Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
125 років від дня народження хірурга, професора Михайла Ісидоровича Коломійченка (1892-1973)
Лікар-хірург, професор (1936), заслужений діяч науки УРСР (1954). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1919). Від 1920 працював у Київському медичному інституті: заступником директора з наукової роботи (1930-1935), деканом стоматологічного факультету (1931-1934), завідувачем кафедри загальної хірургії (1955-1973); водночас – завідувачем кафедри хірургії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів (1936-1955). Головний хірург МОЗ УРСР (від 1954).
Наукові дослідження були присвячені кишковій непрохідності, гострому панкреатиту; хірургії стравоходу, шлунка, підшлункової залози; невідкладній хірургії; історії медицини. Першим в Україні виконав пластичні операції зі створення штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок.
Наукові праці: “К оценке методов лечения кардиоспазма” (1962); “Реконструктивная хирургия пищевода” (1967); “К истории научного общества хирургов Украинской ССР” (1971); “Клиника острого аппендицита в пожилом и старческом возрасте” (1972); “Живи, людино: Розповіді про хірургію та хірургів” (1972).
125 років від дня народження хірурга, професора Михайла Ісидоровича Коломійченка (1892-1973)
Лікар-хірург, професор (1936), заслужений діяч науки УРСР (1954). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1919). Від 1920 працював у Київському медичному інституті: заступником директора з наукової роботи (1930-1935), деканом стоматологічного факультету (1931-1934), завідувачем кафедри загальної хірургії (1955-1973); водночас – завідувачем кафедри хірургії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів (1936-1955). Головний хірург МОЗ УРСР (від 1954).
Наукові дослідження були присвячені кишковій непрохідності, гострому панкреатиту; хірургії стравоходу, шлунка, підшлункової залози; невідкладній хірургії; історії медицини. Першим в Україні виконав пластичні операції зі створення штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок.
Наукові праці: “К оценке методов лечения кардиоспазма” (1962); “Реконструктивная хирургия пищевода” (1967); “К истории научного общества хирургов Украинской ССР” (1971); “Клиника острого аппендицита в пожилом и старческом возрасте” (1972); “Живи, людино: Розповіді про хірургію та хірургів” (1972).
125 років від дня народження хірурга, професора Михайла Ісидоровича Коломійченка (1892-1973)
Лікар-хірург, професор (1936), заслужений діяч науки УРСР (1954). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1919). Від 1920 працював у Київському медичному інституті: заступником директора з наукової роботи (1930-1935), деканом стоматологічного факультету (1931-1934), завідувачем кафедри загальної хірургії (1955-1973); водночас – завідувачем кафедри хірургії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів (1936-1955). Головний хірург МОЗ УРСР (від 1954).
Наукові дослідження були присвячені кишковій непрохідності, гострому панкреатиту; хірургії стравоходу, шлунка, підшлункової залози; невідкладній хірургії; історії медицини. Першим в Україні виконав пластичні операції зі створення штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок.
Наукові праці: “К оценке методов лечения кардиоспазма” (1962); “Реконструктивная хирургия пищевода” (1967); “К истории научного общества хирургов Украинской ССР” (1971); “Клиника острого аппендицита в пожилом и старческом возрасте” (1972); “Живи, людино: Розповіді про хірургію та хірургів” (1972).
65 років від дня народження вченого в галузі оториноларингології, доктора медичних наук, професора Анатолія Лук’яновича Косаковського (1952)
Професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, президент Асоціації дитячих оториноларингологів України.
Академік Міжнародної академії освіти і науки (2016), Міжнародної кадрової академії (ЮНЕСКО) (2000), член Європейської асоціації медичної освіти (2011), дійсний член Нью-Йоркської академії наук (1998), почесний член Консультативної Ради Міжнародного біографічного центру (Кембридж, Великобританія), член Ради наукових консультантів Американського біографічного інституту, медичної комісії НОК України (з 2003), головний дитячий оториноларинголог МОЗ України (з 2005), президент Асоціації дитячих оториноларингологів України (з 2005), член атестаційної комісії МОЗ України.
Основні напрями наукових досліджень: проблеми патології середнього та внутрішнього вуха, гострі та хронічні стенози гортані та шийного відділу трахеї в дітей, ринологія, фізіотерапія, розробка нових оториноларингологічних інструментів, нових методів діагностики та лікування ЛОР-захворювань.
70 років від дня народження оториноларинголога, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Дмитра Ілліча Заболотного (1947)
Академік Національної академії медичних наук України (2010) за фахом хвороби вуха, горла і носа, доктор медичних наук (1988), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (1997), директор Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України (з 1985).
Один з провідних учених у галузі оториноларингології. Основні напрями наукової діяльності пов’язані з проблемами оториноларингології, імунології, алергології, онкології. Ним вперше розроблені принципи місцевого застосування природних і синтетичних імуномодуляторів для профілактики та лікування хворих з алергічними та неспецифічними запальними ураженнями верхніх дихальних шляхів і вуха. Він є ініціатором, координатором та одним з провідних авторів розробки та впровадження найпередовішої в світі технології кохлеарної імплантації для реабілітації хворих з глухотою; широкого використання ензимотерапії в оториноларингології, нових підходів до специфічної імунотерапії людей з алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів з розробкою та використанням цілого спектру вітчизняних алергенів, нових методів ендоскопічної хірургії на ЛОР-органах, складних краніофаціальних оперативних втручань у хворих з пухлинами основи черепа.
Головний оториноларинголог МОЗ України, член Президії Вченої медичної ради МОЗ України, Президент федерації громадських медичних об’єднань України, член медичної секції Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки при Кабінеті Міністрів України, член Президії правління Європейської федерації оториноларингологів, Голова Українського наукового медичного товариства оториноларингологів.
Наукові праці: “Новоутворення вуха: клініка, діагностика, лікування” (1997); “Оториноларингологія” (1999); “Теоретические аспекты генеза и терапии хронического тонзиллита” (1998); “Алергічний риніт. 1. Етіологія, патогенез, специфічна діагностика” (2000); “Хропіння та його лікування” (2004); “Дитяча амбулаторна оториноларингологія” (2005); “Сенсоневральна приглухуватість” (2007).
135 років від дня народження лікаря-патологоанатома, доктора медицини, професора Володимира Миколайовича Константиновича (1872-1920)
Лікар-патологоанатом, доктор медицини (1903), професор (1913). Закінчив Чернігівську гімназію та медичний факультет Університету св. Володимира (1896). Учень В.К. Високовича. З 1897 р. – помічник прозектора при Патолого-анатомічному інституті. З 1898 обраний стипендіатом для підготовки до звання професора по кафедрі патологічної анатомії. Влітку 1899 удосконалювався у Військово-медичній академії в Санкт-Петербурзі. Захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медицини “К вопросу о жировом перерождении. Физиологическое отложение жира в организме различных позвоночных животных” (1903). З 1904 – приват-доцент по кафедрі патологічної анатомії. В 1904-1906 удосконалювався в Патолого-анатомічних інститутах та лабораторії Лейпцига, Праги, Берліна, Марбурга, Гейдельберга, Фрейбурга, Базеля, Цюріха, Відня, Франкфурта-на-Майні та Парижа. З 1909 викладав патологічну гістологію на медичному відділенні КВЖК. У 1911 студіював питання імунітету в Бреславлі. У 1913 призначений екстраординарним професором і завідувачем кафедри патології анатомії медичного факультету Університету св. Володимира (1913-1920) і одночасно викладав на Медичному відділенні КВЖУ (Жіночому медичному інституті). З 1918 – професор Українського народного університету.