Наукові праці: “Особенности клинического течения и функционального состояния миокарда у больных дифтерийным миокардитом” (1997); “Клінічний перебіг і стан кардіогемодина-міки у хворих з різними варіантами дифтерійного міокардиту” (1998); “Критерии диагностики дифтерийного миокардита” (1999); “Особенности изменений систолической и диастолической функций левого желудочка у больных дифтерийным миокардитом по данным допплер-эхокардиографического исследования” (1999); “Особенности течения дифтерии у лиц пожилого и старческого возраста” (2002); “ВИЧ-инфекция — актуальность и реальность” (2003); “Острый респираторный дистресс синдром в инфектологии” (2010); “Церебральная форма малярии. Актуальность. Клиника” (2010); “Хронічний вірусний гепатит С у вагітних: клініко-епідеміологічні особливості” (2011); “Мікоплазмова респіраторна інфекція (лекція)” (2010); “Болезнь Вильсона и беременность (клиническая лекция)” (2012); “Герпетична та герпесвірусна інфекція” (2015).

115 років від дня народження уролога, доктора медичних наук, професора Ольги Василівни Проскури (1904-1978)

Уролог, доктор медичних наук (1959), професор (1961), заслужений діяч науки УРСР (1968). У 1928 закінчила Київський медичний інститут. У 1953-1969 — завідувачка кафедри урології, з 1961 — професор Київського інституту вдосконалення лікарів. Протягом багатьох років була Головним урологом Міністерства охорони здоров’я УРСР.

Науковий напрямок – запальні захворювання сечостатевої системи, лікування міхурово-піхвових нориць і нетримання сечі в жінок, пухлини сечостатевої системи, полікістоз нирок.

Сахарчук Іван Іванович (1929) терапевт, доктор медичних наук (1966), професор кафедри терапії педіатричного факультету (1968-1970), завідувач кафедри терапії стоматологічного факультету (з 1971) Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця. Заслужений працівник Вищої школи України, член Нью-Йоркської академії наук. Закінчив Львівський медичний інститут (1955). У 1965 захистив докторську дисертацію “Кровотворение при основных формах патологии щитовидной железы”.

Основним напрямом наукових досліджень є: вивчення патогенезу серцевої недостатності, обумовленої ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою та хронічним легеневим серцем, разом з розробкою сучасних схем і методів комплексної патогенетичної терапії хворих на серцеву недостатність, включаючи її рефракторні форми.

Наукові праці: “Лечение больных с легочно-сердечной недостаточностью” (1977); “Медикаментозное лечение сердечно-сосудистых расстройств” (1985); “Неотложные состояния в клинике внутренних болезней” (1985); “Основи функціональної діагностики внутрішніх хвороб” (2000); “Воспалительные заболевания легких: дифференциальная диагностика и лечение” (2005); “Воспалительные заболевания бронхов: диагностика и лечение” (2005).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат:

Лечение больных тиреотоксикозом 6-метилтиоурацилом в амбулаторных условиях (1959). Шифр зберігання: 616.4 С 221.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені І. І. Сахарчуком одноосібно або у співавторстві:

• Антибактеріальна і протимікозна терапія у клінічній медицині (2004). Шифр зберігання: Б-85146.
• Вирусные заболевания. Клиника, диагностика, лечение (2007). Шифр зберігання: В-7032.
• Воспалительные заболевания бронхов (2005). Шифр зберігання: В-6549.
• Клінічна пульмонологія (2003). Шифр зберігання: В-6014.
• Лечение больных с легочно-сердечной недостаточностью (1977). Шифр зберігання: Б-22289.
• Лечение эндемического и токсического зоба (1969). Шифр зберігання: 1969 С 221и.
• Моя молитва : сборник стихов (1985). Шифр зберігання: Б-52325.
• Основи функціональної діагностики внутрішніх хвороб (2000). Шифр зберігання: Б-78971.
• Сердечная недостаточность у лиц пожилого и старческого возраста (1973). Шифр зберігання: Б-6920.