Календар медицини

125 років від дня народження хірурга, професора Михайла Ісидоровича Коломійченка (1892-1973)

Лікар-хірург, професор (1936), заслужений діяч науки УРСР (1954). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1919). Від 1920 працював у Київському медичному інституті: заступником директора з наукової роботи (1930-1935), деканом сто­матологічного факультету (1931-1934), завідувачем кафедри загальної хірургії (1955-1973); водночас – завідувачем кафедри хірургії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів (1936-1955). Головний хірург МОЗ УРСР (від 1954).

Наукові дослідження були присвячені кишковій непрохідності, гострому панкреатиту; хірур­гії стравоходу, шлунка, підшлункової залози; невідкладній хірургії; іс­то­рії медицини. Першим в Украї­ні виконав пластичні операції зі створення штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок.

Наукові праці: “К оценке методов лечения кардиоспазма” (1962); “Реконструктивная хирургия пище­вода” (1967); “К истории научного обще­ст­ва хирургов Украинской ССР” (1971); “Клиника острого аппендицита в пожилом и старческом возрасте” (1972); “Живи, лю­­дино: Розповіді про хірургію та хірургів” (1972).

65 років від дня народження вченого в галузі оториноларингології, доктора медичних наук, професора Анатолія Лук’яновича Косаковського (1952)

Професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, президент Асоціації дитячих оториноларингологів України.

Академік Міжнародної академії освіти і науки (2016), Міжнародної кадрової академії (ЮНЕСКО) (2000), член Європейської асоціації медичної освіти (2011), дійсний член Нью-Йоркської академії наук (1998), почесний член Консультативної Ради Міжнародного біографічного центру (Кембридж, Великобританія), член Ради наукових консультантів Американського біографічного інституту, медичної комісії НОК України (з 2003), головний дитячий оториноларинголог МОЗ України (з 2005), президент Асоціації дитячих оториноларингологів України (з 2005), член атестаційної комісії МОЗ України.

Основні напрями наукових досліджень: проблеми патології середнього та внутрішнього вуха, гострі та хронічні стенози гортані та шийного відділу трахеї в дітей, ринологія, фізіотерапія, розробка нових оториноларингологічних інструментів, нових методів діагностики та лікування ЛОР-захворювань.

70 років від дня народження оториноларинголога, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Дмитра Ілліча Заболотного (1947)

Академік Національної академії медичних наук України (2010) за фахом хвороби вуха, горла і носа, доктор медичних наук (1988), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (1997), директор Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України (з 1985).

Один з провідних учених у галузі оториноларингології. Основні напрями наукової діяльності пов’язані з проблемами оториноларингології, імунології, алергології, онкології. Ним вперше розроблені принципи місцевого застосування природних і синтетичних імуномодуляторів для профілактики та лікування хворих з алергічними та неспецифічними запальними ураженнями верхніх дихальних шляхів і вуха. Він є ініціатором, координатором та одним з провідних авторів розробки та впровадження найпередовішої в світі технології кохлеарної імплантації для реабілітації хворих з глухотою; широкого використання ензимотерапії в оториноларингології, нових підходів до специфічної імунотерапії людей з алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів з розробкою та використанням цілого спектру вітчизняних алергенів, нових методів ендоскопічної хірургії на ЛОР-органах, складних краніофаціальних оперативних втручань у хворих з пухлинами основи черепа.

Головний оториноларинголог МОЗ України, член Президії Вченої медичної ради МОЗ України, Президент федерації громадських медичних об’єднань України, член медичної секції Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки при Кабінеті Міністрів України, член Президії правління Європейської федерації оториноларингологів, Голова Українського наукового медичного товариства оториноларингологів.

Наукові праці: “Новоутворення вуха: клініка, діагностика, лікування” (1997); “Оториноларингологія” (1999); “Теоретические аспекты генеза и терапии хронического тонзиллита” (1998); “Алергічний риніт. 1. Етіологія, патогенез, специфічна діагностика” (2000); “Хропіння та його лікування” (2004); “Дитяча амбулаторна оториноларингологія” (2005); “Сенсоневральна приглухуватість” (2007).

135 років від дня народження лікаря-патологоанатома, доктора меди­цини, професора Володимира Миколайовича Константиновича (1872-1920)

Лікар-патологоанатом, доктор меди­цини (1903), професор (1913). Закінчив Чернігівську гімназію та медичний факультет Університету св. Володимира (1896). Учень В.К. Високовича. З 1897 р. – помічник прозектора при Патолого-анатомічному інституті. З 1898 обраний стипендіатом для підготовки до звання професора по кафедрі патологічної анатомії. Влітку 1899 удосконалювався у Військово-медичній академії в Санкт-Петербурзі. Захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медицини “К вопросу о жировом перерождении. Физиологическое отложение жира в организме различных позвоночных животных” (1903). З 1904 – приват-доцент по кафедрі патологічної анатомії. В 1904-1906 удосконалювався в Патолого-анатомічних інститутах та лабораторії Лейпцига, Праги, Берліна, Марбурга, Гейдельберга, Фрейбурга, Базеля, Цюріха, Відня, Франкфурта-на-Майні та Парижа. З 1909 викладав патологічну гістологію на медичному відділенні КВЖК. У 1911 студіював питання імунітету в Бреславлі. У 1913 призначений екстраординарним професором і завідувачем кафедри патології анатомії медичного факультету Університету св. Володимира (1913-1920) і одночасно викладав на Медичному відділенні КВЖУ (Жіночому медичному інституті). З 1918 – професор Українського народного університету.

80 років від дня народження дитячого кардіохірурга, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Михайла Францевича Зіньковського (1937)

Дитячий кардіохірург, член-кореспондент АМН України (1994), доктор медичних наук (1976), професор (1983), завідувач відділення вроджених вад серця Національного інституту серцево-судинної хірургії АМН України ім. акад. М.М. Амосова (з 1969). Закінчив Київський медичний інститут (1962).

Зробив вагомий внесок у вивчення патогенезу легеневої артеріальної гіпертензії при вроджених вадах серця, проблем лікування післяопераційних легеневих гіпертонічних кризів. Розробляє методи хірургічного лікування складних вад серця (тетрада Фалло, атрезія легеневої артерії, складні форми транспозиції магістральних артерій, відкритого загального антріовентрикулярного каналу). Вперше в Україні виконав реконструктивні операції при аномаліях, корекція яких передбачає протезування легеневого стовбура та клапана за допомогою так званого кондуїту.

Наукові праці: “Хирургическое лечение тетрады Фалло” (1982); “Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія в дитячій кардіохірургії” (2003); “Кардіологія дитячого та підліткового віку” (2003); “Легочная артериальная гипертензия” (2005); “Врожденные пороки сердца” (2009).

75 років від дня народження лікаря-патологоанатома, доктора медичних наук, професора Надії Арнольдівни Колесової (1942)

Лікар-патолого­анатом, доктор медичних наук (1986), професор (1998). Закінчила Київський медичний інститут (1964), де й працює від 1966 (нині Національний медичний університет): від 1991 – завідувач лабораторії ме­­таболічног та структурного аналізу Інституту проблем патології.

Вивчає мета­­болічні та структурні основи фун­­кціональної активності органів і тканин людини та тварин в нормі та за умов розвитку патологічни процесів різного генезу.

Наукові праці: “Заболевания слюнных желез” (1991); “Изменение энергетического обме­­на эпителия десны как показатель уро­­вня кислородной недостаточности тка­­ней пародонта у больных ИБС” (1997); “Структурні зміни кардіоміоцитів та сполучної тканини серця і мікросудин за експериментального гіпо­тиреозу” (2008); “Структурне підґру­нтя розвитку патології міокарда за умов експериментального відтворення судомного синдрому” (2011).