Календар медицини

160 років від дня народження хірурга-онколога, професора Григорія Борисовича Биховського (1861-1936)

Хірург-онколог, професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира в Києві (1889). Працював асистентом хірургічної клініки Ф. Борнгаупта. У 1893-1898 – засновник і керівник хірургічної лікарні. Ініціатор і головний лікар упродовж 25 років Київської безкоштовної лікарні І. та М. Зайцевих. У 1920-1921 – хірург, завідувач хірургічного відділення Центральної робітничої лікарні Києва. Був одним із засновників Київського інституту вдосконалення лікарів, де в 1922-1931 очолював хірургічну клініку, 1932-1936 – кафедру онкології. Організував при Київському рентґенологічному інституті онкологічний диспансер (1932; від 1934 – онкологічна клініка). Очолював медичну раду товариства “Допомога” (засн. 1922), що мало на меті виключно трудові, медичні та соціальні види допомоги найбіднішим верствам населення, зокрема євреям. Був одним із засновників і керівників Київського міського товариства “Меддопомога” (1927), що надавало стаціонарно-лікувальну, диспансерну й амбулаторну допомогу з безкоштовним харчуванням дітей і видачею ліків; спонсорувало хірургічні лікарні та відновлення лікарняних установ тощо. Був головою Київського єврейського доброчинного товариства, Товариства допомоги бідним хворим, хірургічної секції Єдиного наукового медичного товариства в Києві, заступником голови Київського хірургічного товариства (від 1930).

Наукові дослідження були присвячені ранній діагностиці та лікуванню злоякісних пухлин.

Наукові праці: “К вопросу о пределах лапаратомии” (1927); “К вопросу о значении психического момента в хирургии” (1928); “Задачи обезболивания” (1929); “Злокачественные новообразования” (1934); “Ранняя диагностика рака желудка” (1936); “Злокачественные новообразования. Рак толстых кишок. Рак прямой кишки” (1937).

110 років від дня народження патофізіолога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР Олега Олександровича Богомольця (1911-1991)

Патофізіолог, доктор медичних наук (1944), професор (1946), член-кореспондент АН УРСР (1964), заслужений діяч науки АН УРСР (1969). Закінчив Київський медичний інститут (1934). Від 1934 – асистент відділення експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології і патології, старший науковий співробітник Інституту клінічної фізіології АН УРСР (1940). Під час 2-ї світової війни працював у евакошпиталі № 1741, згодом директор Башкирської республіканської станції переливання крові (1941-1943). Працював в Інституті експериментальної біології й патології МОЗ України: старший науковий співробітник (1942-1943), завідувач фізико-хімічної лабораторії (1943-1946), директор (1946-1953), одночасно в 1944-1947 – професор кафедри загальної хірургії Київського медичного інституту; 1953-1980 – завідувач відділу Українського науково-дослідного санітарно-хімічного інституту, від 1980 – науковий консультант Інституту фізіології АН УРСР.

Наукові дослідження присвячені трансплантації тканин, вивченню механізму переливання крові, застосуванню цитотоксинів, патогенезу променевої хвороби, а також сухожилковій пластиці в разі повного травматичного пошкодження серединного нерва, отриманню сухих препаратів з лікувальних сироваток. За його участі сконструйовано автомат для гістологічної обробки тканин, напівавтомат для визначення протромбіну в сироватці крові й інші пристрої. Читав лекції професорам Варшавського університету.

Наукові праці: “Чому не приживають гомотрансплантати” (1935); “О влиянии антиретикулярной цитотоксической сыворотки (АЦС) на заживление переломов” (1944); “К вопросу о механизме действия переливания крови” (1950); “О механизме действия цитотоксинов” (1959); “Некоторые результаты экспериментальной терапии лучевой болезни” (1960); “Розробка методів лазерної терапії” (1973).

90 років від дня народження нефролога, члена-кореспондента НАНУ, академіка АМНУ, доктора медичних наук, професора Любомира Антоновича Пирога (1931)

Нефролог, член-кореспондент НАН України (1991), академік АМН України (1993), доктор медичних наук (1978), професор (1988), заслужений діяч науки і техніки України (1992). Закінчив Львівський медичний інститут (1954). З 1973 – завідувач відділення терапевтичної нефрології Інституту урології та нефрології АМН України; у 1995-2010 – завідувач, а від 2010 – професор кафедри нефрології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика; у 1976-1990 виконував обов’язки заступника директора з наукової роботи Інституту урології та нефрології; голова Української асоціації нефрологів (з 1981); у 1979-1993 – головний нефролог МОЗ України; ініціатор створення, перший президент (1990-2007) і почесний президент Всеукраїнського лікарського товариства; президент Світової федерації українських лікарських товариств (з 2000).

Основні напрями наукової діяльності: клінічна нефрологія (патогенез, класифікація, лікування гломерулонефриту, концепція його еволюції), історія української медицини, біоетика, організація нерфологічної допомоги; у процесі наукових досліджень опрацював концепцію еволюції гломерулонефриту, створив його клінічну класифікацію, обґрунтував нові підходи до його лікування, заклав наукові основи нефрокурортології в Україні.

95 років від дня народження кандидата медичних наук Івана Гавриловича Антонюка (1926-1989)

Кандидат медичних наук (1966), керівник клініки відновлювальної хірургії та протезування (1965-1968), керівник клініки мікрохірургії в Українському НДІ травматології і ортопедії.

Наукові праці були присвячені лікуванню переломів кісток і травм крупних суглобів.

95 років від дня народження фізіолога, доктора медичних наук, професора Дмитра Георгійовича Наливайка (1926-1996)

Фізіолог, доктор медичних наук (1975), професор, завідувач кафедри нормальної фізіології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1982-1987). Закінчив Київський медичний інститут (1952).

Основний напрям наукових досліджень: вивчення механізму секреторного процесу в травних залозах.

80 років від дня народження мікробіолога, доктора медичних наук, професора Івана Петровича Білька (1941)

Мікробіолог, доктор медичних наук (1988), професор (1997). Закінчив Київський медичний інститут (1970), де й працював асистентом кафедри мікробіології (1973-1979); завідувач лабораторії мікробіології в Інституті фтизіатрії й пульмонології АМНУ (1979-1994); від 1994 – у Київській медичній академії післядипломної освіти: професор, від 1997 – завідувач кафедри мікробіології.

Досліджує біологічні властивості мікоплазми, мікобактерій туберкульозу й інших мікроорганізмів, конструювання нових живильних середовищ для вирощування мікроорганізмів, розроблення нових і вдосконалення наявних методів мікробіологічної діагностики інфекційних захворювань бактеріальної етіології.

Наукові праці: “Характер размножения микоплазм человека” (1973); “Микроскопические методы исследования в микробиологии туберкулеза” (1992); “Новий метод культивування мікобактерій” (1993); “Вимоги до взяття та доставки матеріалу для мікробіологічних досліджень” (2001); “Характеристика препаратів-пробіотиків, які використовуються для профілактики та терапії порушень кишкового мікробіоценозу і мікроекології жіночих статевих органів” (2002).