Календар медицини

Вашетко Микола Памфілович (1880-1960) патофізіолог, діяч українського національного руху, доктор медицини (1913), професор, заслужений діяч науки УРСР (1960). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1908). Працював лікарем клінічно-судового відділу Київського військового шпиталю, одночасно займався науково-дослідною діяльністю під керівництвом В. Ліндемана.

Один з перших членів Медичної секції УНТ (1910), автор доповідей і праць у галузі медицини українською мовою. Під час 1-ї світової війни працював військовим лікарем, брав активну участь у становленні українських лікарських організацій, був секретарем комісії з підготовки 2-го Всеукраїнського з’їзду лікарів. Від 1918 – у Київському медичному інституті: професор кафедри загальної патології, на якій вперше почав викладати українською мовою, від 1922 – завідувач кафедри патофізіології, водночас у 1920-1924 очолював кафедру фармакології. У 1931 репресований і звільнений з Інституту; згодом висланий у м. Сталіно (нині Донецьк), де заснував і очолював кафедру патофізіології в медичному інституті.

У 1936 повернувся до Києва, працював завідувачем кафедри патофізіології Київського ветеринарного інституту. Під час 2-ї світової війни – на кафедрі патофізіології Медичного інституту, відкритого лікарями та науковцями в окупованому Києві. Після звільнення Києва його було звинувачено в співпраці з німцями, до викладацької та наукової роботи не допускався. Його наукові праці в УРСР були вилучені з бібліотек. Засновник української наукової школи патофізіологів. Досліджував патологію нирок і сечоутворення, токсикози, роль нервової системи в регуляції обмінних процесів, значення мікроелементів.

Наукові праці: “Краткое практическое руководство по изготовлению муляжей” (1909); “К вопросу об обратном всасывании в почке: Эксперим. исследование из лаб. общей патологии Император. ун-та св. Владимира” (1913); “К вопросу об отравлении щавелевой кислотой и ее солями” (1913); “Етіологія нефритів” (1918); “До характеристики токсичних експериментальних нефритів” (1925); “Клімат та здоров’я людини” (1927); “Гематоенцефалічний бар’єр при отруєнні СО” (1938); “Фітотоксична реакція як метод визначення тваринних гормонів в досліджуваному середовищі” (1939); “Препарат для тканинної терапії – “сикоплацентин” проф. Н.П. Харченка” (1949).

100 років від дня народження доктора медичних наук, професора Іполіта Гнатовича Талька (1920-1989)

Доктор медичних наук (1968), професор (1968), керівник відділу кістково-суглобного туберкульозу для дітей та підлітків (1958-1966), відділу захворювань суглобів у дітей (1966-1989) НДІ травматології та ортопедії. Зробив великий внесок у розробку реконструктивно-відновлювальної операції кісткового туберкульозу.

Баранник Петро Іванович (1895-1988) гігієніст, доктор медичних наук (1946), професор (1946), заслужений діяч науки УРСР (1965). Закінчив Харківський медичний інститут (1927). Працював епідеміологом, санітарним лікарем в Умані (1928-1931); від 1931 – у Київському медичному інституті: асистент, доцент, завідувач кафедри загальної гігієни (1941-1968), професор-консультант (до 1978), одночасно в 1948-1957 – декан санітарно-гігієнічного факультету, 1937-1941 – директор 1-го Київського медичного інституту.

Наукові дослідження в галузі гігієни.

Наукові праці: “Посібник для молодшого медичного персоналу” (1941); “Загрязнение и самоочищение Днепра в районе Киев-Триполье” (1949); “Курс лекцій з загальної гігієни” (1961); “Гигиена” (1963).

У фонді ННМБУ зберігаються праці Баранника П.І., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Посібник для молодшого медичного персоналу : [для мед. персоналу лікарень] (1941). Шифр зберігання: 610.25 П-617
2. Вопросы общей и частной гигиены. Сборник статей (1963). Шифр зберігання: 613 В-748
3. Гігієна. Підручник для студентів лікувального, педіатричного, стоматологічного факультетів медичних інститутів (1963). Шифр зберігання: 613(02) Г-463
4. Курс лекцій з загальної гігієни. Посібник для студентів санітарно-гігієнічних факультетів медичних інститутів (1961). Шифр зберігання: 613(02) Б-241

Косткевич Олександр Іполитович (Микитович) (1865-1921) терапевт, доктор медицини (1897), професор (1915). За­кінчив Університет св. Володимира в Києві (1889). Працював у Кирилівській лі­карні; від 1894 – у лікарні для чорноробів (брав участь у її організації; обидві – Київ): 1896-1906 – головний лікар, від 1907 – консультант з внутрішніх хвороб. У 1899-1900 від­ві­дав клініки в Берліні та Гайдель­берзі. Від 1915 читав курс лекцій в Олександрівській лікарні (Київ), 1920-1921 – лікарні для чорноро­бів. Від 1920 – викладач Київського інституту народного господарства, професор кафедри діагно­стики внутрішніх хвороб медичного інституту та консультант лікарської служби Південно-Західної залізниці.

Соколов Феодосій Онисимович (1870-1941(1942)) акушер-гінеколог, доктор медицини (1909), професор (1922), завідувач кафедри акушерства і гінекології Київського медичного інституту (1920-1941).

Наукові праці були присвячені питанням хірургічного лікування запальних захворювань жіночої статевої сфери, сечостатевих нориць, екслампсії, знеболювання пологів.

70 років від дня народження офтальмолога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Наталії Володимирівни Пасєчнікової (1950)

Офтальмолог, член-кореспондент НАМН України (2012), доктор медичних наук (2003), професор (2005), заслужений лікар України (1998), директор ДУ “Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України” (з 2004), професор кафедри офтальмології Одеського державного медичного університету (з 2007).

Один з відомих учених в офтальмології. Основні напрями наукової діяльності присвячені експериментальним і клінічним дослідженням у галузі розробки та застосування лазерних методів для лікування захворювань ока: селективний вплив лазерного випромінювання на структури хоріоретинального комплексу, дослідження з застосування лазерного фемтосекундного лазера в лікуванні захворювань заднього відрізку ока, розробка біоеквіваленту рогівки та пошук нових матеріалів для її біологічного покриття, дослідження методів високочастотного електрозварювання біологічних тканин в офтальмології. Заснувала новий напрям у використанні лазерного випромінювання – селективний вплив на структури хоріоретинального комплексу, а також вперше в Україні впровадила транспупілярну термотерапію та лікування ретинопатії недоношених. З ії ініціативи в Україні організована невідкладна допомога дітям із цією патологією. У контексті розвитку новітніх лазерних технологій під її керівництвом вивчена, розроблена та впроваджується в практику антимікробна фотодинамічна терапія.

Наукові праці: “Лазерное лечение при патологии глазного дна” (2007); “Тканесохраняющая высокочастотная электросварочная хирургия” (2009); “Первичная глаукома. Новый взгляд на старую проблему” (2010); “Диабетическая макулопатия. Современные аспекты патогенеза, клиники, диагностики, лечения” (2010); “Результаты клинико-морфологического исследования экспериментального применения имплантов на основе поперечносшитого коллагена в качестве аналога донорской роговицы” (2011); “Инфракрасная диагностика в офтальмологии” (2014).