Календар медицини

70 років від дня народження оториноларинголога, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Дмитра Ілліча Заболотного (1947)

Академік Національної академії медичних наук України (2010) за фахом хвороби вуха, горла і носа, доктор медичних наук (1988), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (1997), директор Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України (з 1985).

Один з провідних учених у галузі оториноларингології. Основні напрями наукової діяльності пов’язані з проблемами оториноларингології, імунології, алергології, онкології. Ним вперше розроблені принципи місцевого застосування природних і синтетичних імуномодуляторів для профілактики та лікування хворих з алергічними та неспецифічними запальними ураженнями верхніх дихальних шляхів і вуха. Він є ініціатором, координатором та одним з провідних авторів розробки та впровадження найпередовішої в світі технології кохлеарної імплантації для реабілітації хворих з глухотою; широкого використання ензимотерапії в оториноларингології, нових підходів до специфічної імунотерапії людей з алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів з розробкою та використанням цілого спектру вітчизняних алергенів, нових методів ендоскопічної хірургії на ЛОР-органах, складних краніофаціальних оперативних втручань у хворих з пухлинами основи черепа.

Головний оториноларинголог МОЗ України, член Президії Вченої медичної ради МОЗ України, Президент федерації громадських медичних об’єднань України, член медичної секції Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки при Кабінеті Міністрів України, член Президії правління Європейської федерації оториноларингологів, Голова Українського наукового медичного товариства оториноларингологів.

Наукові праці: “Новоутворення вуха: клініка, діагностика, лікування” (1997); “Оториноларингологія” (1999); “Теоретические аспекты генеза и терапии хронического тонзиллита” (1998); “Алергічний риніт. 1. Етіологія, патогенез, специфічна діагностика” (2000); “Хропіння та його лікування” (2004); “Дитяча амбулаторна оториноларингологія” (2005); “Сенсоневральна приглухуватість” (2007).

135 років від дня народження лікаря-патологоанатома, доктора меди­цини, професора Володимира Миколайовича Константиновича (1872-1920)

Лікар-патологоанатом, доктор меди­цини (1903), професор (1913). Закінчив Чернігівську гімназію та медичний факультет Університету св. Володимира (1896). Учень В.К. Високовича. З 1897 р. – помічник прозектора при Патолого-анатомічному інституті. З 1898 обраний стипендіатом для підготовки до звання професора по кафедрі патологічної анатомії. Влітку 1899 удосконалювався у Військово-медичній академії в Санкт-Петербурзі. Захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медицини “К вопросу о жировом перерождении. Физиологическое отложение жира в организме различных позвоночных животных” (1903). З 1904 – приват-доцент по кафедрі патологічної анатомії. В 1904-1906 удосконалювався в Патолого-анатомічних інститутах та лабораторії Лейпцига, Праги, Берліна, Марбурга, Гейдельберга, Фрейбурга, Базеля, Цюріха, Відня, Франкфурта-на-Майні та Парижа. З 1909 викладав патологічну гістологію на медичному відділенні КВЖК. У 1911 студіював питання імунітету в Бреславлі. У 1913 призначений екстраординарним професором і завідувачем кафедри патології анатомії медичного факультету Університету св. Володимира (1913-1920) і одночасно викладав на Медичному відділенні КВЖУ (Жіночому медичному інституті). З 1918 – професор Українського народного університету.

80 років від дня народження дитячого кардіохірурга, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Михайла Францевича Зіньковського (1937)

Дитячий кардіохірург, член-кореспондент АМН України (1994), доктор медичних наук (1976), професор (1983), завідувач відділення вроджених вад серця Національного інституту серцево-судинної хірургії АМН України ім. акад. М.М. Амосова (з 1969). Закінчив Київський медичний інститут (1962).

Зробив вагомий внесок у вивчення патогенезу легеневої артеріальної гіпертензії при вроджених вадах серця, проблем лікування післяопераційних легеневих гіпертонічних кризів. Розробляє методи хірургічного лікування складних вад серця (тетрада Фалло, атрезія легеневої артерії, складні форми транспозиції магістральних артерій, відкритого загального антріовентрикулярного каналу). Вперше в Україні виконав реконструктивні операції при аномаліях, корекція яких передбачає протезування легеневого стовбура та клапана за допомогою так званого кондуїту.

Наукові праці: “Хирургическое лечение тетрады Фалло” (1982); “Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія в дитячій кардіохірургії” (2003); “Кардіологія дитячого та підліткового віку” (2003); “Легочная артериальная гипертензия” (2005); “Врожденные пороки сердца” (2009).

75 років від дня народження лікаря-патологоанатома, доктора медичних наук, професора Надії Арнольдівни Колесової (1942)

Лікар-патолого­анатом, доктор медичних наук (1986), професор (1998). Закінчила Київський медичний інститут (1964), де й працює від 1966 (нині Національний медичний університет): від 1991 – завідувач лабораторії ме­­таболічног та структурного аналізу Інституту проблем патології.

Вивчає мета­­болічні та структурні основи фун­­кціональної активності органів і тканин людини та тварин в нормі та за умов розвитку патологічни процесів різного генезу.

Наукові праці: “Заболевания слюнных желез” (1991); “Изменение энергетического обме­­на эпителия десны как показатель уро­­вня кислородной недостаточности тка­­ней пародонта у больных ИБС” (1997); “Структурні зміни кардіоміоцитів та сполучної тканини серця і мікросудин за експериментального гіпо­тиреозу” (2008); “Структурне підґру­нтя розвитку патології міокарда за умов експериментального відтворення судомного синдрому” (2011).

110 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Олександри Олексіївни Путилової (1907-1992)

Доктор медичних наук (1968), професор (1969), керівник відділу реабілітації та біомеханіки (1953-1974) Українського НДІ травматології та ортопедії. Учениця професора Г.Є. Фруміної, захистила докторську дисертацію “Клініка та лікування передсколіотичних станів у дітей”.

Автор наукових праць, присвячених проблемам реабілітації хворих з патологією хребта, вроджених вад розвитку опорно-рухового апарату клишоногості, кривошиї. Видатний учений, організатор охорони здоров’я, висококваліфікований реабілітолог. Обґрунтувала систему профілактики та лікування деформацій при паралічах, методику лікувальної гімнастики при поліомієліті. З її ніціативи в Києві створено школу-інтернат № 19 для дітей зі сколіозом.

110 років від дня народження психіатра, доктора медичних наук Йосипа Адамовича Поліщука (1907-1978)

Закінчив Київський медичний інститут (1931). 1934-1941 – асистент кафедри психіатрії психоневрологічного інституту та кафедри психіатрії 1-го Харківського медичного інституту. У 1941 в званні військлікаря III рангу був призваний до лав Червоної Армії і призначений на посаду старшого лікаря полку. Брав участь у військових діях. У 1944 був зарахований на посаду доцента кафедри психіатрії Київського інституту удосконалення лікарів. Поряд з цим поєднував педагогічну роботу на психоневрологічному факультеті 2-го Київського медичного інституту з науковою роботою на посаді старшого наукового співробітника відділу психіатрії Інституту клінічної фізіології АН УРСР (1944–1950). З 1954 і до кінця життя завідував кафедрою психіатрії Київського інституту удосконалення лікарів. У 1956 захистив докторську дисертацію “Значення особливостей організму і слідових чинників у патогенезі шизофренії та маніакально-депресивного психозу”.