Календар медицини

Самойлович (Сущинський, за іншими даними – Сушковський) Данило Самійлович (1744–1805) епідеміолог, доктор медицини (1780). Основоположник вітчизняної епідеміології. Всесвітньо відомий чумолог. Першим визначив шляхи передачі чуми, довів її контагіозність, запропонував систему протиепідемічних заходів, що зберегла актуальність і в наш час. Один з ініціаторів реформи медичної освіти, санітарно-освітньої пропаганди. Брав участь у розробці карантинного законодавства. Розробляв наукову медичну термінологію. Засновник першого на території України наукового товариства медиків (Медичне зібрання – Херсон, 1784). Почесний член усіх 12 зарубіжних Академій наук.

Данило Самійлович організував фельдшерську школу, яка готувала ротних фельдшерів та «підлікарів» для шпиталю. У 1790 р. звільнився зі служби і мешкав у Чернігівській губернії: у 1792 р. був відновлений на службі і призначений на скромну посаду – рядового лікаря Московського Госпіталю. У 1793 р. обраний почесним членом медичної колегії, з 1801 до 1805 р. – карантинний інспектор Чорноморської лікарської управи (м. Миколаїв); був членом багатьох закордонних академій та наукових товариств, діяльність Самойловича переважно була повʼязана з боротьбою проти епідемій чуми, вивчив патологічну анатомію чуми, шляхи її поширення.

Він уперше зробив спробу (невдалу) виявити під мікроскопом у вмісті чумних бубонів збудника чуми. Розробив проєкт зразкової установи для підготовки акушерок, переклав з французької російською мовою книжку «Міська та сільська повивальна бабка»; Д. С. Самойлович заклав міцний фундамент у медицині для подальшого її розвитку, сприяв виходу вітчизняної медичної науки на світовий рівень; більшість наукових праць Д. С. Самойловича було видано у Франції; про наукову та просвітницьку діяльність Самойловича в Херсоні стало відомо у всій Європі, й французький «Журнал-енциклопедія» 5 серпня 1785 р. дав йому високу оцінку.

Він був обраний членом багатьох іноземних академій – Дижонської, Лімської, Марсельської, Ліонської, Тулузької, Майянської, Мангеймської, Турінської, Падуанської, Парижської хірургічної тощо, але при цьому так і не став членом Російської академії. У 80-х роках XVIII ст. видавець праць Д. С. Самойловича Леклерк вживає всіх заходів щодо видання окремою книгою усіх його робі; найбільший інтерес у цій книзі має «Промово до слухачів Госпітальних шкіл», в якій дано багато проникливих порад молодому лікарю, рекомендацій етичного плану.

У фонді бібліотеки зберігаються праці Самойловича Д. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Избранные произведения. /С историко-биографическим очерком/. (1949). Шифр зберігання: 616.92 С-173
2. Избранные произведения. (1952). Шифр зберігання: 616.92 С-173

Даштаянц Гайк Апетнакович (1924-1978) терапевт, доктор медичних наук (1960), професор (1961). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Військово-медичну академію в Ленінграді (нині Санкт-Петербург, 1946). Працював лікарем; у Рязанському медичному інституті (РФ, 1950-1960): завідувач кафедри факультетської терапії (1959-1960); завідувач кафедри шпитальної терапії Північно-Осетинського медичного інституту (м. Орджонікідзе, нині Владикавказ, 1960-1962); завідувач кафедри терапії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів (1962-1978).

Основні напрями наукових досліджень: внутрішні хвороби, цитохімія, проблеми онкології, клінічної гематології. Зокрема вивчав клініко-патогенетичний механізм порушення згортальної системи крові.

Наукові праці: “Клиническая гематология” (1965, 1968, 1978); “Узелковый периартериит” (1966); “Метастатические поражения костей” (1967); “Методологія діагнозу” (1967); “Костномозговое кроветворение при узелковом периартериите и системной красной волчанке” (1969).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферат дисертації Даштаянц Г. А.:

Некоторые новые данные по использованию стернальной пункции в клинике и эксперименте. Автореферат дисс. … докт. мед. наук. (1959). Шифр зберігання: 616.1 Д-217

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Даштаянц Г. А., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Клиническая гематология. Краткое руководство для врачей. (1965). Шифр зберігання: 616.1 Д-217
2. Узелковый периартериит. (1966). Шифр зберігання: 616.1 Д-217
3. Метастатические опухоли костей (Миелокарцинозы). (1967). Шифр зберігання: 616.7 Ш-379
4. Методологическая диагноза. (1970). Шифр зберігання: 1970 Д217
5. Поражение сердечно-сосудистой системы при сифилисе. (1976). Шифр зберігання: Б-19360
6. Тромбоеластографія в клінічній практиці. (1972). Шифр зберігання: Б-3808
7. Актуальные вопросы клинической иммунологии. Сборник. (ред.). (1974). Шифр зберігання: Б-14000
8. Клиническая гематология. (1978). Шифр зберігання: Б-24895

Маньківський Микита Борисович (1914-2014) невропатолог, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри нервових хвороб (1960-64) Київського медичного інституту. Заступник директора інституту з наукової роботи і керівник відділу клінічної фізіології і патології нервової системи (1965-90), в теперішній час консультант цього відділу Інституту геронтології АМН України. Основні наукові дослідження пов’язані з вивченням функціональних змін нервової системи в процесі старіння людини, особливостей розвитку, клінічного перебігу, диференціальної діагностики та лікування хвороб нервової системи у людей старших вікових груп. Засновник нової галузі вітчизняної науки – нейрогеронтологіі і нейрогеріатрії.

Микита Борисович народився в м. Києві. Медичну освіту (з відзнакою) здобув у Київському медичному інституті (1939). З 1939 р. служив у Червоній армії; у 1941-1945 рр. перебував у діючій армії на посадах командира медикосанітарної роти, командира медикосанітарного батальйону 2-го Гвардійського механізованого корпусу; з 1945 р. по 1948 р. – старший науковий співпрацівник Київського психоневрологічного інституту; у 1948-1959 рр. – доцент кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту; у 1951-1954 рр. – ректор Чернівецького медичного інституту; з 1954 р. по 1960 р. – старший науковий співпрацівник відділу клінічної неврології Інституту фізіології АН УРСР; у 1958 р. захистив докторську дисертацію на тему «Ревматический энцефалит: Клиника, патоморфология, патогенез»; з 1962 по 1965 р. – завідувач кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця; у 1961-1964 рр. – проректор з наукової роботи цього ж інституту; з 1965 р. працював у Інституті геронтології АМН СРСР на посадах заступника директора з наукової роботи та завідувача відділу клінічної фізіології і патології нервової системи; з 1990 р. – науковий консультант цього ж відділу; професор; голова Київського науково-практичного товариства неврологів; заступник голови Всесоюзного товариства невропатологів та психіатрів; член президії правління Українського товариства невропатологів, психіатрів та наркологів; член президії правління Українського наукового товариства геронтологів та геріатрів.

3аслужений діяч науки УРСР (1978); лауреат Державної премії УРСР (1984). Автор понад 400 наукових публікацій, зокрема 9 монографій.

Наукові праці присвячені вивченню проблем нейроревматизму, неврології колагенозів, клінічної неврології.

Особливу увагу приділяв питанням нейрогеронтології та геріатрії, патогенезу, клініці та терапії судинних захворювань головного мозку в людей різного віку.

Уперше у вітчизняній літературі описав клініку і гістологію первинних інфекційних мієлітів, обгрунтував вірусну природу цього захворювання. Уперше визначив роль алергічних механізмів і значення судинного чинника в патогенезі деяких нейроінфекційних захворювань: під час антирабічних щеплень, грипі, геморагічному менінгоенцефаліті. Уперше описав синдроми ревматичних уражень нервової ситеми і запропонував їхню класифікацію.

Зробив вагомий внесок у вивчення клінічного перебігу і лікування вікозалежних захворювань: атеросклерозу, паркінсонізму, хвороби Альцгеймера. Науковий консультант та керівник 14 докторських та 39 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Маньківського М. Б.:

Ревматический энцефалит. Клиника, патоморфология, патогенез. (1959). Шифр зберігання: 616.8 М-247

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці М. Б. Маньківського, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Сосудистый паркинсонизм. (1982). Шифр зберігання: Б-39601
2. Долгожители: Нейрофизиологические аспекты. (1985). Шифр зберігання: Б-50828
3. Особенности восстановительного лечения больных старших возрастов, перенесших нарушение мозгового кровообращения. Методические рекомендации. (1987). Шифр зберігання: Б-55835
4. Старение и нервная система. Очерки клинической нейрогеронтологии. (1972). Шифр зберігання: Б-4689
5. Комплексное обследование для выявления лиц, предрасположенных к инсульту. Методические рекомендации. (1988). Шифр зберігання: Б-62405

Антонович Євгенія Олександрівна (1924-2001) гігієніст, доктор медичних наук (1977), професор (1979). Закінчила Київський медичний інститут (1948). Працювала лікарем (1949-1950), в Українському НДІ харчування МОЗ УРСР (1951-1964), від 1964 – у Всесоюзному НДІ гігієни та токсикології пестицидів, полімерів та пластичних мас (нині Інститут екогігієни і токсикології МОЗ України): керівник лабораторії токсичності залишків пестицидів та хімічних компонентів полімерів у харчових продуктах і виробах (1970-1986), керівник відділу гігієни та токсикології пестицидів (1983-1986).

Наукова робота в галузі охорони здоров’я людини та довкілля від негативного впливу пестицидів, агрохімікатів.

Наукові праці: “Методические указания по контролю за остаточными количествами пестицидов в продуктах питания” (1972); “Методические указания по гигиенической оценке новых пестицидов” (1988); “Безопасное использование пестицидов в условиях интенсивной химизации сельскохозяйственного производства” (1988).

У фонді ННМБУ зберігається автореферати Антонович Є. О.:

1. Материалы к токсиколого-гигиенической характеристике гексахлорана, гаммаизомера гексахлорциклогексана и нормированию их в пищевых продуктах : автореферат дисертації кандидата медичних наук. (1960). Шифр зберігання: 615.9 А-725
2. Токсикология дитиокарбаматов и гигиенические аспекты применения их на продовольственных культурах : автореферат дисертації доктора медичних наук: 14.00.07. (1975).
   Шифр зберігання: Р-19460

Також у фонді бібліотеки зберігається праця Антонович Є. О., підготовлена у співавторстві:
Методические указания по гигиенической оценке новых пестицидов. (1988).
Шифр зберігання: Б-60169

Ліпкан Микола Федорович (1909-1990) радіобіолог, доктор біологічних наук (1957), професор (1961). Учасник 2-ї світової війни. За­кінчив Київський університет (1938), де відтоді й працював. У 1953-1960 – старший науковий співробітник Інституту фізіології АН УРСР (Київ); завідувач кафедри медичної радіології (1960-1966), радіаційної гігієни (1966-1975), декан санітарно-гігієнічного факультету (1962-1967) Київського інституту удосконалення лікарів.

Наукові до­слідження в галузях ра­діаційної біології та радіаційної біохімії.

Наукові праці: “Очерки по радиобиологии” (1961); “Основы радиационной биологии и биохимии” (1968).

Вебер Євген Фердинандович (1875-1947) рентгенолог, доктор медицини (1909). Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира. У 1913 разом з В.Г. Бергманом відкрив рентгенівський кабінет, який згодом став Рентгенологічним інститутом.

Євген Фердинандович у 1908-1914 неодноразово удосконалювався за кордоном у Відні та Берліні. З 1917 керував курсом рентгенології для студентів 8-го семестру; засновник і перший завідувач кафедри рентгенології Київського медичного інституту (1920-1921); ординарний професор (1920); у 1921 емігрував до Австрії; у Відні створив Віденське відділення Наукового рентгенологічного інституту “Siemens-Halske”; у 1927 запрошений до Латвійського університету для організації кафедри рентгенології, очолив доцентський курс з рентгенології цього ж університету; у 1928 доцентський курс був реорганізований у Рентгенологічний інститут (кафедру) медичного факультету Латвійського університету. Член-кореспондент Німецького товариства рентгенологів.

Основні напрями наукової діяльності: рентгенодіагностика, дозиметрія, викладання рентгенології.

Наукові праці: “Значение лейкоцитов при заживлении раны и образования рубца” (1898); “О регенерации оксигемоглобина из метгемоглобина при первой форме острой метгемоглобинемии” (1908); “Клиническая рентгенодиагностика заболеваний желудочно-кишечного тракта” (1910).