Календар медицини

95 років від дня народження гістолога, ембріолога, доктора медичних наук, професора Костянтина Степановича Кабака (1924-1998)

Гістолог, ембріолог, доктор медичних наук (1969), професор (1970). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут (1951). Від 1955 працював у Київському медичному інституті: декан лікувального факультету (1969-1970), проректор з наукової (1971-1973) та навчальної (1973-1987) роботи, водночас – завідувач кафедри гістології та ембріології (1976-1992).

Вивчав реактивні зміни та властивості периферичної нервової системи.

Наукові праці: “К вопросу об иннервации начальных отделов лимфатической системы” (1964); “Морфологические и биохимические аспекты биодеструкции полимеров” (1986); “Гістологія людини” (1992); “Справочник по цитологии и общей гистологии” (1993); “Гістологічний тлумачний словник” (1994).

Тижненко Олександр Мойсейович (1874-1944) дерматовенеролог, доктор медицини (1909), професор, завідувач кафедри шкірних і венеричних хвороб (1921-1941), декан лікуваль­ного факультету (1926-1936) Київського медичного інституту.

Олександр Мойсейович закінчив Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію (1899). Учень І.П. Павлова. Після закінчення навчання служив лікарем воєнних госпіталів (1900-1906). У вересні 1907 був відряджений у Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію, де в 1909 році захистив дисертацію “О влиянии фитина и глицеринфосфатного натрия на обмен азота и фосфора у человека”. Впродовж двох років (1910-1912) служив військовим лікарем, потім навчався за кордоном.

З липня 1914 прикомандирований до клініки професора Т.П. Павлова для вивчення венеричних та шкірних хвороб. З початком Першої світової війни служив військовим лікарем у госпіталях. З 1919 – доцент кафедри шкірних та венеричних хвороб Московського медичного інституту. У 1921 був обраний завідувачем кафедри дерматовенерології Київського медичного інституту (українська лектура). Під його керівництвом співробітники клініки вивчали червоний і туберкульозний вовчак, псоріаз, пухирчатку, хронічну виразкову піодермію. Першим у вітчизняній літературі описав низку дерматозів. За його ініціативою була збудована клініка (1926). Він керував клінікою до 1941, з початком Великої Вітчизняної війни виїхав на Захід. Організатор Київського дерматовенерологічного товариства (1922).

Наукові праці: “Захворювання шкіри” (1935); “Влияние гонореи и ее осложнений на трудоспособность муж­чин” (1935); “О некоторых химических средствах для топической диагностики обыкновенной волчанки” (1936); “К вопросу о влиянии специфической терапии на организм больных сифилисом” (1940).

135 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медицини, професора Олександра Григоровича Єлецького (1884-1965)

Ортопед-травматолог, доктор медицини (1924), професор (1925). Закінчив Харківський університет (1911). Відтоді працював військовим лікарем. Від 1918 – у Саратовському університеті (РФ): від 1925 – завідувач кафедри оперативної хірургії; водночас очолював ортопедичне відділення міського відділу охорони здоров’я; 1932-1963 – завідувач кафедри ортопедії і травматології Київського медичного інституту; одночасно – завідувач відділу ортопедії і травматології Українського НДІ ортопедії. Під час 2-ї світової війни – завідувач кафедри травматології, ортопедії, військово-польової хірургії Томського медичного інституту (РФ) та військовий лікар.

Вивчав проблеми відновлення функцій опорно-рухового апарату, лікування спастичного паралічу, псевдосуглобів, кістково-суглобового туберкульозу, регенерації кісткової тканини. Одним з перших у СРСР виконав велику кількість операцій артропластики на колінних і кульшових суглобах, удосконалив методику операцій при застарілих вивихах і анкілозах кульшових і плечових суглобів. Описав особливості іннервації судин епіфізів кісток і капсули колінного суглоба.

Наукові праці: “Резекция задних корешков спинного мозга как способ лечения спастических параличей (операция Furster’a)” (1924); “К вопросу об иннервации капсулы и суставных концов костей коленного сустава” (1931); “Захворювання і пошкодження хребта” (1936); “Внутрисуставные повреждения больших суставов” (1955).

95 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук Тамари Аркадіївни Балезіної (1924-1985)

Педіатр, доктор медичних наук (1979). Закінчила Київський медичний інститут (1948). Відтоді працювала в НДІ педіатрії, акушерства та гінекології: клінічний ординатор, від 1950 – м.н.с., від 1958 – ст.н.с. відділення фізіології та патології дітей раннього віку, від 1975 – ст.н.с. відділення харчування хворої та здорової дитини, від 1984 – лікар-педіатр дитячої консультативної поліклініки при Інституті.

Основні напрями наукової діяльності: вивчення та розроблення питань дієтотерапії при гострих кишкових захворюваннях у дітей; діагностика та лікування кандидомікозу в дітей, лікування гострих розладів харчування в дітей раннього віку, визначення клініко-діагностичних критеріїв грипу в дітей різних вікових періодів.

Наукові праці: “Применение ацидофильно-дрожжевых продуктов у детей раннего возраста при желудочно-кишечных заболеваниях” (1957); “Роль кандидомикоза в возникновении и течении поносов у детей раннего возраста” (1958); “Сухі молочні продукти й овочево-фруктові консерви в харчуванні дітей раннього віку” (1975); “Диетотерапия острых желудочно-кишечных заболеваний у детей раннего возраста” (1976).

80 років від дня народження кардіохірурга, члена-кореспондента АМН України, доктора медичних наук, професора Володимира Корнійовича Гусака (1939-2002)

Кардіохірург, доктор медичних наук (1981), професор (1984), член-кореспондент АМН України (2002), заслужений діяч науки і техніки України (1992). Закінчив Чернівецький медичний інститут (1962). Працював лікарем. Від 1966 – у Донецькому медичному університеті: від 1984 – завідувач кафедри шпитальної хірургії, водночас – проректор з лікувальної роботи; від 1991 – генеральний директор Донецького обласного лікувально-клінічного об’єднання, на базі якого в 1999 створив і відтоді до 2002 очолював Інститут невідкладної і відновної хірургії АМНУ. У 2003 Інституту було присвоєне його ім’я.

Наукові праці: “Диагностика и хирургическое лечение миксомы сердца” (1998); “Хронический толстокишечный стаз” (2000); “Постоянная электрокардиостимуляция” (2000); “Термические субфасциальные поражения” (2000); “Открытий предсердно-желудочковый канал” (2001); “Проблемы и перспективы развития кардиохирургической службы Донбасса” (2001).

Балицький Костянтин Петрович (1924-1995) онколог, патофізіолог, доктор медичних наук (1965), професор (1966). Закінчив Київський медичний інститут (1946).

Костянтин Петрович працював в Інституті експериментальної біології й патології МОЗ УРСР у відділі експериментальної онкології: 1950-1953 – молодший науковий спеціаліст; від 1960 – в Українському НДІ експериментальнї і клінічної онкології: заступник директора з наукової роботи, керівник лабораторії (1967-1971). Після реорганізації цього Інституту, в 1971-1995 – завідувач відділу Інституту проблем онкології НАНУ.

Розробив оригінальний напрям в онкології – вивчення механізмів протипухлинного захисту, що дало змогу визначити нові методи діагностики та лікування злоякісних пухлин. Провів дослідження в галузі застосування ультразвуку в онкології та фітотерапії пухлин. Досліджував різноманітні аспекти історії вітчизняної медицини. Був віце-президентом Міжнародного наукового товариства “Європейська робоча група з психосоматичного вивчення раку”. Читав курс лекцій в Японії (1982).

Наукові праці: “Опухолевый процесс и нервная система” (1958); “Реактивность организма и химиотерапия опухолей” (1975); “Лекарственные растения и рак” (1982); “Стресс и метастазирование злокачественных опухолей” (1987).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат:

1. О роли фактора распространения в патогенезе злокачественного роста (1952). Шифр зберігання: 616.006 Б-204
2. Роль центральной нервной системы в реактивности организма и сопротивляемости развитию злокачественных опухолей: ( Экспериментальное исследование) (1964). Шифр зберігання: 616.006 Б-204

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Вклад учених Академії наук Української РСР в розвиток медицини (1957). Шифр зберігання: 61/06/ К-125
2. К чему приводит злоупотребление алкоголем (1927). Шифр зберігання: 613.8 К-642
3. Лекарственные растения в терапии злокачественных опухолей (1980). Шифр зберігання: 616-006-085.322 Б-39599
4. Лекарственные растения и рак (1982). Шифр зберігання: 616-006-085 Б-40390
5. Нервная система и противоопухолевая защита (1983). Шифр зберігання: 616-006-02 Б-44310