Календар медицини

125 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Іллі Леонтійовича Зайченка (1896-1964)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1938), професор (1949). Учасник 1-ї світової війни. Закінчив Київський медичний інститут (1924), де й працював до 1927. У 1927-1935 – в Українському НДІ ортопедії та травматології (нині Інститут патології хребта та суглобів АМНУ, Харків); 1935-1941 – старший науковий співробітник Українського НДІ ортопедії (нині Інститут травматології та ортопедії АМНУ, Київ) і керівник клініки ортопедії, травматології та польової хірургії 2-го Київського медичного інституту; під час 2-ї світової війни – військовий лікар; у 1944-1946 – завідувач кафедри військово-польової хірургії, ортопедії і травматології Одеського медичного інституту й інституту удосконалення лікарів; 1946-1951 – завідувач клініки дитячої хірургії, ортопедії і травматології, заступник директора з наукової роботи Інституту охорони материнства і дитинства у м. Мукачеве; за сумісництвом у 1946-1948 – завідувач кафедри анатомії людини, 1948 – загальної хірургії Ужгородського університету; від 1951 – у Львівському медичному інституті, де в 1955 організував і відтоді очолював кафедру ортопедії, травматології та дитячої хірургії.

Наукові дослідження були присвячені регенерації травмованих кісткової та хрящової тканин; структурі травматизму, його профілактиці в працівників нафтовидобувної та нафтопереробної, сільськогосподарської та деревообробної промисловостей; лікуванню переломів і вивихів хребта, вроджених вивихів стопи, туберкульозних кокситів, гонітів і спондилітів.

Наукові праці: “Трансплантация эпифизарного хряща и регенерация костной и хрящевой ткани” (1957); “Элементы к построению управления регенеративным процессом костной ткани и вообще тканей” (1958); “Пластика костных дефектов в свете стадийного развития регенеративного процесса” (1958).

80 років від дня народження фармаколога, доктора медичних наук, професора Надії Олександрівни Горчакової (1941)

Фармаколог, доктор медичних наук (1987), професор (1990). Закінчила Київський медичний інститут (1964), де відтоді й працює: від 1989 – професор. Голова експертної комісії Державного фармакологічного центру МОЗ України (від 1991).

Досліджує проблеми фармакології біохімічних, фізико-хімічних, метаболічних і серцево-судинних засобів.

Наукові праці: “Індивідуальна чутливість організму до ліків” (1991); “Магний в медицине” (1992); “Экологическая фармакология” (1998); “Спирулина и здоровье” (2000); “Фармакологія” (2001); “Фармакология. Рецептура. Практические занятия” (2003); “Очерки фармакологии метаболических средств” (2001); “Кардиопротекторы” (2005).

65 років від дня народження організатора охорони здоров’я, доктора медичних наук Василя Михайловича Князевича (1956)

Організатор охорони здоров’я, доктор медичних наук (2009), заслужений лікар України (2007). Закінчив Івано-Франківський державний медичний інститут (1984). Працював на посадах лікаря (1984-1985) Бучацької ЦРЛ, головного лікаря Яблунівського туберкульозного санаторію (1985-1987), головного лікаря Бучацького району Тернопільської області (1987-1992), завідувача відділу охорони здоров’я Тернопільської обласної державної адміністрації (1992-1998), головного лікаря та генерального директора Тернопільського комунального спеціалізованого медичного об’єднання “Фтизіатрія” (2000-2002), головного лікаря центральної поліклініки Деснянського району м. Києва та начальника відділу охорони здоров’я Деснянської районної державної адміністрації м. Києва (2002-2005), начальника медичного управління, заступника керівника Державного управління справами (2005-2007), Міністра охорони здоров’я України (2007-2010), ректора Київського медичного університету Української асоціації народної медицини (2012-2013), завідувача кафедри управління охорони суспільного здоров’я Національної академії державного управління при Президентові України (з 2013).

Основні напрями наукової діяльності: державна політика та державне управління охороною здоров’я.

95 років від дня народження патологоанатома, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАНУ, академіка АМНУ Дмитра Деонисовича Зербіно (1926)

Патологоанатом, доктор медичних наук (1966), професор (1967), член-кореспондент НАН України (1991), академік АМН України (2002), заслужений діяч науки УРСР (1988). Закінчив Чернівецький медичний інститут (1950), де відтоді й працював: у 1965-1966 – професор кафедри патологічної анатомії; 1966-2000 – завідувач однойменної кафедри, водночас від 1996 – директор Інституту клінічної патології Львівського медичного університету. Віце-президент Асоціації патологів України (від 1994).

Засновник розділу патологічної анатомії – патологічна морфологія лімфатичної системи. Описав механізми лімфо- та гематогенного метастазування раку, наслідки блокади лімфатичних шляхів пухлинними клітинами; запропонував морфологічні критерії синдрому дисемінованого внутрішньо-судинного згортання крові. Також вивчає ураження судин неатеросклеротичного походження – васкуліти й ангіопатії, питання екологічної патології людини.

Наукові праці: “Общая патология лимфатической системы” (1974); “Васкулиты и ангиопатии” (1977); “Диссеминированное внутрисосудистое свертывание крови” (1989); “Чернівецька хімічна хвороба: нове екологічне захворювання?” (1998); “Хвороби нирок: Атлас макропатології та мікропатології” (2003); “Екологічні катастрофи в світі та в Україні” (2005); “Двостулковий аортальний клапан: клінічна патологія” (2009).

80 років від дня народження анатома, доктора медичних наук, професора Лариси Михайлівни Давиденко (1941)

Анатом, доктор медичних наук (1992), професор (1997). Закінчила Київський медичний інститут (1965). Працювала в Київському НДІ ендокринології та обміну речовин (1965-1974); у Національному медичному університеті (від 1974): доцент (1991-1996); від 1996 – професор кафедри анатомії людини Київського медичного інституту Української асоціації народної медицини.

Вивчає особливості метаболізму в ендокринних залозах у нормі та за умов експериментального моделювання функціональних змін; гемо- та лімфомікроциркуляторні русла в органах ендокринної та травної систем; морфогенез підшлункової залози в пренатальному періоді розвитку.

Наукові праці: “Вивчення функції медулярної зони надниркових залоз у тварин з експериментальним гіпокортицизмом” (1973); “Последовательность дифференцировки эндокриноцитов поджелудочной железы человека в пренатальном периоде развития” (1996); “Навчальні вказівки для підготовки до державного перевідного іспиту з анатомії людини” (1996); “Особливості формування судин панкреатичних острівців у пренатальному періоді розвитку людини” (2000).

80 років від дня народження лікаря-імунолога, алерголога, доктора медичних наук, професора Георгія Миколайовича Дранніка (1941)

Лікар-імунолог, алерголог, доктор медичних наук (1980), професор (1986). Закінчив Харківський медичний інститут (1965). Працював лікарем. Від 1968 – в Інституті урології АМНУ (Київ): від 1980 – завідувач лабораторії імунології; водночас від 1987 – керівник Українського центру клінічної імунології, від 1994 – засновник і завідувач кафедри клінічної імунології та алергології з курсом дитячої клінічної імунології Національного медичного університету. Фундатор служби клінічної імунології в Україні. Брав участь у створенні мережі трансплантаційних центрів (Донецьк, Львів, Запоріжжя). Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України з питань клінічної та лабораторної імунології (1992-2004). Організатор і перший президент Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації (від 1999).

Наукові дослідження в галузях трансплантаційної імунології й імуногенетики, порушення імунітету в осіб з урологічними та нефрологічними патологіями, з синдромом підвищеної втоми й ознаками вторинного імунодефіциту; імунопатогенезу в подружжі; взаємозв’язку між антигенами системи HLA та схильністю до уронефрологічних захворювань.

Наукові праці: “Система иммунитета при заболеваниях внутренних органов” (1985); “Иммунитет и инфекция при пересадке почки” (1986); “Иммунонефрология” (1989); “Генетические системы крови человека и болезни” (1990); “Иммунотропные препараты” (1994); “Клиническая иммунология и аллергология” (1999, 2003, 2006); “Влияние эрбисола ультрафарм при рецидивирующей герпетической инфекции на продукцию ИЛ-4, ИЛ-10 и экспрессию активационных молекул” (2006).