Календар медицини

Бернадський Юрій Йосипович (1915-2006) хірург-стоматолог, доктор медичних наук (1959), професор (1961). Закінчив Казанський стоматологічний інститут (1941). Працював у евакуаційних шпиталях (1941-1942), заступник директора з навчальної роботи Казанського стоматологічного інституту (1944-1946), асистент кафедри хірургічної стоматології Московського медичного стоматологічного інституту (1946-1948), Красноярського (1948-1951) медичного інституту; завідувач кафедри Кубанського медичного інституту (1951-1959), Українського інституту вдосконалення лікарів (Харків, 1959-1961); завідувач кафедри хірургічної стоматології (1961-1989), професор-консультант (1989-2001) Національного медичного університету (Київ).

Дослідження в галузі щелепно-лицьової хірургії, травматології, онкології, пластичної хірургії, хірургічної стоматології, історії та бібліографії стоматології. Вивчав проблеми вищої медичної освіти. Голова Українського товариства стоматологів (1962-1970).

Наукові праці: “Хірургічна стоматологія” (1966); “Одонтогенные гаймориты” (1968); “Основы хирургической стоматологии” (1970, 1983); “Травматология и восстановительная хирургия челюстно-лицевой области” (1973, 1985); “Гнойная хирургия челюстно-лицевой области” (1983); “Врач и больной в стоматологии” (1990); “Справочник хирургических операций” (1992); “Основы челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии” (1998, 2001).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Ю. Й. Бернадського:

Советская стоматологическая литература в период с 1917 по 1945 г. (исторический, статистический, тематический и библиографический анализ с библиографическим указателем) (1947). Шифр зберігання: Б 51Колекція Бернадського.

Материалы к проблеме обезболивания в хирургической стоматологии (клинико-физиологическое исследование) (1958). Шифр зберігання: 616.31 Б 31.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Ю. Й. Бернадського, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Восстановительные и реконструктивные операции на лице и челюстях (1979). Шифр зберігання: В 779Колекція Бернадського.
2. Методические разработки по практическому курсу хирургической стоматологии (1979-1987).
3. Основы челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии (2000). Шифр зберігання: В-5278.
4. Knochenplastik des im replantat gekochten unterkiefers (1980). Шифр зберігання: В 49Колекція Бернадського.

Болгов Юрій Олексійович (1935-2014) анатом, кандидат медичних наук (1972), доцент кафедри нормальної анатомії (1979), проректор з міжнародних зв’язків (1985) Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. Доцент кафедри анатомії людини (з 1992), проректор з міжнародних зв’язків та виховної роботи Київського медичного інституту УАНМ (з 1996).

Народився  Юрій Олексійович в м. Мінеральні Води Ставропольського краю в сім’ї службовців Північно-Кавказької залізниці. Закінчив Північно-Осетинський   державний педагогічний інститут імені К. Хетагурова (1957). Проходив військову строкову службу на Чорноморському ВМФ (1957-1960). В 1967 році закінчив лікувальний факультет Київського ордена Трудового Червоного Прапору медичного інституту імені О.О. Богомольця. Учень професора Михайла Сергійовича Спірова. Працював в Київському медичному інституті асистентом (1967-1979), доцентом (1979-1992) кафедри нормальної анатомії, заступником секретаря парткому інституту (1973-1985), проректором з міжнародних зв’язків (1985-1992). З 1992 року – доцент кафедри анатомії людини Медичного інституту УАНМ; з 1996 по 2006 роки – проректор з міжнародних зв’язків та виховної роботи МІ УАНМ.

Основні напрямки його наукових досліджень – будова і розвиток центральної нервової системи людини, теоретичні та методологічні основи інтеграції морфології, системний підхід до вивчення загальних закономірностей морфогенезу, навчально-методична та виховна робота, сторінки історії КМІ та МІ УАНМ. За цією тематикою ним опубліковано біля 200 наукових робіт та більш ніж 100 наукових праць, які виконані під його керівництвом студентами та молодими вченими.

В останні роки свого життя Ю.О. Болгов написав і видав книгу “Памятью едины” (2010), в якій опублікував спогади ветеранів праці і війни співробітників медичного університету імені О.О Богомольця. Мотивацією для написання такого змісту видання була актуальна проблема морального і особливо патріотичного виховання молоді, єднання народів пам’яттю про справи доблесні, праведні наших славних батьків, дідів і прадідів.

В 2011 році Ю.О. Болгов написав і видав нову книгу “Наши стоики”, яка присвячена 170-річчю Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. В ній автор показує великі труднощі та високі духовні якості, проявлені співробітниками і студентами ВУЗу під час двох світових потрясінь – навали гітлерівців і аварії на ЧАЕС. Автором вперше подані списки всіх учасників-медиків, в тому числі і студентів ліквідації аварії на ЧАЕС.

У фонді ННМБУ зберігається автореферати Болгова Ю. О.:

1. Структура вегетативных ядер черепных нервов ромбовидного мозга человека. (В пренатальном периоде развития). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук. (1971). Шифр зберігання: Р- 2602.
2. Основания системного изучения общих закономерностей морфогенеза в индивидуальном развитии человека: Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора медицинских наук. (1984). Шифр зберігання: Р-30242.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Болгова Ю. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Системное исследование закономерностей морфогенеза человека: Методические рекомендации. (1981). Шифр зберігання: Б-39427.
2. Основания системного изучения общих закономерностей морфогенеза в индивидуальном развитии человека: Методические указания. (1984). Шифр зберігання: Б-47415.
3. Памятью едины.(2010) (Автограф Болгова Ю.О.). Шифр зберігання: Б-89670
4. Наши стоики: к 170-летию Национального медицинского института им. А.А. Богомольца. (2011). Шифр зберігання: В-8422
5. Проблемные вопросы анатомической терминологии. (2013). Шифр зберігання: Б-93668.

Вашетко Микола Памфілович (1880-1960) патофізіолог, діяч українського національного руху, доктор медицини (1913), професор, заслужений діяч науки УРСР (1960). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1908). Працював лікарем клінічно-судового відділу Київського військового шпиталю, одночасно займався науково-дослідною діяльністю під керівництвом В. Ліндемана.

Один з перших членів Медичної секції УНТ (1910), автор доповідей і праць у галузі медицини українською мовою. Під час 1-ї світової війни працював військовим лікарем, брав активну участь у становленні українських лікарських організацій, був секретарем комісії з підготовки 2-го Всеукраїнського з’їзду лікарів. Від 1918 – у Київському медичному інституті: професор кафедри загальної патології, на якій вперше почав викладати українською мовою, від 1922 – завідувач кафедри патофізіології, водночас у 1920-1924 очолював кафедру фармакології. У 1931 репресований і звільнений з Інституту; згодом висланий у м. Сталіно (нині Донецьк), де заснував і очолював кафедру патофізіології в медичному інституті.

У 1936 повернувся до Києва, працював завідувачем кафедри патофізіології Київського ветеринарного інституту. Під час 2-ї світової війни – на кафедрі патофізіології Медичного інституту, відкритого лікарями та науковцями в окупованому Києві. Після звільнення Києва його було звинувачено в співпраці з німцями, до викладацької та наукової роботи не допускався. Його наукові праці в УРСР були вилучені з бібліотек. Засновник української наукової школи патофізіологів. Досліджував патологію нирок і сечоутворення, токсикози, роль нервової системи в регуляції обмінних процесів, значення мікроелементів.

Наукові праці: “Краткое практическое руководство по изготовлению муляжей” (1909); “К вопросу об обратном всасывании в почке: Эксперим. исследование из лаб. общей патологии Император. ун-та св. Владимира” (1913); “К вопросу об отравлении щавелевой кислотой и ее солями” (1913); “Етіологія нефритів” (1918); “До характеристики токсичних експериментальних нефритів” (1925); “Клімат та здоров’я людини” (1927); “Гематоенцефалічний бар’єр при отруєнні СО” (1938); “Фітотоксична реакція як метод визначення тваринних гормонів в досліджуваному середовищі” (1939); “Препарат для тканинної терапії – “сикоплацентин” проф. Н.П. Харченка” (1949).

100 років від дня народження доктора медичних наук, професора Іполіта Гнатовича Талька (1920-1989)

Доктор медичних наук (1968), професор (1968), керівник відділу кістково-суглобного туберкульозу для дітей та підлітків (1958-1966), відділу захворювань суглобів у дітей (1966-1989) НДІ травматології та ортопедії. Зробив великий внесок у розробку реконструктивно-відновлювальної операції кісткового туберкульозу.

Баранник Петро Іванович (1895-1988) гігієніст, доктор медичних наук (1946), професор (1946), заслужений діяч науки УРСР (1965). Закінчив Харківський медичний інститут (1927). Працював епідеміологом, санітарним лікарем в Умані (1928-1931); від 1931 – у Київському медичному інституті: асистент, доцент, завідувач кафедри загальної гігієни (1941-1968), професор-консультант (до 1978), одночасно в 1948-1957 – декан санітарно-гігієнічного факультету, 1937-1941 – директор 1-го Київського медичного інституту.

Наукові дослідження в галузі гігієни.

Наукові праці: “Посібник для молодшого медичного персоналу” (1941); “Загрязнение и самоочищение Днепра в районе Киев-Триполье” (1949); “Курс лекцій з загальної гігієни” (1961); “Гигиена” (1963).

У фонді ННМБУ зберігаються праці Баранника П.І., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Посібник для молодшого медичного персоналу : [для мед. персоналу лікарень] (1941). Шифр зберігання: 610.25 П-617
2. Вопросы общей и частной гигиены. Сборник статей (1963). Шифр зберігання: 613 В-748
3. Гігієна. Підручник для студентів лікувального, педіатричного, стоматологічного факультетів медичних інститутів (1963). Шифр зберігання: 613(02) Г-463
4. Курс лекцій з загальної гігієни. Посібник для студентів санітарно-гігієнічних факультетів медичних інститутів (1961). Шифр зберігання: 613(02) Б-241

Косткевич Олександр Іполитович (Микитович) (1865-1921) терапевт, доктор медицини (1897), професор (1915). За­кінчив Університет св. Володимира в Києві (1889). Працював у Кирилівській лі­карні; від 1894 – у лікарні для чорноробів (брав участь у її організації; обидві – Київ): 1896-1906 – головний лікар, від 1907 – консультант з внутрішніх хвороб. У 1899-1900 від­ві­дав клініки в Берліні та Гайдель­берзі. Від 1915 читав курс лекцій в Олександрівській лікарні (Київ), 1920-1921 – лікарні для чорноро­бів. Від 1920 – викладач Київського інституту народного господарства, професор кафедри діагно­стики внутрішніх хвороб медичного інституту та консультант лікарської служби Південно-Західної залізниці.