Календар медицини

Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.

Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року та три сучасні революції: “Революція на Граніті”, “Помаранчева Революція” та “Революція Гідності”. Сьогодні під синьо-жовтим прапором ми захищаємо нашу Батьківщину від рашиської навали.

Колірна символіка нашого прапору позначає не лише поле і небо. Приміром, в релігії золотий колір символізує вищі духовні сили, а синій – свободу. З психологічної точки зору жовтий колір символізує радість, а синій колір символізує спокій.

Величезна кількість людей у різних куточках світу прикріпили наш прапор до своїх облікових записів у соціальних мережах, а уряди багатьох країн прикрасили офіційні будівлі синім і жовтим кольорами.

Наш синьо-жовтий прапор невдовзі стане світовим символом перемоги над рашизмом.

БОРІТЕСЯ – ПОБОРЕТЕ!

Наш народ укорінений у свою землю. Неперервність тисячолітньої долі України фіксують літописи, географічні, етнічні, лінгвістичні карти. Наші пращури завжди жили на цій землі і не покидали за будь-яких найтяжчих випробувань, боронили її впродовж віків.

«Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» – вкотре ці слова викарбовуються червоно-кривавими літерами на нашій землі. Триває боротьба за Незалежність нашої держави, за неподільну суверенну Україну, за рух до тих ідеалів, що їх виборювало не одне покоління українців.

«Ми – люди незламної волі,
Ми знаєм бажання свої
Ми прагнемо кращої долі
І миру на власній землі!»

Федір Тишко, д-р мед. н., професор кафедри оториноларингології НМУ ім. О. О. Богомольця.

Бажаємо Світлої віри усім у Перемогу та нездоланність нашого народу!
Все буде Україна!

Хохоля Василь Петрович (1935–1990) — український хірург, кандидат і доктор медичних наук.

Народився в селі Обтове Кролевецького району Сумської області. У 1958 році закінчив педіатричний факультет Київського медичного інституту.

Працював хірургом у Київській обласній клінічній лікарні. З 1975 року очолював науково-організаційний відділ Київського НДІ клінічної та експериментальної хірургії (тепер — Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова), який з 1987 року став відділом прогнозування наукових проблем хірургії.

У 1971 році захистив кандидатську дисертацію про результати хірургічного лікування тиреотоксичного зоба, а у 1986 — докторську дисертацію, присвячену лікуванню й профілактиці гострих ерозій і виразок органів травлення у хірургічних пацієнтів.

Основні напрями наукової діяльності:

• хірургічне лікування виразкової хвороби шлунка;
• прогнозування розвитку досліджень у хірургічній гастроентерології;
• ангіохірургія.

1. У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Хохолі В. П.:

   Отдаленные результаты хирургического лечения тиреотоксического зоба по данным клинического, лабораторного и радиоизотопного исследований (1971). Шифр зберігання: Р-6960

2. Лечение и профилактика острых эрозий и язв органов пищеварительного аппарата у хирургических больных (1985). Шифр зберігання: Р-31193
3. Про хірургів і хірургію (1979). Шифр зберігання: А-1411
4. Організація хірургічної допомоги сільському населенню (1980). Шифр зберігання: Б-33684
5. Оптимизация работы хирургических отделений (1978). Шифр зберігання: Б-27421
6. Диагностика, лечение и профилактика острых язв и эрозий органов пищеварительной системы. Методические рекомендации (1982). Шифр зберігання: Б-40260

Омельченко Володимир Михайлович (1920—1982) — український топографоанатом, хірург, педагог, доктор медичних наук (1965), професор (1967).

Народився у с. Водотій Житомирської області. Медичну освіту здобув на лікувальному факультеті Львівського медичного інституту. У 1952–1954 рр. навчався в аспірантурі, після чого працював на кафедрі оперативної хірургії та топографічної анатомії Львівського медичного інституту.

Професійна діяльність

• 1954–1959 — асистент кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії ЛМІ.
• 1959–1965 — доцент кафедри.
• 1966–1982 — завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії.
• 1971–1976 — проректор з наукової роботи ЛМІ.

Наукові ступені та звання

• 1955 — кандидат медичних наук, дисертація: «Хирургическая анатомия крупных сосудов и нервов нижнего отдела шеи».
• 1965 — доктор медичних наук, дисертація: «Анатомо-экспериментальное изучение сосудов желудка, тонкой и толстой кишок в связи с пластическими операциями на пищеводе».
• 1967 — професор.

Наукові інтереси

• Хірургічна анатомія великих судин і нервів шиї.
• Будова та функції органів грудної та черевної порожнини.
• Удосконалення методів оперативних втручань на судинно-нервових пучках і органах черевної порожнини.
• Пластика стравоходу.

Наукові здобутки

• Керівник 8 кандидатських дисертацій.
• Автор фундаментальних досліджень з топографічної анатомії та експериментальної хірургії.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Омельченко В. М.:

1. Анатомо-экспериментальное исследование артериальных сосудов желудка, тонкой и толстой кишок в связи с пластическими операциями на пищеводе (1966). Шифр зберігання: 617.4 О-575
2. Хирургическая анатомия крупных сосудов и нервов нижнего отдела шеи (1955). Шифр зберігання: 611.9 О-572а

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Омельченко В. М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Атлас операций на брюшной стенке и органах брюшной полости (1965). Шифр зберігання: 61(084) В-65
2. Информационно-поисковая система учета и анализа деятельности научных сотрудников. Методические указания по применению (1972). Шифр зберігання: Б-11331

Василь Пантелійович Малий (1940) інфекціоніст, доктор медичних наук (1987), професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб Харківської медичної післядипломної академії (з 1990). Наукові праці присвячені патогенезу, генетичним особливостям, діагностиці та лікуванню інфекційних хвороб.
Народився в селі Долиняни, Хотинський район, Чернівецька область.

Освіта

• 1959 – закінчив Чернівецьке медичне училище №1 (фельдшер).
• 1962–1965 – навчався у Чернівецькому медичному інституті.
• 1966–1968 – продовжив навчання на військово-медичному факультеті Горьківського медичного інституту

Військово-медична служба

• 1968–1969 – лікар дивізії протичовнових кораблів.
• 1969–1978 – лікар-інфекціоніст 11-го військово-морського інфекційного шпиталю Тихоокеанського флоту.
• 1978–1984 – інфекціоніст головного морського шпиталю Балтійського флоту.
• 1984–1986 – начальник інфекційного відділення 329-го військово-польового шпиталю (Афганістан).

Науково-педагогічна діяльність

• 1986–1990 – старший викладач військової кафедри Українського інституту удосконалення лікарів.
• З 1990 – завідувач кафедри інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти.
• З 1999 – професор кафедри імунології та алергології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.

Наукові здобутки

• 1975 – кандидатська дисертація.
• 1987 – докторська дисертація.
• 1991 – професор.

Автор близько 500 наукових праць, у тому числі 10 винаходів.

• Науковий керівник 17 дисертацій (докторських і кандидатських).
  Звання та членство
• Полковник медичної служби (з 1990).
• Член президії Асоціації інфекціоністів України.
• Член Нью-Йоркської академії наук.

Основні напрями науки

• Дослідження інфекційних хвороб (патогенез, імунодіагностика, лікування).
• Вивчення генетичних та імунологічних особливостей інфекцій.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Малого В. П.:

Автоиммунные процессы при псевдотуберкулезе (дальневосточной скарлатиноподобной лихорадке). (1975). Шифр зберігання: Р-21299.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Малого В. П., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Хламидийная инфекция в практике инфекциониста и дерматовенеролога. Методические рекомендации. (2004). Шифр зберігання: Б-84025.
2. Системный клещевой боррелиоз (болезнь Лайма): Учебное пособие. (2006). Шифр зберігання: Б-88378.
   Грипп: Пособие для врачей. (2007). Шифр зберігання: Б-87118.
3. СПИД-ассоциированные инфекции и инвазии: учебное пособие. (2007). Шифр зберігання: Б-97400.
4. Сепсис в практике клинициста. (2008). Шифр зберігання: Б-88655.
5. Иерсиниоз вызванный Yersinia pseudotuberculosis. (2017). Шифр зберігання: Б-97450.

Реля Ушерівна Ліпшиць (1920-2010) патофізіолог, доктор медичних наук (1967), завідувачка (1968-87), професор (з 1987) кафедри патологічної фізіології Харківського медичного інституту. Нею встановлена стимулююча фагоцитоз дія АТФ, АМФ, підвищення чутливості лейкоцитів до ацетилхоліну під впливом АТФ, розкрито механізм дії ацетилхоліну на фагоцитоз.

Народилася м. Лабʼянице (Польща).

Освіта і робота

• 1944 – закінчила Харківський медичний інститут.
• З 1944 р. працювала у цьому ж інституті:

завідувач кафедри патологічної фізіології (1968–1987),

професор кафедри (1987–2000).

Наукові здобутки

• 1949 – кандидатська дисертація про вплив активних речовин на фагоцитоз.
• 1967 – докторська дисертація про роль аденілових сполук у патогенезі запалення.
• 1970 – отримала звання професора.

Автор близько 170 наукових праць. Науковий керівник 2 докторських і 8 кандидатських дисертацій.

Основні напрями досліджень

• Патогенез запалення.
• Фізіологічні механізми алергічних реакцій.
• Вивчення ролі аденіннуклеотидів (АТФ, АМФ) у запаленні.
• Дослідження фагоцитозу та впливу ацетилхоліну на лейкоцити.

Громадська діяльність

• Голова Харківського товариства патофізіологів.
• Член правління Товариства патофізіологів України.
• Член Міжнародного товариства патофізіологів.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертація Ліпшиця Р. У.:

Аделиновые соединения и их совместное действие с некоторыми другими физиологически активными веществами и гормонами в патогенезе воспаления.  (1967). Шифр зберігання: 616.00 Л-619.