Календар медицини

Соломка Микола Вікторович (1856 – 1903) — військовий лікар, хірург, організатор медичної справи.

Микола Вікторович Соломка здобув медичну освіту з відзнакою у Санкт-Петербурзькій Медико-хірургічній академії, яку закінчив у 1881 році. Після завершення навчання у 1881–1887 роках служив у військових госпіталях на Кавказі.

У 1887–1888 роках проходив удосконалення з хірургії в Медико-хірургічній академії. У 1889 році захистив докторську дисертацію на тему:
«Высокое камнесечение. Материалы для оценки надлобкового камнесечения в России».

У 1890–1893 роках працював старшим ординатором Київського військового госпіталю та асистентом хірургічної госпітальної клініки Університету Святого Володимира.

З 1893 до 1903 року обіймав посаду головного лікаря лікарні при Покровському жіночому монастирі в Києві.

Одночасно у 1899–1902 роках М. В. Соломка очолював Київський військовий госпіталь.

Організаційна та громадська діяльність Микола Вікторович Соломка був ініціатором важливих нововведень у медичній практиці:

• сприяв створенню самостійного отоларингологічного відділення в Київському військовому госпіталі;
• за його ініціативою в госпіталі було встановлено один із перших у Російській імперії рентгенівських апаратів;
• відкрито зуболікарський кабінет для нижчих чинів та офіцерів.

Особливі доручення та відзнаки

• був молодшим лікарем при Великій княгині Олександрі Петрівні, дружині Великого князя Миколи Миколайовича-старшого;
• у 1899 році очолював спеціальну комісію з ліквідації чуми в Астраханській губернії;
• лейб-хірург Двору Його Імператорської Величності;
• мав чин дійсного статського радника.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Соломки М. В.:
Высокое камнесечение. Материал дя оценки надлобкового камнесечения в России : Дис. на степень д-ра медицины (1889). Шифр зберігання: 617.4 С-605

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Соломки М. Ві., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
Значение Х-лучей в хирургии (1898). Шифр зберігання: 616.073 С-605
Материалы для оценки высокого камнесечения. Разбор 491 случая операций в России (Б.г.). Шифр зберігання: 616.6 С-605

85 років від дня народження терапевта, нефролога, доктора медичних наук, професора Тараса Денисовича Нікули (1936-2019)

Терапевт, нефролог, доктор медичних наук (1984), професор (1988), завідувач кафедр терапії санітарно-гігієнічного факультету (1988-1994), пропедевтики внутрішніх хвороб № 2 (1994), заступник проректора з наукової роботи (1987-1992) Київського медичного інституту.

Серед його 55 наукових напрямів пріоритетним була нефрологія. Вивченню теоретичних і практичних аспектів клінічної нефрології присвятив 50 років свого життя. Розробив і впровадив нові пристрої та способи діагностики, профілактики, прогнозування, медикаментозного та немедикаментозного лікування, реабілітації хвороб нирок, нові методи проведення в нефрологічних хворих диференціальної діагностики нефрогенних і первинних артеріальних гіпертензій, уражень серця й органів травлення.

85 років від дня народження травматолога, доктора медичних наук Льва Миколайовича Анкіна (1936)

Травматолог, доктор медичних наук (1986). Закінчив Казанський медичний інститут (1959). Завідувач травматологічного відділення військового шпиталю, головний травматолог Київського військового округу (1978-1986); старший науковий співробітник, завідувач клініки Українського НДІ травматології та ортопедії (1986-1992); від 1993 – директор Київської клінічної лікарні травматології Науково-практичного об’єднання швидкої медичної допомоги та медицини катастроф.

Дослідження присвячені проблемам остеосинтезу та лікування травм.

Наукові праці: “Некоторые проблемы остеосинтеза” (1985); “Остеосинтез металлическими пластинами” (1989); “Принципы стабильно-функционального остеосинтеза” (1991).

Тишко Федір Олексійович (1936) — оториноларинголог, учений, педагог, організатор медичної науки.

Федір Олексійович народився в смт Баришівка Київської області. Медичну освіту здобув у Київському медичному інституті імені О. О. Богомольця, який закінчив у 1960 році.

У 1960–1963 роках працював лікарем-оториноларингологом Кокчетавської обласної клінічної лікарні, а також головним спеціалістом Кокчетавського обласного відділу охорони здоров’я Цілинного краю Казахської РСР.

З 1963 року пов’язав свою професійну діяльність із Київським медичним інститутом (нині — Національний медичний університет імені О. О. Богомольця), де працював на посадах:

• професора кафедри оториноларингології (від 1986 року);
• проректора з виробничої практики (від 1988 року).

Наукові ступені та вчені звання

• 1969 рік — захист кандидатської дисертації
«Лечение стойких стенозов гортани и трахеи (клинико-экспериментальное исследование)»;
• 1981 рік — захист докторської дисертації
«Хирургическое лечение больных постревматическими стенозами гортани и трахеи»;
• 1986 рік — присвоєно вчене звання професора.

Відзнаки та громадська діяльність

• Лауреат Державної премії УРСР (1979);
• Заслужений діяч науки і техніки України (1997);
• Академік Академії наук вищої школи України (1993);
• у 1994–1999 роках — віцепрезидент АН вищої школи України;
• у 1999–2001 роках та з 2010 року — академік-секретар Відділення фундаментальних проблем медицини АН вищої школи України.

Наукова діяльність і внесок у медицину

Ф. О. Тишко є автором понад 270 наукових праць, у тому числі 2 монографій, а також 18 винаходів.

Основні напрями наукових досліджень:

• відновлювальна та реконструктивна хірургія гортані, трахеї, глотки та шийного відділу стравоходу;
• патологія приносових пазух;
• внутрішньочерепні отогенні ускладнення.

Основні наукові досягнення:

• розробив і впровадив методи усунення дефектів і зарощень гортані та трахеї шляхом циркулярної резекції стенозованих ділянок з формуванням міжтрахеальних і міжгортанних анастомозів;
• запропонував метод хірургічного усунення атрезії шийного відділу стравоходу;
• один із засновників ендоскопічної та ендомікрохірургії гортані при паралітичних стенозах;
• розробив методи хірургічного лікування паралітичних стенозів гортані екстра- та ендоларингеальними доступами;
• запропонував класифікацію пластичних операцій гортані й трахеї та методів пластичної хірургії при дефектах, атрезіях і стенозах гортані, трахеї та шийного відділу стравоходу;
• обґрунтував клінічну класифікацію ринітів.

Творча діяльність Ф. О. Тишко є автором численних поетичних творів, а також:

• гімну Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
«Світоч наш Національний» (2004);
• гімну Українського наукового медичного товариства отоларингологів.

У фонді ННМБУ зберігаються праці Тишко Ф. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Театр життя в мініатюрах. Спалахи думок… від А до Я (2023). Шифр зберігання: УХ-383
2. Учитель: поема. До 100-річчя від дня народження Івана Авксентійовича Куриліна 1918-2018 (2018). Шифр зберігання: УХ-378
3. “Моя Україно”: пісні (електронний ресурс). Шифр зберігання: D-225
4. Степану Руданському (електронний ресурс): вірші. Шифр зберігання: D-309

115 років від дня народження кандидата медичних наук Марії Аронівни Хвойницької (1906-????)

Кандидат медичних наук, завідувачка лабораторії біохімії, пізніше завідувачка лабораторії радіаційної гігієни Інституту медицини праці (1947-1970).

Наукові дослідження були присвячені питанням вивчення фізіологічних механізмів адаптації до нагріваючого мікроклімату.

135 років від дня народження мікробіолога Ганни Мартиніанівни Мар’яшевої (1886-1955)

Мікробіолог, кандидат медичних наук (1935), доцент, завідувачка кафедри мікробіології лікувального факультету Київського медичного інституту (1931-1945).