Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
80 років від дня народження науковця в галузі фармації, доктора фармацевтичних наук, професора Раїси Сергіївни Коритнюк (1940)
Науковець у галузі фармації, провізор, доктор фармацевтичних наук (1992), професор (1994). Закінчила Запорізький фармацевтичний інститут (1962). Працювала в аптеках Києва (1962-1964). Від 1967 – в Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): від 1994 – завідувач кафедри технології ліків та клінічної фармації, від 2009 – професор кафедри фармацевтичної технології і біофармації.
Розробляє технології виготовлення парентеральних і м’яких лікарських засобів.
Наукові праці: “Фитотерапия в стоматологии” (1984); “Технология и контроль качества растворов для инъекций в аптеках” (1990); “Технологія та біофармацевтичні аспекти лікарських плівок антимікробної дії” (2005); “Технологічні аспекти та номенклатура інфузійних розчинів” (2009); “Фармацевтичні сумісності антибіотиків з перитонеальними діалізними розчинами” (2010).
70 років від дня народження генерал-майора медичної служби, військового лікаря-терапевта, доктора медичних наук, професора Михайла Петровича Бойчака (1950)
Генерал-майор медичної служби (1998), військовий лікар-терапевт, доктор медичних наук (2004), професор, заслужений лікар України (1995). Закінчив військово-медичний факультет Саратовського медичного інституту (РФ, 1974), факультет підготовки керівного складу Військово-медичної академії в Ленінграді (нині Санкт-Петербург, 1981). Службу розпочав у 1974 в Центральній групі військ (Чехословаччина). Проходив службу в багатьох військових округах СРСР. Був на керівних медичних посадах у Забайкальському військовому окрузі. У 1991 з посади головного терапевта Забайкальського військового округу призначений провідним терапевтом 408-го Окружного військового госпіталю Київського військового округу. З 1996 – начальник Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України. У серпні 2012 пішов у відставку.
Основні напрями наукової діяльності: кардіологія, пульмонологія, удосконалення системи військово-медичного забезпечення Збройних Сил України, організація охорони здоров’я, історія медицини, автор “Истории Киевского военного госпиталя” в 5-ти томах.
Наукові праці: “Пневмонии” (2001); “Механизмы формирования сердечной недостаточности. Анализ моделей внутрисердечной гемодинамики” (2003); “Менеджмент у військовій медицині: теорія і практика” (2003); “История Киевского военного госпиталя” (2006-2007).
110 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук Олександра Германовича Папа (1910-1979)
Акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1966). Закінчив Київський медичний інститут (1937). У 1945-1951 та 1959-1979 — директор Київського науково-дослідного інституту педіатрії, акушерства та гінекології. У 1965 захистив докторську дисертацію “Токсоплазмоз у беременных женщин”. Голова Українського товариства акушерів-гінекологів, заступник голови Всесоюзного товариства акушерів-гінекологів, голова проблемної комісії з екстрагенітальної патології вагітних, Української проблемної комісії з акушерства та гінекології.
Опублікував понад 120 наукових робіт, присвячених питанням антенатальної охорони плода, профілактики материнської та дитячої смертності при екстрагенітальній патології, раціонального харчування вагітних, наукової організації медичної допомоги матерям і дітям.
150 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Олександра Захаровича Лазарєва (1870-1951)
Педіатр, доктор медичних наук (1936), професор (1942), заслужений діяч науки УРСР (1941) та РРФСР (1946). Учасник російсько-японської та 1-ї світової воєн. Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1893). Працював у Київській дитячій лікарні Товариства допомоги бідним хворим. У 1900 брав участь в організації Київського товариства дитячих лікарів (був його секретарем, від 1922 – головою, від 1936 – почесним головою), 1918 – Київського клінічного інституту (згодом інститут удосконалення лікарів, нині Національна медична академія післядипломної освіти), в якому в 1930-1951 (з перервою) очолював кафедру педіатрії; водночас від 1930 – заступник директора з наукової роботи та науковий керівник дитячої клініки Інституту охорони материнства та дитинства (нині Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМНУ, Київ). Від 1941 – професор, 1942-1944 – завідувач кафедри дитячих хвороб Томського медичного інституту (РФ).
Вивчав дитячі інфекційні захворювання, зокрема кишкові; обґрунтував рекомендації щодо їхньої профілактики; описав клінічні симптоми дизентерії (виділив т. зв. характерний дизентерійний синдром, перервану, стерту та масковану форми захворювання) та туберкульозу в дітей. Також досліджував клінічні ознаки перебігу плевритів.
Наукові праці: “Молочный вопрос и стерилизация молока” (1901); “Случай рецидивирующей дифтерии” (1902); “Туберкульоза дитячого віку” (1932); “До питання про профілактику та лікування токсичної диспепсії” (1945); “Семиотика и диагностика детских болезней” (1947); “Діагностика дитячих хвороб” (1950).
160 років від дня народження офтальмолога, доктора медицини, професора Олександра Федоровича Шимановського (1860-1918)
Офтальмолог, доктор медицини (1895), професор (1904), завідувач кафедри очних хвороб Київського університету (1903-1918), директор офтальмологічної клініки.
Вперше у світі розробив і здійснив операцію пересадки переднього відділу очного яблука.
85 років від дня народження дерматовенеролога, доктора медичних наук, професора Володимира Григоровича Коляденка (1935-2013)
Дерматовенеролог, доктор медичних наук (1974), професор (1977), член-кореспондент НАПН України (1999). Закінчив Київський медичний інститут (1963), де відтоді й працював (нині Національний медичний університет): у 1974-2008 – завідувач, від 2009 – професор кафедри дерматології та венерології, водночас у 1977-2009 – проректор з наукової роботи. Президент Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів (1999-2010).
Вивчав патогенез, питання діагностики та лікування хронічних дерматозів, урогенітальних інфекцій, мікозів; імунологічну та протипухлинну функції шкіри. Описав феномен протипухлинного захисту організму при псоріазі; запропонував клінічну класифікацію СНІДу; застосував спленін для лікування алергічних дерматозів; розробив спосіб виявлення блідої спірохети та методи еферентної терапії хронічних дерматозів за допомогою апаратів власної конструкції і термокамери.
Наукові праці: “Нейродермит” (1986); “Медицинская деонтология в дерматологии и венерологии” (1989); “Мікроциркуляторне русло шкіри у зв’язку із становленням її структури в нормі та при злоякісних лімфомах шкіри” (1998); “Шкірні та венеричні хвороби” (2006); “Кафедра дерматології та венерології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця: Істор. нарис” (2008); “Dermatovenerology Modules” (2010).