Календар медицини

100 років від дня народження гістолога, патоморфолога, історика медицини, доктора медичних наук, професора Юрія Миколайовича Квітницького-Рижова (1921-1993)

Гістолог, патоморфолог, історик медицини, доктор медичних наук (1965), професор (1970). Закінчив Київський медичний інститут (1945), де відтоді й працював асистентом, доцентом кафедри гістології та ембріології. У 1953-1963 – старший науковий співробітник, водночас у 1954-1957 – завідувач науково-організаційного відділу Київського НДІ нейрохірургії; 1958-1964 – завідувач науково-галузевої редакції біології та медицини Головної редакції УРЕ; 1964-1993 – засновник і завідувач лабораторії патологічної морфології Українського НДІ фармакології та токсикології; водночас у 1992-1993 – заступник директора з наукової роботи Центрального музею медицини України (обидва – Київ).

Вивчав ранній онтогенез людини, взаємозв’язок набряку та набухання головного мозку зі змінами внутрішньо-черепного тиску, проблеми морфологічної диференційної діагностики токсичних і гіпоксичних енцефалопатій, структурні й ультраструктурні реакції нейроглії на хімічний вплив. Автор низки нарисів з історико-медичних проблем і статей, присвячених видатним лікарям.

70 років від дня народження вченого в галузі гігієни праці, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Олександра Петровича Яворовського (1951)

Вчений у галузі гігієни праці, академік Національної академії медичних наук України (2017), доктор медичних наук (1991), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (2001), лікар вищої категорії, проректор з науково-педагогічної роботи (з 2003), завідувач кафедри гігієни праці і професійних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (з 1993). Дійсний член Міжнародної академії наук екологічної безпеки (з 2002).

Відомий учений у галузі профілактичної медицини, який розвинув і суттєво доповнив учення про гігієну та токсикологію синтетичних полімерів і пластичних мас, змазувально-охолоджувальних рідин, антикорозійних присадок, а також комбіновану та поєднану дію хімічних і фізичних чинників довкілля. Основні напрями наукової діяльності: пріоритетні закономірності формування умов праці, особливості біологічної дії новосинтезованих хімічних сполук різних класів на організм працюючих; залежність токсичності, алергенності, мутагенності, ембріо- та гонадотоксичних властивостей епоксидних сполук від квантово-хімічних, фізико-хімічних характеристик і будови молекули; комбінована та поєднана дія іонізуючого випромінювання, солей важких металів і пестицидів; кількісна характеристика сумаційних, потенціюючих ефектів та оцінка ризику їхнього впливу на організм працюючих; дослідження ушкоджуючої дії наночастинок металів на молекулярно-генетичному та квантово-хімічних рівнях. Розробив і запровадив у практику державного санітарно-епідеміологічного нагляду держстандарти, гігієнічні нормативи (ГДК, ОБРД), санітарні правила, токсикологічні паспорти. Це дозволило не лише запобігти виникненню та знизити рівень професійної та загальної захворюваності серед робітників, а й спрямувати хіміків-синтетиків та інженерів і технологів на створення менш токсичних і небезпечних речовин і матеріалів.

Відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва. З 2015 року є державним святом і неробочим днем.

100 років від дня народження отоларинголога, президента СФУЛТ Павла Джуля (1921-2015)

Отолаpинголог, дійсний член НТШ (1990; голова осередку в м. Детройт). Навчався у Львівському (1942-1943) і Ґрацькому (1944–45) університетах, закінчив Іннсбpуцький університет (Австpія, 1948). Від 1949 – в Детpойті, де після відбуття шпитальної практики та нострифікації диплома провадив приватну лікарську практику, яка згодом стала базою для створення клініки. Спеціалізувався у Вейнському університеті, де працював від 1960 клінічним професором. Пpезидент Мічиґанського (1970-1971) і Детройтського (1973-1974) отолаpингологічних товариств. Головний редактор журналу “Лікаpський вісник” (1967-2003). Пpезидент Світової федерації Українських лікарських товариств (1992-2000). Член Американської колегії хірургів, почесний член Українського лікарського товариства Північної Америки (від 1985; співзасновник і голова Мічиґанського відділу). Почесний доктор Одеського (1996) і Львівського (1998) медичних університетів. Надав матеріальну та наукову допомогу в підготовці Львівським медичним університетом 2-х видань “Ілюстрованого медичного словника Дорланда (англо-українського): У 2 т.” (2002; 2007).

Наукові праці: “Лікування отосклерози давніше і тепер” (1962); “Параліч лицевого нерва” (1971); “Звукопровідна глухота у дітей шкільного віку” (1974); “Професійні досягнення українських лікарів у ЗСА і Канаді” (1975); “Співучасть лікарів у виконанні смертного вироку” (1980); “Реабілітація лиця” (1985).

165 років від дня народження фахівця з судової медицини, доктора медицини, професора Миколи Олександровича Оболонського (1856-1913)

Фахівець із судової медицини, доктор медицини (1886), професор (1893). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1880). У 1886-1889 – прозектор кафедри судової медицини Харківського університету; 1889-1913 – завідувач кафедри судової медицини Університету св. Володимира; 1902-1913 – декан медичного факультету; засновник і голова Фізико-медичного товариства при Університеті св. Володимира; член Товариства боротьби з заразними хворобами м. Києва, Товариства захисту народного здоров’я, Товариства взаємодопомоги лікарів м. Києва.

Основні напрями наукової діяльності: вивчення різних аспектів судової медицини.

95 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук Марії Володимирівни Крижанівської (1926-2004)

Гігієніст, доктор медичних наук (1970). Закінчила Київський медичний інститут (1948). Відтоді працювала в НДІ загальної та комунальної гігієни (нині Інститут гігієни та медичної екології НАМНУ, Київ; з пе­рервою): вчений секретар і завідувач лабораторії хімічних алергенів (1961-1969); у Київському медичному інституті (1954-1961); завідувач відділу проблемного наукознавства та міжнародного наукового співробітництва ВНДІ гігієни та токсикології пестицидів, полімерів і пластичних мас (нині Інститут екогігієни і токсикології, 1969-1988); старший науковий співробітник Інституту медицини праці АМНУ (1988-2000). Заступник голови Українського товариства гігієністів (1965-1985).

Наукові дослідження з проблем комунальної гігієни, алер­гології й імунології, гігієни застосування та токсикології пести­цидів, медицини праці, охорони атмосферного повітря. Вивчала стан річок Центрального та Західного Донбасу.

Наукові праці: “Комунальна гігієна” (1966); “Гігієна житлових та гро­мадських приміщень” (1969); “Ретро­спективный анализ недоношенной бе­ременности у женщин, занятых в сель­скохозяйственном производстве кон­тролируемых территорий Украины” (1997); “Динамика здо­ровья женщин, занятых в сельском хозяйстве” (2000).