Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
110 років від дня народження офтальмолога, доктора медичних наук, професора Володимира Євгеновича Шевальова (1910-1978)
Офтальмолог, доктор медичних наук (1958), професор (1960), заслужений діяч науки УРСР (1973). Закінчив Одеський медичний інститут (1931). У 1931-1932 – військовий лікар, 1932-1935 працював лікарем на суднах “Радторгфлоту”; 1936-1941 – молодший, потім старший науковий співробітник Інституту експериментальної офтальмології в Одесі; 1944-1945 – начальник санітарного відділу частини НКВС; 1945-1964 – послідовно старший науковий співробітник, професор, завідувач трахоматозного, а з часом – клінічного відділень, заступник директора з наукової роботи Українського НДІ очних хвороб імені акад. В.П. Філатова; 1964-1978 – завідувач кафедри офтальмології Київського інституту удосконалення лікарів, головний офтальмолог МОЗ УРСР.
Наукові праці були присвячені питанням лікування захворювань очей, як-от трахома, лепра, ксероз; запропонував з метою діагностики прогресуючого характеру міопії порівнювати розміри видимих міопічних змін очного дна з величиною відповідної їм скотоми, що характеризує протяжність нефункційної сітківки при міопії; операції з приводу паралітичної косоокості, видалення “замурованих” катаракт, укорочення склери шляхом рифлення; розробив оперативне лікування відшарування сітківки.
75 років від дня народження хірурга, ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Олександра Андрійовича Данилова (1945)
Хірург, доктор медичних наук (1993), професор (1996). Закінчив Алтайський медичний інститут (м. Барнаул, РФ, 1969). Працював лікарем. Від 1985 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): від 1993 – завідувач кафедри дитячої хірургії.
Розробляв методи лікування пошкоджень нервів і судин із застосуванням мікрохірургічної техніки. Нині працює над проблемами мікрохірургічного лікування травми кисті та її наслідків у дітей, а також хірургічного лікування вроджених вад розвитку в дітей.
Наукові праці: “Лечение детей с внутрисуставными переломами верхних конечностей” (1989); “Хирургическое лечение деформаций нижних конечностей при детском церебральном параличе” (1995); “Повторные операции при гипоплазии легких у детей” (1995); “Спинномозкові кила” (2003); “Деформація грудної клітки у дітей” (2006).
60 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Інни Олександрівни Ковальської (1960)
Хірург, доктор медичних наук (2007), професор (2010), заслужений діяч науки і техніки України (2011). Закінчила Саратовський медичний інститут (РФ, 1984). Працювала лікарем. Від 1995 – у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця: від 2007 – професор кафедри загальної хірургії № 1.
Наукові дослідження присвячені хірургії гострого та хронічного панкреатиту, добро- та злоякісних вогнищевих уражень печінки й органів панкреатодуоденальної зони, жовчовивідних проток, заочеревинного простору, органів малого тазу.
Наукові праці: “Імунотерапія при гострому некротичному панкреатиті” (2007); “Антибиотикотерапия при остром некротическом панкреатите” (2009); “Курс лекцій з загальної хірургії” (2009); “Діагностика кістозних неоплазм підшлункової залози” (2010).
90 років від дня народження гомеопата, почесного президента Асоціації гомеопатів України Тетяни Дем’янівни Попової (1930)
Гомеопат, заслужений лікар України, почесний президент Асоціації гомеопатів України. Закінчила Київський державний медичний інститут (1955). Почала працювати лікарем з 1956, спочатку як хірург, потім – лікар-гомеопат. З 1956 працювала в Київській клінічній лікарні № 9, 1969 – клінічній лікарні № 14, 1978 – обласній лікарні м. Києва; 1987-1989 – головний лікар першої госпрозрахункової гомеопатичної поліклініки в Україні, 1989-1995 – головний лікар Центру Гомеопатії МОЗ України, з 1996 – керівник АТ “Київський Центр гомеопатії імені Д.В. Попова” та Гомеопатичної школи Попових.
110 років від дня народження патологоанатома, доктора медицини, професора Бориса Павловича Кучеренка (1910-1942)
Патологоанатом, доктор медицини (1935), професор (1940). Закінчив Київський медичний інститут (1932). Працював у ньому доцентом; водночас – завідувач патологоанатомічного відділу, заступник директора з наукової роботи Українського НДІ туберкульозу (нині Інститут фтизіатрії і пульмонології НАМН України); викладав у Київському інституті удосконалення лікарів; співпрацював з Державним медичним видавництвом УРСР; був членом вченої ради і заступником голови патологоанатомічної комісії Народного комісаріату здоров’я УРСР. Під час 2-ї світової війни разом з О. Лазуренком відновив роботу Київського медичного інституту, де на посадах професора, проректора налагодив роботу кафедр, переглянув навчальні плани та програми, вилучив з них “компартійні” дисципліни. У 1942 заарештований ґестапо у складі групи керівників Інституту, згодом розстріляний.
Досліджував патологічну морфологію ендокринних залоз і туберкульозу.
Наукові праці: “До питання про нормальну гіпофізу” (1933); “Про ожиріння і парадоксально добру вгодованість при злоякісних опухах” (1937); “Об изменениях в простатической железе при злокачественных новообразованиях” (1937); “О патогистологических изменениях гипофиза при заболеваниях почек” (1940); “Об изменениях шишковидной железы при злокачественных новообразованиях” (1941).
90 років від дня народження нейрохірурга, доктора медичних наук, професора Олега Олександровича Лапоногова (1930-2011)
Нейрохірург, доктор медичних наук (1969), професор (1977), заслужений діяч науки і техніки України (1995). Закінчив Київський медичний інститут (1954). Відтоді працював в Інституті нейрохірургії НАМН України (Київ): 1974-2011 – засновник і завідувач відділення функціональної нейрохірургії.
Вивчав питання функціональної нейрохірургії, нейрохірургічного лікування всіх видів гіперкінезів, мимовільних рухів, механізми виникнення та розвитку епілепсії. Розробляв апаратуру й інструменти для стереотаксичних втручань при епілепсії, екстрапірамідальних гіперкінезах, паркінсонізмі; запропонував кріогенну техніку для стереотаксичних операцій на головному мозку.
Наукові праці: “Стереотаксичний атлас для дітей та підлітків” (1986); “Стереотаксический метод операций в нейрохирургии” (1997); “Аспекты влияния нейротрансплантации на эпилептическую активность головного мозга” (1998); “Сучасні аспекти хірургічного лікування епілепсії” (2002); “Проблеми функціональної та відновної нейрохірургії: фундаментальні та прикладні аспекти” (2004).