Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
150 років від дня народження Соломона Марковича Компанійця – отоларинголога, доктора медицини (1912), заслуженого професора (1932).
С.М. Компанієць заснував перше радянське отоларингологічне періодичне видання – «Журнал вушних, носових і горлових хвороб» (1924), редактором якого він був до самої смерті.
У 1930 році професор Компанієць став директором клініки хвороб вуха, горла і носа 1-го Харківського медичного інституту і Українського інституту вдосконалення лікарів. У тому ж році очолив отоларингологічному кафедру Харківського стоматологічного інституту, після закриття якого в 1938 році призначається на посаду наукового керівника Українського центрального науково-дослідного інституту з хвороб вуха, горла і носа. У 1941 очолив кафедру оториноларингологічної в інституті вдосконалення лікарів і Київського стоматологічного інституту.
Науковий доробок вченого налічує 124 роботи по медицині. Він займався питаннями фізіології та патології слухового і вестибулярного апарату, зокрема писав про контузії, поранення верхніх дихальних шляхів, глухонімоту, старечу приглухуватість. Компанієць розробив методи дослідження слуху та прилад для визначення кута протиобертання очей. Великий внесок зробив у виховання майбутніх отоларингологів, є автором медичних підручників і посібників.
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються книги С. М. Компанійця:
- Болезни носа и околоносовых пазух : пособие для студентов и врачей / С. М. Компанеец ; под ред. и с доп. А. И. Гешелина. – Киев : Медгиз, 1949. – 452 с.
Шифр зберігання: 616.21 К 637 - Болезни уха, горла и носа : учебник для врачей и студентов. Т. 1. Болезни уха / С. М. Компанеец. – Харьков : Госмедиздат УССР, 1934. – 564 с.
Шифр зберігання: 616.21 К 637 - Болезни уха, горла и носа : учебник для студентов медвузов / С. М. Компанеец. – Москва : Медгиз, 1942. – 328 с.
Шифр зберігання: 616.21 К 637 - Вушні, носові та горлові хвороби : підруч. для студентів медвишів. Т. 1. Вушні хвороби / С. М. Компанієць ; пер. з рос. Д. Я. Федер. – Харків : Держмедвидав, 1934. – 518 с.
Шифр зберігання: 616.21 К 637 - Болезни уха, горла и носа : в 3 т. Т. 1, ч. 1. Болезни уха / при участии И. П. Волошина [и др.] ; под ред. С. М. Компанейца, А. А. Скрыпта. – Киев : Медгиз, 1936. – 638 с.
Шифр зберігання: 616.21 Б 792
Виповнюється 80 років від дня народження Володимира Олексійовича Боброва – кардіолога, члена-кореспондента АМН України (1993), члена-кореспондента НАН України (1991), доктора медичних наук (1980), професора (1982), міністра охорони здоров’я України (1994-95), завідувача кафедри кардіології Київської медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (з 1985).
Провідний учений в галузі кардіології України. Основний напрям наукових досліджень – серцево-судинна патологія, зокрема порушення ритму серця, артеріальна гіпертензія, організація кардіологічної допомоги. Ним була запропонована нова оригінальна концепція “аритмогенного серця”, подальша розробка якої дозволила вийти на якісно новий рівень розуміння фундаментальних аспектів патогенезу аритмій і обґрунтувати нові підходи до стратегії і тактики їх діагностики та лікування.
Під керівництвом В.О. Боброва вперше в Україні були запроваджені методи внутрішньокоронарного тромболізису та ангіопластики. Проводиться значна і результативна робота з підготовки кадрів кардіологів для нашої держави. Як висококваліфікований клініцист, він проводив велику лікувально- консультативну роботу в Інституті кардіології ім. М. Д. Стражеска АМН України, в ряді медичних закладів м. Києва та України, був консультантом ЛОО при Кабінеті Міністрів України.
Автор 950 наукових праць, серед яких 38 монографій, навчальних посібників і програм з післядипломного освіти лікарів-терапевтів і кардіологів, 30 патентів на винаходи.
Підготував 31 доктора і 74 кандидатів наук.
Був членом керівництва Європейської асамблеї кардіологів, членом Ради з клінічної кардіології Американської Асоціації серця, елект-президентом наукових товариств кардіологів країн СНД, академіком Міжнародної академії інформатики при ЮНЕСКО, членом редколегій ряду фахових журналів України та Росії.
Основні наукові праці: “Синдром слабості синусового вузла та суправентрикулярні аритмії”(1991 р.); “Системна артеріальна гіпертензія при хронічних обструктивних хворобах легенів” (1994 р.); “Рефрактерна тахіаритмія”(1994 р.); “Гомеостаз магния при эссенциальной гипертензии (клинико-физиологическая характеристика, патофизиология, гормональная регуляция, коррекция нарушений, обоснование выбора антигипертензивной терапии) (2004 р.).
Фрідріх Есмарх видатний німецький хірург, впровадження антисептиків у медицині, розробник операції з ампутації плеча та автора «штучного знекровлення», одного із творців кровоспинного джгута з гумової стрічки, а також транспортної шини для іммобілізації кінцівки, еластичного бинта, наркозної маски, безлічі корисних хірургічних інструментів (зокрема ніж Есмарха), які широко використовують і в наш час, та інших засобів, таких от як кружка Есмарха.
Фрідріх Есмарх отримав освіту в університетах Кіля та Геттінгену. Брав участь у кількох війнах, опікуючись наданням медичної допомоги пораненим, працюючи в військових шпиталях і лазаретах Кіля, Фленсбурга, Зундевітта, Гамбурга та Берліна.
Фрідріх Есмарх сприяв поширенню в Німеччині самаритянських шкіл для догляду за хворими та пораненими. Лікар видав першу книгу–посібник «Перша допомога при раптових нещасних випадках», яка стала бестселером і перекладена 30-ма мовами світу.
Кайзер Вільгельм І на знак визнання заслуг Фрідріха Августа фон Есмарха посвятив його у лицарі в 1887 р.
160 років від дня народження Юлія Петровича Лауденбаха – фізіолога, доктора медицини (1849), професора, завідувача кафедри фармакології (1898-1908), кафедри фізіології (1908-1910) Київського університету.
Вчений приділив велику увагу розвитку матеріально-технічної бази для проведення наукових досліджень, зокрема його стараннями була відкрита фармакологічна лабораторія, яка стала центром наукової думки медичного факультету.
У 1898 році друкує результати експериментальних досліджень в статті: „Про вплив йоду, йодистого натрію і йодотирину на кровообіг”, а у 1907 році – роботу „Про дію зміїної отрути і антизміїнної сироватки на серце й кровоносні судини”. Він також вивчав вплив токсинів на кров і матку, продовжував розробку питань загальної фармакології. Ю.П. Лауденбах зумів об’єднати навколо себе молодих талановитих лікарів-ентузіастів (М.Д. Стражеско, С.С. Тартаковський, А.К. Зіверт, К.М. Рудкевич, Є.Ф. Вебер, К.Я. Скуту та інші), які проводили експериментальні дослідження. М.Д. Стражеско виконав експериментальне дослідження на собаках, де показав, що тільки при внутрішньовенному введенні настоянки строфанту препарат проявляє виражений вплив на діяльність серця.
Науково обґрунтував теоретичні принципи спектрофотометричного методу кількісного визначення гемоглобіну. Зробив вагомий внесок у розробку теорії гемоцитопоезу.
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються книги Ю. П. Лауденбаха:
- Количественное определение гемоглобина в крови по спектрофотометрическому методу / Ю. П. Лауденбах. – Киев : Изд. Корчак-Новицкого, 1909. – 23 с.
Шифр зберігання: 616.074 Л 281 - Кроветворная деятельность селезенки. Экспериментальное исследование из физиологической лаборатории Ун-та св. Владимира / Ю. Лауденбах. – Киев : Тип. В. Завадского, 1894. – 143 с.
Шифр зберігання: 612.4 Л 281 - О влиянии йода, йодистого натрия и йодотирина на кровообращение. Экспериментальное исследование из физиологического института Ун-та св. Владимира / Ю. П. Лауденбах. – Киев : Тип. Ун-та св. Владимира, 1898. – 43 с.
Шифр зберігання: 612.1 Л 281 - О действии змеиного яда и антизмеиной сыворотки на сердце и кровяное давление / Ю. П. Лауденбах. – [Б. м.] : Тип. Н. Т. Корчак-Новицкого, 1907. – 21 с.
Шифр зберігання: 615.9 Л 281
Книга про Ю. П. Лауденбаха:
Сборник трудов, посвященный памяти профессора Университета св. Владимира Юлия Петровича Лауденбаха. – Киев, 1910.
Шифр зберігання: 61(06) С 232
Виповнюється 100 років від дня народження Олени Михайлівни Лук’янової – педіатра, академіка Національної академії наук України (1992), Академії медичних наук України (1993), доктора медичних наук (1966), професора (1968), директора Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України (1979-2005).
Усе професійне життя Олени Михайлівни було віддане справі охорони здоров’я материнства й дитинства та пов’язано з Інститутом педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України, який вона очолювала понад чверть століття.
Започаткувала українську школу з вивчення кальцій-фосфорного гомеостазу та обміну вітаміну D у різні вікові періоди життя дитини і з розробки сучасних методів профілактики та лікування патологій, пов’язаних з дефіцитом вітаміну D в організмі та школу дитячої гастроентерології. Займалась вивченням актуальних проблем патогенезу, діагностики, лікування та профілактики захворювань органів травлення у дітей; комплексним вивченням впливу несприятливих екологічних факторів на стан біологічної системи «вагітна жінка — плід — дитина» та розробкою методів профілактики й реабілітації екозалежної патології в дітей різних вікових груп, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
Лук’янова Олена Михайлівна — фундатор вітчизняної педіатрії, засновник першої української наукової школи дитячої гастроентерології та екології. Під її керівництвом були підготовлені понад 90 докторів і кандидатів наук. У науковому доробку понад 600 наукових праць, у тому числі 32 монографії, 15 посібників і підручників, енциклопедії, 28 авторських свідоцтв і патентів України.
Визначний організатор науки, академік О. М. Лук’янова була одним із засновників Національної академії медичних наук України, куратором ряду важливих національних та державних медико-соціальних програм, які були спрямовані на покращення охорони здоров’я дітей та жінок України.
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються книги О. М. Лук’янової:
«Використання препарату вітаміну Д3 – відеїн у педіатричній практиці» (2006), «Витамины в педиатрии» (1984), «Детская гастроэнтерология» (1978), «Диагностика и лечение заболеваний гепатобилиарной системы у детей» (1987), «Диагностика и лечение неспецифического язвенного колита у детей» (1985), «Диетотерапия хронических заболеваний органов пищеварения у детей» (1983), «Догляд та вигодовування немовлят» (1970), «Екосистема великого промислового міста України та діти першого року життя» (2005), «Здоровье матери и ребенка: энциклопедия» (1992, 1994), «Лечение хронических холецестохолангитов у детей» (1978), «Материнство-щастя жінки» (1979), «Рахіт» (1970), «Фармакотерапия в педиатрии» (1980) та ін.
Книга про О. М. Лук’янову: Академик Елена Лукьянова (авт.: Ю. Г. Антипкин, Ю.Г. Виленский (2008).
Следзевська Ірина Казимирівна – вчений-клініцист, доктор медичних наук (1966), професор, заслужений діяч науки і техніки України (1992), лауреат Державної премії УРСР, лауреат премії імені Ф. Г. Яновського НАН України (1995).
Ірина Казимирівна народилася у родині художника-сатирика, заслуженого діяча мистецтв УРСР Казимира Генріховича Агніт-Следзевського.
Понад п’ятдесят років Ірина Следзевська працювала в Інституті кардіології, з них 11 років була заступником директора з науки, багато років очолювала відділення реабілітації. Її наукові дослідження були присвячені лікуванню різних форм ендокардиту, розробці і використанню ряду не інвазивних методів діагностики ураження серцево-судинної системи, в тому числі ревматичних вад серця, проблемам реабілітації хворих з інфарктом міокарда. Завдяки останнім була створена і впроваджена в практику система етапного лікування хворих з інфарктом міокарда, що включає до шпитальний, госпітальний і санаторний етапи, вдосконалені методи контролю адекватності таких хворих, запропоновані нові критерії оцінки їх працездатності, зроблено практичний внесок в роботу медичної комісії з трудової експертизи тощо. Ірина Казимирівна була вчителем лікарів першої в Києві спеціалізованої тромбоемболічної бригади швидкої допомоги, створеної в 1962 році. За розробку і впровадження в практику методів боротьби з інфарктом міокарда І. К. Следзевська була удостоєна Державної премії УРСР.
Під керівництвом професора Следзевської виконано 4 докторські та 16 кандидатських дисертацій. Вона автор та співавтор 9 монографій і понад 350 друкованих праць.
Ірина Казимирівна була членом Президії Правління Асоціації кардіологів України, членом Спеціалізованої вченої ради з присудження наукових ступенів при Інституті кардіології ім. Н. Д. Стражеска, довгі роки була експертом ВАК України, консультантом багатьох установ практичної охорони здоров’я країни. Нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1986), орденом «За заслуги III ступеня» (2001).
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертацій Ірини Казимирівни: Влияние пенициллина и стрептомицина на функциональное состояние миокарда при лечении различных форм эндокардита (1959); Диагностика митральных и аортальных пороков сердца при ревматизме (по данным наружной и пищеводной фонокардиографии, эзофагоатриографии и системной кривой разведения красителя) (1966).
Також у фонді бібліотеки зберігаються книги І. К. Следзевської, підготовлені одноосібно або у співавторстві: Баллистокардиография и фонокардиография в диагностике заболеваний сердечно-сосудистой системы (1963); Восстановительное лечение и диспансерное наблюдение за больными, перенесшими инфаркт миокарда (1990); Инфаркт миокарда (1979); Клинико-инструментальная диагностика поражений сердца и венечных сосудов (1990); Клиническая фонокардиография (1963); Відновлення працездатності у хворих, які перенесли гостре порушення коронарного кровообігу (1994).