Календар медицини

75 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук, професора Сергія Івановича Гаркавого (1947)

Гігієніст, доктор медичних наук (2003), професор (2005). Закінчив Київський медичний інститут (1971), де й працює від 1973 (нині Національний медичний університет): від 2004 – професор, в. о. завідувача кафедри комунальної гігієни та екології людини.

Основний напрям наукових досліджень: санітарна охорона ґрунту, підземних і поверхневих джерел водопостачання населення від забруднення стічними водами.

Наукові праці: “Руководство к лабораторным занятиям по коммунальной гигиене” (1990); “Загальна гігієна: Пропедевтика гігієни” (1995); “Общая гигиена: Пропедевтика гигиены” (2000); “Комунальна гігієна” (2003).

125 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Олексія Олександровича Федоровського (1897–1981)

Хірург, доктор медичних наук (1949), професор, заслужений діяч науки УРСР (1959). Закінчив Харківську медичну академію (1921). Працював на посадах ординатора факультетської хірургічної клініки (1921-1925) та асистента кафедри госпітальної хірургії (1925-1926) Харківського медичного інституту, асистента, старшого асистента та доцента кафедри хірургії Українського інституту удосконалення лікарів (1926-1934); за сумісництвом – у Харківському інституті переливання крові та невідкладної хірургії; надалі – на посадах заступника директора з наукової роботи (1934-1935) та директора (1935-1941) Київського інституту переливання крові, завідувача кафедри невідкладної хірургії і переливання крові Київського інституту удосконалення лікарів, завідувача (за сумісництвом) кафедри невідкладної хірургії та переливання крові Київського інституту удосконалення лікарів; 1941-1946 перебував на військовій службі в діючій армії здебільшого на посадах провідного хірурга евакошпиталів; 1946-1948 працював у МОЗ УРСР та завідував кафедрою в Київському інституті удосконалення лікарів; надалі – на посадах професора кафедри факультетської хірургії (з 1949), завідувача (засновник) кафедри госпітальної хірургії педіатричного факультету (1953-1969), професора-консультанта (1971-1981), декана педіатричного факультету (1957-1958) Київського медичного інституту. 1958 за його ініціативою був створений перший опіковий центр в Україні. З 1948 – головний гематолог МОЗ УРСР.

Основні напрями наукової діяльності: питання експериментальної та клінічної хірургії, гематології, трансфузіології, організації служби крові та спеціалізованої допомоги хворим з опіками.

125 років від дня народження рентґенолога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР Олексія Опанасовича Городецького (1897-1967)

Рентґенолог, доктор медичних наук (1940), професор (1945), член-кореспондент АН УРСР (1957). Закінчив Саратовський університет (1924). Працював лікарем. 1935-1941 та 1943-1944 – доцент Башкирського медичного інституту (м. Уфа); під час 2-ї світової війни – у військових шпиталях; від 1946 – в Інституті клінічної фізіології АН УРСР (згодом у складі Інституту фізіології АН УРСР, Київ): від 1953 – завідувач лабораторії біофізики, від 1963 – завідувач сектору біофізики і радіобіології; водночас 1944-1957 – завідувач кафедри медичної радіології Київського інституту удосконалення лікарів.

Проводив рентґенологічні дослідження діяльності серця, біологічної дії ядерних випромінювань, надвисокочастотних спектромагнітних полів, ультрафіолетового випромінювання та випромінювання оптичних квантових генераторів. Автор методів рентґенокінематографічних досліджень функціональних порушень серця, рентґенотерапії вогнепальних ран, лікування гострої променевої хвороби, способу прискореного виведення з організму радіоактивних ізотопів.

Наукові праці: “Застойное сердце в рентгеновском изображении” (1935); “Рентгенотерапия фронтитов” (1936); “Роль рентгеновского исследования в диагностике крупозных пневмоний” (1938); “Биологическое действие ионизирующих проникающих излучений” (1955); “Електронномікроскопічне дослідження нирок при гострій променевій хворобі, викликаній радіоактивним стронцієм” (1960); “Очерки по радиобиологии” (1961); “Противолучевые свойства галлатов” (1963); “Противолучевые свойства ариламидов и арилгидразидов тиокарбоновых кислот” (1964).

85 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Олександра Івановича Волошина (1937-2020)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1974), професор (1990). Закінчив Київський медичний інститут (1961). Відтоді працював у Київському НДІ ортопедії (нині Інститут травматології та ортопедії АМНУ): від 1964 – старший науковий співробітник; від 1967 – в Національному медичному університеті (з перервою): від 1990 – професор кафедри ортопедії і травматології. 1973-1976 працював на кафедрі травматології Університету в м. Константіна (Алжир).

Наукові дослідження з проблем хірургічного лікування пошкоджень опорно-рухового апарату.

Наукові праці: “Направитель для введения костного трансплантата” (1984); “Судебно-медицинские и клинические аспекты травм при дорожно-транспортных происшествиях” (1988); “Переломы шейки бедренной кости и особенности их лечения” (1989); “Профилактика гемофилических артропатий” (1991); “Травматологія та ортопедія” (1999); “Хірургічне лікування гнійно-некротичних ускладнень при пошкодженнях кінцівок” (1999).

65 років від дня народження доктора медичних наук, професора Айдина Гурбановича Салманова (1957)

Доктор медичних наук (2013), професор, завідувач кафедри мікробіології, епідеміології та інфекційного контролю Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. Закінчив Азербайджанський державний медичний інститут (1981).

Основний напрям наукової діяльності: госпітальна епідеміологія, клінічна мікробіологія, інфекції, пов’язані з наданням медичної допомоги, інфекції в області хірургічного втручання, інфекційний контроль, антибіотики й антимікробна резистентність. Розробив критерії визначення 53 локальних форм інфекцій в області хірургічного втручання за анатомічною локалізацією гнійно-запального процесу, розробив і впровадив у практику систему епідеміологічного нагляду за інфекціями в області хірургічного втручання; 2012 розробив і впровадив у закладах охорони здоров’я України систему епідеміологічного нагляду за інфекціями, пов’язаними з наданням медичної допомоги в хірургії, на основі вивчення епідеміологічних особливостей післяопераційних гнійно-запальних інфекцій і резистентності їхніх збудників до антимікробних препаратів.

80 років від дня народження фармаколога, академіка НАМН України, доктора біологічних наук, професора Миколи Яковича Головенка (1942)

Фармаколог, академік НАМН України (1993), доктор біологічних наук (1981), професор (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1992), завідувач відділу фізико-хімічної фармакології Фізико-хімічного інституту ім. О.В. Богатського НАН України.

Є одним з провідних вчених у галузі фармакології та біохімії. Його основні науково-дослідні роботи мають фундаментально-прикладний характер і охоплюють розділи, як-от конструювання та впровадження в медичну практику інноваційних лікарських засобів (феназепам, гідазепам, аміксин, левана). Під його керівництвом вперше розроблені теоретичні основи механізмів реакцій метаболізму різних класів лікарських сполук в організмі. Виявлені нові реакції біотрансформації ліків і встановлена структура ферментів, що їх каталізують. Останніми роками під його керівництвом проведений цикл досліджень, присвячених визначенню механізмів всмоктування препаратів у шлунково-кишковому тракті, що забезпечують важливу властивість препаратів – їхню біодоступність. Запропоновані нові концепції “зон” всмоктування та “метаболічно-реверсійна модель реабсорбції сполук”.

Наукові праці: “Біофармацевтична інформатика: генерація нових знань і розроблення лікарських засобів” (2009); “Наномедицина: досягнення та перспективи розвитку новітніх технологій в діагностиці та лікуванні” (2008); “Физико-химическая фармакология” (2004); “Биохимическая фармакология пролекарств” (2007); “Філософія фармацевтичних інновацій” (2012).