Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
75 років від дня народження терапевта, кардіолога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук Василя Захаровича Нетяженка (1943)
Терапевт, кардіолог, член-кореспондент НАМН України (2002), доктор медичних наук (1989), професор (1990), заслужений діяч науки і техніки України (2001), завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету імені 0.0. Богомольця (з 1988), декан медичного факультету №2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (з 1989), Дійсний член Європейського кардіологічного товариства (F.E.S.C.), Член (ISSIM) виконавчого комітету Міжнародного товариства внутрішньої медицини (2006).
Основні напрями наукової діяльності: розробка концепції провадження хворих з тромбоемболічними ускладненнями та синдромом дисемінованого внутрішньосудинного мікрозсідання крові при патології внутрішніх органів; оптимізація діагностики та вивчення прогностичного значення порушень гемокоагуляційного гомеостазу в клініці внутрішніх хвороб; провадження нових методів інтенсивної терапії, зокрема системного тромболізису, антикоагулятивної та антиагрегантної терапії при гострому інфаркті міокарда; розробка нових алгоритмів діагностики, лікування та предикторів життєвозагрожуючих аритмій, коматозних і гіпоксичних станів у клініці внутрішніх хвороб; встановлення статевих особливостей факторів ризику, закономірностей змін серцево-судинної системи в жінок у період менопаузи; діагностика та лікування ІХС в рамках Європейської наукової програми “Жінка в серці”; з’ясування особливостей перебігу гострих і хронічних форм ІХС при супутній патології внутрішніх органів; дослідження ефективності та безпеки застосування нових лікарських препаратів у клініці внутрішніх хвороб, розробка практичних питань клінічної фармакології традиційних і нових серцево-судинних засобів, вивчення питань резистентності до антитромбоцитарних препаратів. Вперше в клінічній вітчизняній та міжнародній практиці науково обгрунтував концепцію патогенезу, діагностики та лікування нестабільних форм гострого інфаркту міокарда.
Микола Іванович Омельянець (1938-2021) лікар-гігієніст, доктор медичних наук (1975), професор (1979), завідувач кафедри загальної гігієни Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (1981-1986).
Закінчив Дніпропетровський медичний інститут (1961).
Автор понад 120 наукових праць, присвячених спеціальним методам очищення питної води, гігієнічним проблемам систем життєзабезпечення в гермо-об’ємах.
Наукові праці: “Гигиена применения ионообменных смол в водоснабжении” (1979); “Гигиеническая оценка качества газообразного кислорода, получаемого электролизом воды в системе с твердым полимерным электролитом” (1986).
Володимира Степановича Нестерова (1898-1975) терапевт, доктор медичних наук (1946), професор (1946), завідувач кафедри терапії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1960-1973).
Закінчив медичний факультет Ростовського університету (1925). Учень І.В. Завадського. У І938 р. захистив докторську дисертацію “Перекрестная реакция оседания эритроцитов при пернициозной анемии и малярии”.
Автор понад 120 наукових праць, зокрема 11 монографій, присвячених питанням кардіології, ревматизму, легеневої гіпертензії, гематології, вісцеральної малярії, сепсису тощо. Запропонував класифікацію атеросклеротичного кардіосклерозу. Уперше в СРСР отримав в експерименті модель аневризми серця та показав сприятливий вплив багатомісячного інтенсивного фізичного навантаження. Описав медіа-стенокардіальний синдром при пухлинах серця та лейкозах, зробив великий внесок у діагностику, клініку та лікування легеневої гіпертензії.
Наукові праці: “Диагностика малярии” (1953); “Аневризма сердца” (1963); “Клиника болезней сердца и сосудов” (1974).
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації В. С. Нестеров “Динамика иммунологических реакций у больных различными формами клещевого энцефалита” (1964)
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці В. С. Нестерова, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Аневризма сердца (1963)
- Диагностика малярии (1953)
- Клиника болезней сердца и сосудов (1974)
- Клиника септической ангины (1948)

Василь Юрійович Чаговць (1873-1941) фізіолог, доктор медицини (1903), ординарний професор (1910), академік АН УРСР (1939), завідувач кафедри фізіології Університету Св. Володимира (з 1910), завідувач кафедри фізіології 1-го Київського медичного інституту (з 1921), 2-го Київського медичного інституту (з 1936). Учень І.П. Павлова.
Працював у галузі електрофізіології, виходячи з теорії С.А. Арреніуса, висунув йонну теорію походження біоелектричних явищ (1896). Створив конденсаторну теорію подразнення тканин (1906), опрацював і впровадив у практику метод електрогастрографії (1935). Створив біоелектричну теорію нервово-м’язової провідності.
Наукові праці: “О применении диссоциации Аррениуса к электрическим явлениям на живых тканях” (1896); “Электрофизиология нервного процесса” (1906); “К вопросу о физиологическом действии горечей” (1906); “И.П. Павлов и его значение в современной физиологической науке” (1925); “Електричні струми слизової оболонки шлунку як показник його функціональної роботи” (1928).
145 років від дня народження мікробіолога, епідеміолога, доктора медицини, члена-кореспондента АН СРСР Семена Івановича Златогорова (20.04 (02.05).1873-1931)
Мікробіолог, лікар-епідеміолог, інфекціоніст, доктор медицини (1900), професор (1911), член-кореспондент АН СРСР (1929). Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1897), де й працював від 1900 (з перервами): від 1920 – завідувач кафедри інфекційних хвороб з бактеріологією; водночас від 1911 – професор кафедри бактеріології й інфекційних хвороб Психоневрологічного інституту, від 1919 – професор, завідувач однойменної кафедри Жіночого медичного інституту, 1920-1924 – завідувач кафедри бактеріології Медичного інституту. Організатор і учасник експедицій з метою боротьби з чумою, холерою й іншими інфекційними хворобами. Від 1924 – завідувач кафедри загальної мікробіології Харківського медичного інституту та директор 1-го Українського санітарно-бактеріологічного інституту (нині Інститут мікробіології та імунології АМНУ, Харків); від 1929 – завідувач кафедри мікробіології та директор Профілактичного інституту Військово-медичної академії. Засновник Українського відділення Міжнародного товариства мікробіологів (1927). У 1930 заарештований за звинуваченням у контрреволюційній діяльності.
Наукові дослідження були присвячені мінливості мікробів; етіології, епідеміології та профілактиці кору та скарлатини; методам профілактики та лікування чуми, холери, грипу, висипного та черевного тифів.
Наукові праці: “К вопросу о судьбе бактерий в организме животных восприимчивых и невосприимчивых” (1900); “Учение о микроорганизмах” (1916-1918); “Чума человека” (1922); “Скарлатина” (1926, 1929); “Черевний тиф” (1930); “Сыпной тиф” (1931).

Овсій Володимирович Епштейн (1933-2006) вчений у галузі радіаційної ендокринології, член-кореспондент АМН Українидоктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, керівник лабораторії функціональної діагностики, завідувач відділу променевої діагностики та радіойодтерапії Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України.
Основні напрями наукової діяльності: діагностика захворювань ендокринних залоз, діагностика та лікування раку щитоподібної залози. Важливим внеском у науку та практику охорони здоров’я стали роботи з аналізу впливу радіації на стан залоз внутрішньої секреції, зокрема щитоподібної залози, внаслідок аварії на ЧАЕС.
Наукові праці: “Ультразвуковая диагностика заболеваний эндокринных желез” (1992); “Атлас-руководство по ультразвуковому исследованию щитовидной железы” (1997); “Ультразвуковое исследование щитовидной железы” (2004); “Диагностическая точность эхографии в оценке характера новообразований щитовидной железы” (2004); “Рак щитовидной железы: прогностическое значение морфологических характеристик опухоли” (2005).
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації О. В. Епштейн “Возрастные особенности соотношения функционального состояния скелетных мышц и обмена в них макроэргических фосфорных соединений” (1963), О. В. Епштейн “Гормональные механизмы развития ожирения” (1980)
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці О. В. Епштейна, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Атлас-руководство по ультразвуковому исследованию щитовидной железы (1997
- Ожирение и сахарный диабет (1987)
- Ультразвуковая диагностика заболеваний эндокринных желез (1992)
- Ультразвуковое исследование щитовидной железы (2004)