Календар медицини

Дашкевич Валентина Євдокимівна (1929-2012) доктор медичних наук, професор, керівник відділення екстрагенітальної патології вагітних Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (1976). Розробила систему медичного обслуговування вагітних з екстрагенітальною патологією та систему перинатальної охорони плоду.

Валентина Євдокимівна народилася в м. Камʼянське (нині – Дніпропетровської обл.); медичну освіту здобула на лікувальному факультеті Чернівецького медичного інституту (1948-1954); у 1954-1959 рр. працювала на посаді лікаря акушера-гінеколога в лікарні м. Чортків Терно-пільської обл.; навчалася в клінічній ординатурі (1959-1960) та аспірантурі за фахом «акушерство та гінекологія» (1960-1962), працювала на посадах молодшого наукового співпрацівника (1962-1964), старшого наукового співпрацівника (1964-1976), керівника відділення перинатології (1976-1979), завідувача (1979-2009), головного наукового співпрацівника (з 2009 р.) акушерського відділення екстрагенітальної патології вагітних Київського НДІ педіатрії, акушерства та гінекології (нині – Інститут педіатрії, акушерства гінекології НАМН України), у 1968-1970 рр. пра-цювала на посаді завідувача акушерсько-гінекологічного відділення Радянського шпиталю Червоного Хреста в м. Тегерані (Іран).

У 1963 р. захистила кандидатську дисертацію «Некоторые показатели функционального состояния печени у беременных с резус-отрицательной кровью и меры профилактики гемолитических заболеваний плода и новорожденного», а в 1986 р. – докторську дисертацію «Материнско-плодовые взаимоотношения и коррекция их нарушений при ревмати-ческих пороках сердца у беременных»; професор (1988); Заслужений лікар УРСР (1997); лауреат Премії АМН України (1996); лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2006).

Автор близько 300 наукових публікацій, зокрема 8 монографій, 2 посібників, 8 авторських свідоцтв на винаходи.

Основні напрями наукової діяльності дослідження патогенезу та перебігу під час вагітності найбільш поширених й тяжких захворювань, вивчення частоти та структури акушерських та перинатальних ускладнень, дослідження механізмів адаптації організмів матерії й плода, опрацювання методів розродження вагітних, профілактики материнської та перинатальної смертності за екстрагенітальної патології, розробка системи медичного обслуговування вагітних та новонароджених на уражених територіях внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; науковий консультант і керівник 9 докторських та 30 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій В. Є. Дашкевича:

1. Некоторые показатели функционального состояния печени у беременных с резусотрицательной кровью и меры профилактики гемолитических заболеваний плода и новорожденного (1963). Шифр зберігання: 618.2 Д 217.
2. Материнско-плодовые взаимоотношения и коррекция их нарушений при ревматических пороках сердца у беременных (1985). Шифр зберігання: Р-30573.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені В. Є. Дашкевичем одноосібно або у співавторстві:

1. Гемолитическая болезнь плода и новорожденных (1968). Шифр зберігання: 1968 Т 417.
2. Иглоукалывание и электроиглоанальгезия в акушерской практике (1988). Шифр зберігання: Б-59668.
3. Затримка росту плода: діагностика, профілактика та лікування (2006). Шифр зберігання: Б-85808.
4. Клинико-математические алгоритмы прогнозирования осложнений беременности и родов при экстрагенитальной патологии (1993). Шифр зберігання: Б-72825.
5. Обезболивание родов у женщин с пороками сердца (1977). Шифр зберігання: Б-26489.
6. Русско-украинско-латинский словарь медицинских терминов: хирургия, гнойная хирургия, онкология, акушерство, гинекология, рентгенология (1993). Шифр зберігання: 616.093 Р 895.

Лямбль Душан Федорович (1824-1895) професор і завідувач кафедри нормальної, потім патологічної анатомії Харківського університету (1860). Зробив вагомий внесок у розвиток різних напрямів нормальної і патологічної анатомії, гістології, клінічної медицини. Відкрив новий вид паразитичних найпростіших, що на честь автора дістали назву лямблій.

Душан Федорович народився в містечку Летині (Богемія, Чехія). Медичну освіту здобув на медичному факультеті Празького університету (1849); патологічну анатомію студент Лямбль вивчав у професора Яна Длауги (1807-1888), колишнього асистента К. Рокитанського.

Після закінчення університету Лямбль вирушив у тривалу мандрівку країнами Західної та Східної Європи, під час якої лікарську практику поєднував із дослідженнями в галузях природознавства, культури, мови; знання стародавніх та більшості європейських мов полегшувало мандрівку, результатом якої була публікація подорожнього звіту «Reisebericht»; зазначений звіт містив багато важливих патологоанатомічних спостережень, і був збірником патологоанатомічних матеріалів, які були «разбросаны по разнымь европейскимь музеямь»; з 1856 по вересень 1860 р. – приват-доцент Празького університету – викладав патологічну анатомію та працював на посаді проректора в Дитячій лікарні та 2-му Військовому госпіталі. При Дитячій лікарні організував приватні курси нормальної й патологічної гістології, на яких навчалося багато молодих лікарів всіх національностей.

У 1860-1861 рр. – екстраординарний професор, а з 1861 по 1871 р. – ординарний професор Харківського університету, де викладав нормальну і патологічну анатомію; віце-президент (1864, 1865, 1869-1871), перший голова (1861-1863, 1867-1868) та почесний член (з 1971 р.) Харківського медичного товариства; з 1871 р. – професор кафедри терапії Варшавського університету; почесний член Чеського медичного товариства.

Автор 117 наукових публікацій. наукові праці присвячені питанням анатомії, гістології, патології, судової медицини, клінічної медицини, географії, етнографії, культури та мовам словʼянських народів; у 1859 р. відкрив паразитичний організм класу джтутикових, названих нині його іменем Lamblia intestinalis; виявлені ним найпростіші були віднесені до роду Cercomonas, але в 1888 р. Р. Бланшар запро понував виділити їх у самостійний рід Lamblia в честь Д. Ф. Лямбля. Уперше описав колові волокна в циліарному мʼязі ока, сполучнотканинні вирости на півмісяцевих стулках аортального клапана (лямблівські екскресценції); за монографію «Самовывихь позвоночника» був у 1893 р. нагороджений премією Військово-медичної академії імені П. А. Загорського.

Касько Ювеналій Семенович (1914-1995) доктор медичних наук (1964), професор, завідувач кафедри дерматовенерології Чернівецького медичного інституту (1965), працював над розробкою таких наукових проблем дерматології та венерології, як патогенез, клініка, лікування, профілактика туберкульозу шкіри та лімфатичних вузлів; вивчення дерматофітів у Чернівецькій області; випробування нових лікарських форм (етенію та декаметоксину) в дерматологічній практиці; дослідження системи згортання крові у хворих на екзему.

Ювеналій Семенович народився в с. Сусловці; середню медичну освіту здобув у Вінницькому медичному технікумі (1931-1934); працював на посаді фельдшера районної санітарної станції в м. Теофіполі; вищу медичну освіту здобув в Одеському (1935-1937) та Вінницькому (1937-1941) медичних інститутах; під час німецько-радянської війни – лікар артилерійського полку та партизанського шпиталю. Працював на посаді ординатора Херсонської лікарні Дніпровського водного відділу охорони здоровʼя (1944-1946); навчався в клінічній ординатурі за фахом «дерматовенерологія» (1946-1948), працював на посадах асистента (1948-1950), доцента (1950-1956), завідувача (1956-1984) кафедри дерматовенерології Чернівецького медичного інституту; у 1954 р. захистив кандидатську дисертацію «Лечение туберкулеза кожи витамином В2», а в 1964 р. – докторську дисертацію «Вопросы патогенеза, клиники и лечения туберкулеза лимфатической системы шеи и вторичной скрофулодермы»; професор (1965); головний дерматовенеролог відділу охорони здоровʼя Чернівецької області; голова правління Чернівецького обласного товариства дерматовенерологів; член правління Українського республіканського товариства дерматовенерологів.

Автор 76 наукових публікацій, зокрема монографії «Туберкульоз периферичних лімфа-тичних вузлів і вторинна скрофулодерма». Основні напрями наукової діяльності: вивчення патогенезу, клініки, лікування та профілактики туберкульозу шкіри та лімфатичних вузлів, дослідження дерматофітів у Чернівецькій області, випробування нових лікарських форм (етонію та декаметоксину) в дерматологічній практиці, дослідження системи зсідання крові у хворих на екзему; науковий консультант і керівник 1 докторської та 5 кандидатських дисертацій; імʼя Ю. С. Касько внесено до галереї фундаторів наукових шкіл Буковинського державного медичного університету.

У фонді ННМБУ зберігаються праці Касько Ю. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Вклад учених Академії наук Української РСР в розвиток медицини. (1967). Шифр зберігання: К-125КолКришт
2. Рак – відоме і невідоме. (1976). Шифр зберігання: А-800
3. Олександр Олександрович Богомолець. (1979). Шифр зберігання: Б-28742
4. Профілактика раку можлива. (1978). Шифр зберігання: Б-26894
5. Опухоль и организм. (1962). Шифр зберігання: 616.006 К-125
6. Взаимодействие организма и опухоли. (1977). Шифр зберігання: Б-23626

Габович Рафаїл Давидович (1909–2002) гігієніст, доктор медичних наук (1952), професор (1954), завідувач кафедри загальної гігієни Вінницького медичного інституту (1953-60), декан санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту (1962-65), науковий консультант Київського НДІ гігієни харчування (1979-86). Наукові дослідження присвячені питанням в галузі військової та комунальної гігієни

Рафаїл Давидович народився в м. Києві. Медичну освіту здобув на лікувально-профілактичному факультеті
1-го Київського медичного інституту (1931); з 1931 р.-військовий лікар 9-го кавалерійського полку; згодом служив на посаді лікаря-лаборанта станції водопостачання науково-випробовувального полігону
РСЧА (станція Нахабіно під Москвою); за сумісництвом працював на посаді асистента кафедри гігієни та епідеміології Центрального інституту удосконалення лікарів; з часомпризначений старшим науковим співпрацівником Науково-випробувального санітарного інституту РСЧА; у 1941 р. захистив кандидатську дисертацію; брав участь у бойових діях; потрапив у полон; у 1941-1945 рр. перебував у концентраційних таборах у Польщі та Німеччині; після полону працював лікарем у складі оперативної групи Мо 29 СМЕРІ 33-ї армії Білоруського фронту. З 1946 р. – доцент кафедри загальної гігієни Київського медичного інституту; у 1952 р. захистив докторську дисертацію «Фтор в питьевых водах Украины и его гигиеническое значение»; у 1954-1960 рр. – завідувач кафедри гігієни Вінницького медичного інституту імені М. І. Пирогова; з 1960 р. до 1968 р. – завідувач кафедри комунальної гігієни, а у 1968-1979 рр. – завідувач кафедри загальної гігієни Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця; декан санітарно-гігієнічного факультету (1962-1965); у 1979-1991 рр. – науковий консультант Київського НДІ гігієни харчування; Заслужений діяч науки УРСР (1971).

Автор близько 400 наукових публікацій, зокрема 40 монографій та підручників. Основні напрями наукових досліджень: гігієна водопостачання, гігієна лікувально-профілактичних закладів, мікроелементи у питтєвих водах та харчових продуктах, фізичні чинники довкілля та їх вплив на здоровʼя людини, організашія та методика викладання.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Р. Д. Габовича:

1. Фтор в питьевых водах Украины и его гигиеноческое значение (1951). Шифр зберігання: 614.7 Г 122.
2. Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені Р. Д. Габовичем одноосібно або у співавторстві:
   Гігієна : підручник (1967). Шифр зберігання: 613(02) Г 122.
3. Гигиенические основы охраны продуктов питания от вредных химических веществ (1987). Шифр зберігання: Б-57033.
4. Командировка в лабиринты смерти (2002). Шифр зберігання: В-5930.
5. Криль и крилепродукты в питании человека (1984). Шифр зберігання: Б-47846.
6. Курс радиационной гигиены (1969). Шифр зберігання: 1969 Г 122р.
7. Оcнови загальної і тропічної гігієни (1995). Шифр зберігання: Б-74718.
8. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології (2004). Шифр зберігання: В-6343.
9. Санитарное обеспечение полевого водоснабжения войск (1939). Шифр зберігання: 61:355.7 Г 122.
10. Умови праці з комп’ютером і їх оптимізація (1998). Шифр зберігання: Б-76360.

Деркач Василь Степанович (1894-1973) мікробіолог, імунолог, доктор медичних наук (1939), професор (1940), член-кореспондент АМН СРСР (1945). Завідувач кафедри мікробіології (1944-71) Харківського медичного інституту. Дослідження присвячені мікробіології, імунології, розробці нових антибіотиків, вивченню механізмів їх дії.

Василь Степанович народився в селищі Корсунь (тепер – частина м. Єнакієвого Донецької обл.). Медичну освіту здобув на медичному факультеті Харківського університету (1917); у часи Першої світової війни – полковий лікар у діючій армії (1917-1918); після демобілізації працював на посадах асистента кафедри мікробіології Харківського медичного інституту (1918-1932), завідувача кафедри мікробіології 2-го Харківського медичного інституту (1932-1941); у 1939 р. отримав учений ступінь доктора медичних наук, а в 1940 р. – вчене звання професора; у 1942-1943 рр. – завідувач кафедри мікробіології Сільськогосподарського інституту в м. Оренбурзі; у 1943-1967 рр. – заступник директора Харківського інституту вакцин та сироваток і одночасно (1948-1971) – завідувач кафедри мікробіології Харківського медичного інституту; член Вченої медичної ради МОЗ УРСР, голова Харківського наукового товариства мікробіологів, епідеміологів та інфекціоністів (з 1956 р.); член президії Всесоюзного та Українського товариств мікробіологів; член редакційних колегій низки фахових журналів; член-кореспондент АМН СРСР (1945); Заслужений діяч науки УРСР (1943).

Автор близько 100 наукових публікацій. Основні напрями наукової діяльності: мікробіологія, розробка нових антибіотиків, хіміотерапія інфекційних хвороб та злоякісних пухлин; одним із перших в СРСР почав опрацювання проблеми бактеріофагії; отримав антибіотичний препарат саназин (1941) та протипухлинний антибіотичний препарат неоцид (1956); науковий консультант і керівник 6 докторських та 55 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються праці Деркача В. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Анаэробные инфекции. (1955). Шифр зберігання: 616.093 А-643
2. Детские инфекции. (1957). Шифр зберігання: 616.9 Д-363
3. Кишечные инфекции (1955). Шифр зберігання: 616.9 К-465
4. Об антигенных и иммунизирующих свойствах токсических веществ брюшно-тифозных бактерий. (1939). Шифр зберігання: 616.093.1 Л-358

Самойлович (Сущинський, за іншими даними – Сушковський) Данило Самійлович (1744–1805) епідеміолог, доктор медицини (1780). Основоположник вітчизняної епідеміології. Всесвітньо відомий чумолог. Першим визначив шляхи передачі чуми, довів її контагіозність, запропонував систему протиепідемічних заходів, що зберегла актуальність і в наш час. Один з ініціаторів реформи медичної освіти, санітарно-освітньої пропаганди. Брав участь у розробці карантинного законодавства. Розробляв наукову медичну термінологію. Засновник першого на території України наукового товариства медиків (Медичне зібрання – Херсон, 1784). Почесний член усіх 12 зарубіжних Академій наук.

Данило Самійлович організував фельдшерську школу, яка готувала ротних фельдшерів та «підлікарів» для шпиталю. У 1790 р. звільнився зі служби і мешкав у Чернігівській губернії: у 1792 р. був відновлений на службі і призначений на скромну посаду – рядового лікаря Московського Госпіталю. У 1793 р. обраний почесним членом медичної колегії, з 1801 до 1805 р. – карантинний інспектор Чорноморської лікарської управи (м. Миколаїв); був членом багатьох закордонних академій та наукових товариств, діяльність Самойловича переважно була повʼязана з боротьбою проти епідемій чуми, вивчив патологічну анатомію чуми, шляхи її поширення.

Він уперше зробив спробу (невдалу) виявити під мікроскопом у вмісті чумних бубонів збудника чуми. Розробив проєкт зразкової установи для підготовки акушерок, переклав з французької російською мовою книжку «Міська та сільська повивальна бабка»; Д. С. Самойлович заклав міцний фундамент у медицині для подальшого її розвитку, сприяв виходу вітчизняної медичної науки на світовий рівень; більшість наукових праць Д. С. Самойловича було видано у Франції; про наукову та просвітницьку діяльність Самойловича в Херсоні стало відомо у всій Європі, й французький «Журнал-енциклопедія» 5 серпня 1785 р. дав йому високу оцінку.

Він був обраний членом багатьох іноземних академій – Дижонської, Лімської, Марсельської, Ліонської, Тулузької, Майянської, Мангеймської, Турінської, Падуанської, Парижської хірургічної тощо, але при цьому так і не став членом Російської академії. У 80-х роках XVIII ст. видавець праць Д. С. Самойловича Леклерк вживає всіх заходів щодо видання окремою книгою усіх його робі; найбільший інтерес у цій книзі має «Промово до слухачів Госпітальних шкіл», в якій дано багато проникливих порад молодому лікарю, рекомендацій етичного плану.

У фонді бібліотеки зберігаються праці Самойловича Д. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Избранные произведения. /С историко-биографическим очерком/. (1949). Шифр зберігання: 616.92 С-173
2. Избранные произведения. (1952). Шифр зберігання: 616.92 С-173