Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
180 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора Олександра Христіановича Рінека (1837-1916)
Хірург, доктор медицини (1867), екстраординарний (1878), ординарний (1883) професор, завідувач кафедр теоретичної хірургії з госпітальною клінікою (1878-1881), оперативної хірургії з факультетською хірургічною клінікою (1881-1894) Університету Св. Володимира. Учень А.А. Кіттера та В.А. Караваєва.
Народився в Чехії в родині титулярного радника. Після закінчення в 1855 р. Воронезької гімназії поступив у Медико-хірургічну академію, яку закінчив зі срібного медаллю в 1864 р. У 1867 р. захистив дисертацію на ступінь доктора медицини “К учению о цилиндроме”.
Був талановитим хірургом, який досконало володів оперативною технікою. Одним з перших у Росії почав застосовувати первинну резекцію кишки з відновленням її безперервності, домігшись мінімальної летальності. Розробив метод радикального оперативного лікування гангрени кишечника та кишкових свищів.
Наукові праці: “Клиническое и патологическое значение сарком” (1867); “О сапных новообразованиях” (1868); “Случай хондромы верхней челюсти” (1872).
60 років від дня народження доктора медичних наук, професора, дитячого офтальмолога Сергія Олександровича Рикова (1957)
Дитячий офтальмолог, організатор охорони здоров’я України, доктор медичних наук (2004), професор (2005), заслужений лікар України (1998), Голова правління Асоціації дитячих офтальмологів України (2000), експерт Всесвітньої організації охорони здоров’я за Глобальною програмою “ЗІР-2020” (2002), головний лікар Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні “Центр мікрохірургії ока” (1988-2014), завідувач кафедри офтальмології Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (з 2009).
Закінчив педіатричний факультет Вінницького медичного інституту в 1981 р. та інтернатуру з хірургії в 1982 р. Учень член-кореспондента АМН України, професора М.М. Сергієнка та професора А.М. Нагорної.
Працював лікарем офтальмологом у Білоцерківській дитячій лікарні (1982-1985); у 1985 р. поступив до клінічної ординатури на кафедру офтальмології Київського інституту удосконалення лікарів за спеціальністю “Офтальмологія”, яку успішно закінчив у 1987 р. Протягом 1987 р. працював лікарем офтальмологом офтальмологічного відділення Київської клінічної лікарні № 6 “Медмістечко”. Впродовж 1988-2014 рр. – головний лікар Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні “Центр мікрохірургії ока”. З 2005 р. – професор кафедри офтальмології Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, з 2009 – завідувач. Головний дитячий офтальмолог МОЗ України (1999-2004), головний позаштатний офтальмолог ГУОЗ та МЗ Київської державної адміністрації (2004-2014), головний позаштатний офтальмолог МОЗ України (2005-2014).
Основні напрями наукової діяльності: діагностика та лікування аномалій рефракції та розладів бінокулярного зору в дітей, малоінвазивна офтальмохірургія, діагностика та лікування запальних захворювань органа зору, онкоофтальмологія, організація офтальмологічної допомоги.
У науковому доробку – наукові праці з питань організації офтальмологічної допомоги населенню, клінічної та соціальної офтальмології, історії офтальмології, медичної кібернетики. Автор 22 авторських свідоцтв.
Наукові праці: “Глаз как система: Структура. Функция. Взаимосвязь” (2000); “Организация офтальмологической помощи ВИЧ-инфицированным и больным СПИДом в Украине” (2002); “Віхи історії офтальмології України” (2003); “Организация медико-социальной помощи детям с деффектами зрения в Украине” (2003); “Комп’ютерний зоровий синдром” (2005); “Захворювання рогівки” (2009); “Офтальмологія в практиці лікаря загального профілю (сімейного лікаря)” (2010); “Сліпота та слабкозорість шляхи профілактики в Україні” (2011).
50 років від дня народження терапевта, гастроентеролога, директора Національного музею медицини України Вадима Петровича Шипуліна (1967)
Терапевт, гастроентеролог, гепатолог, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України. У 1992 р. з відзнакою закінчив Київський медичний інститут за спеціальністю “лікувальна справа”. Внесений до Золотої Книги Пошани Київського медичного інституту. З червня 2005 р. призначений директором Національного музею медицини України. У 2009 р. захистив докторську дисертацію “Хронічні дифузні захворювання печінки – поліорганна патологія: діагностика, лікування, прогноз”. У 2015 р. присвоєно вчене звання “професор”. Заслужений лікар України (2007). Нагороджений Грамотою Верховної Ради України, відзначений подяками Прем’єр-міністра України, Голови КМДА, церковними нагородами.
Досвідчений лікар і популяризатор науки. З 2005 р. лікар-консультант Державного Управління справами. Є автором більше 100 наукових праць, зокрема монографії та навчального посібника. Протягом 1998-2012 рр. – відповідальний секретар Українського товариства терапевтів. Член Вченої Ради МОЗ України, Президії Асоціації з вивчення та лікування хвороб органів травлення в Україні.
Наукові праці: “Настоящие врачи: Из истории кафедры факультета терапии № 1 Национального медицинского университета” (2001); “Врачебная тактика в случае неалкогольной жировой болезни печени в сочетании с билиарным сладжем” (2013); “Дисфункция желчного пузыря и билиарный сладж: клиническое значение и современные подходы к лечению” (2011).
60 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук Сергія Орестовича Іванюти (1957)
Акушер-гінеколог. Доктор медичних наук (1992). Закінчив Київський медичний інститут (1980). Працював лікарем. Від 1983 р. – в Національному медичному університеті: від 2000 – професор кафедри акушерства та гінекології № 3. Наукові дослідження присвячені післяпологовим гнійно-запальним захворюванням, екстрагенітальній патології та вагітності, передчасним пологам, запальним захворюванням жіночих статевих органів, діагностиці та лікуванню жіночої неплідності.
Наукові праці: “Нетрадиційні методи лікування в акушерстві і гінекології” (1996); “Ендометріоз як причина жіночої неплідності” (1997); “Неплідність у шлюбі (здобутки та перспективи)” (2005); “Кесарів розтин – показання і особливості проведення операції на сучасному етапі” (2009).
175 років від дня народження патофізіолога, доктора медицини Миколи Сергійовича Афанасьєва (1842-1878)
У 1866 р. закінчив медичний факультет Харківського університету. Працював лаборантом лабораторії медичної хімії університету. Згодом зайнявся вивченням нормальної та патологічної гістології. У 1869 р. захистив докторську дисертацію “О начале лимфатических сосудов в серозных оболочках”. У 1870-1878 рр. – доцент кафедри загальної патології Університету св. Володимира. Під час російсько-турецької війни (1877-1878) працював ординатором у Київському військовому госпіталі (1877). Виконуючи свої службові обов’язки в госпіталі, захворів на висипний тиф і передчасно помер. У 1879 р. на пам’ять про нього на медичному факультеті Університету св. Володимира було засновано стипендію його імені.
Наукові праці: “О начале лимфатических сосудов в серозных оболочках” (1869); “Welcher Bestandteil des Erstickungsblutes vermag den difundierbaren Sauerstoff zu binden” (1872).
170 років від дня народження лікаря-офтальмолога, доктора медицини, ординарного професора Андрія Васильовича Ходіна (1847-1905)
Закінчив С.-Петерб. МХА (1871). У 1873 р. захистив дисертацію “К вопросу о точке вращения в глазах различной рефракции”. Основні наукові праці присвячені кольоро- та світловідчуттю, фізіології очних м’язів і різноманітним клінічним проблемам. Був автором перших оригінальних підручників з офтальмології, виданих в Росії, засновником і першим редактором (1884-1904) офтальмологічного періодичного видання “Вестник офтальмології”. Був обраний почесним членом Університету св. Володимира. Засновник київської школи офтальмологів.
Наукові праці: “Офтальмоскопия и ее применение в офтальмологии и общей медицине с офтальмоскопическим атласом” (1880); “Курс глазных операций” (1899).