Календар медицини

150 років від дня народження гістолога, українського громадського діяча, професора Олександра Григоровича Черняхівського (1869-1939)

Гістолог, український громадський діяч, професор (1918), брав участь в організації першого українського медичного факультету (1918), очолював кафедру гістології Київського медичного інституту (1919-1929).

Організатор медичної секції Українського Наукового Товариства в Києві, перший голова Всеукраїнської спілки лікарів-українців, дійсний член НТШ у Львові, один з авторів “Російськоукраїнського словника” (Київ, 1920), активний творець української медичної термінології. Одним з перших проводив імпрегнацію нервової тканини сріблом.

100 років від дня народження невропатолога, доктора медичних наук, професора Івана Федоровича Криворучка (1919-1996)

Невропатолог, доктор медичних наук (1969), професор (1981). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський медичний інститут (1951), де відтоді й працював: 1982-1988 – професор кафедри нервових хвороб. Перший голова Українського наукового товариства медичних генетиків.

Вивчав патологію нервової системи при злоякісних пухлинах позамозкової локалізації, церебральні судинні ускладнення цукрового діабету, спадкові захворювання нервової системи.

Наукові праці: “Высшая нервная деятельность и злокачественные опухоли” (1966); “Генетика человека с основами медицин­ской генетики” (1979); “Нер­вові хвороби” (1985); “Індивідуаль­на чутливість організму до ліків. Поради лікаря” (1991); “Медична генетика” (1993).

95 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Євгена Тимофійовича Скляренка (1924-2016)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1966), професор (1968), керівник клініки захворювань суглобів у дорослих Українського НДІ травматології та ортопедії (1968), завідувач кафедри травматології та ортопедії Київського медичного інституту (1977).

Основоположник ортопедичного лікування хворих на ревматоїдний артрит, гемофілію.

Педаченко Євгеній Георгійович (1949) нейрохірург, академік НАМН України (2011), доктор медичних наук (1984), професор (1991), заслужений діяч науки і техніки України (1999). Член Президії НАМН та Президії Вченої медичної ради МОЗ України, Голова Вченої ради МОЗ України (1994-2002). Голова експертної ради ВАК України з клінічної медицини (хірургічні хвороби) (2000-2004). Директор ДУ “Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України” (2013), Головний позаштатний нейрохірург МОЗ (з 1993) та НАМН України (2011). Віце-президент Всесвітньої Федерації нейрохірургічних товариств (з 2013).

Один із засновників сучасної мініінвазивної нейрохірургії в Україні, організатор нейрохірургічної служби. Основні напрями наукової діяльності: а) травматичні ураження головного мозку (розробка сучасної концепції патогенезу закритої черепно-мозкової травми, основ геріатричного та соматичного напрямів, генної терапії, наукове обгрунтування стандартів діагностики та лікування, розробка компьютерних експертних систем для закладів охорони здоров’я); б) мініінвазивні втручання в спінальній нейрохірургії, розробка напряму амбулаторної нейрохірургії (розробка і впровадження пункційних та ендоскопічних втручань); в) наукове обгрунтування розвитку нейрохірургічної служби в Україні, впровадження клінічних протоколів лікування; г) історія розвитку нейрохірургії в Україні.

Наукові праці: “Множественные травматические внутричерепные гематомы” (1988); “Черепно-мозговая травма и общесоматическая патология” (1992); “Справочник по нейротравматологии” (1994, 1999); “Современные представления о патогенезе закрытой черепно-мозговой травмы” (1996); “Клиническое руководство по черепно-мозговой травме” (1998, 2001, 2002); “Эндоскопическая спинальная нейрохирургия” (2000); “The Practice of Minimally Invasive Spinal Technique” (2000, 2005); “Нейрохірургічна служба в регіонах України” (2005); “Пункционная вертебропластика” (2005); “Черепно-мозкова травма: сучасні принципи невідкладної допомоги” (2007), “Киевская нейрохирургия в довоенные годы” (2009); “Черепно-мозговая травма: современные принципы неотложной помощи” (2009); “Политравма: хирургия, травматология, анестезиология, интенсивная терапия” (2012); “Діагностика та хірургічне лікування дискогенних нейрокомпресійних синдромів хребта” (2014); “Травматичні ушкодження хребта та спинного мозку” (2017).

90 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Лії Олексіївни Трішкової (1929)

Педіатр, доктор медичних наук (1974), професор (1980), завідувачка кафедри дитячих інфекційних хвороб (1983-1994), декан педіатричного факультету (1978-1980) Київського медичного інституту.

Уперше в країні вивчала імунологічний фон формування тяжких форм вірусного гепатиту в дітей, обмін мікроелементів при цій патології, запропонувала методи його корекції.

Леонтович Олександр Васильович (1869-1943) фізіолог, нейро­гістолог, доктор медицини (1900), біологічних наук (1937), професор (1913), академік АН УРСР (1929), заслужений діяч науки УРСР (1939).

Олександр Васильович закінчив Університет св. Володимира в Києві (1893), де й працював від 1895: помічником прозектора гістологічної лабораторії, від 1899 – прозектором кафедри фізіології, від 1900 – приват-доцентом. Водночас у 1899–1913 викладав фізіологію тварин у Київському політехнічному інституті.

У 1906 перебував у науковому відрядженні за кордоном, зокрема у Відні. У 1913-1937 – професор, завідувач кафедри фізіології сільськогосподарських тварин Московської сільськогосподарської академії, у 1930-1935 – Московського зоотехнічного інституту; водночас від 1936 – завідувач відділу нормальної фізіології Інституту клінічної фізіології АН УРСР (Київ). Член Президії АН УРСР (1939-1943).

Вивчав фізіологію та гістологію вегетативної нервової сис­теми, питання фізіологічної дегенерації та регенерації елементів нервової тканини, що відбуваються протягом життя організму (назвав це явище постійною нервовою ре­ституцією), проблеми передчасного старіння організму людини.

Встановив подвій­ну іннервацію шкіри людини цереброспінальними та симпатичними нервовими волокнами; запропонував теорію нейрона як апарата змінного струму, метод фар­бування та фіксації нервових структур метиленовою синню, за допомогою якого виявив автономне периферичне нервове сплетіння (сплетіння Леонтовича). Дослідив гістологічну структуру й іннервацію вим’я в корів, став одним із засновників сучасної теорії нейрогумо­ральної регуляції молокоутворення.

Наукові праці: “Новые данные об иннервации кожи человека” (1900); “Эле­ментарное пособие к применению ме­тодов Gauss’a и Pearson’a при оценке ошибок в статистике и биологии” (1909-1911); “Неврон як апарат змінного струму” (1932); “Вариационная статистика” (1935); “Анатомия и физиология сельскохозяйствен­ных животных” (1937); “Физиология домашних животных” (1938); “Сучасна методика зажиттєвого фарбування нервів метиленовою синькою і іншими фарбниками” (1939).

У фонді ННМБУ зберігаються праці Леонтовича О. В., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Новые данные об иннервации кожи человека (1900 рік ) Шифр зберігання: 615.5. Л – 477
2. Элементарное пособие к применению методов Gauss’a и Pearson’a при оценке ошибок в статистике и биологии.( 1909 рiк). Шифр зберігання: 57. Л – 477.
3. Анатомия и физиология сельскохозяйственных животных. ( 1946 рiк). Шифр зберігання: 619. Г- 49
4. Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин. Підручник для районних колгоспних шкіл . ( 1941 рік). Шифр зберігання: 619. Л – 477
5. Закон Weber – Fechner’s при раздражении кожи человека индукционными токами (1907 рік). Шифр зберігання: 612. Л – 477
6. Сучасна методика зажиттєвого фарбування нервів метиленовою синькою і іншими фарбниками (1939 рік). Шифр зберігання: 611.018. Л -477
7. Синцеллий, как доминирующая клеточная структура животного организма (1912 рік) Шифр зберігання: 611.018. Л – 477