Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

Олександр Микитович Марзєєв (1883-1956) лікар-гігієніст, епідеміолог, доктор медичних наук, професор, академік АМН УРСР, заслужений діяч науки СРСР.
Закінчив Московський університет (1911). Працював земським і військовим лікарем.
1922-1934 – завідувач санітарного епідеміологічного відділу Народного комісаріату охорони здоров’я УСРР; водночас від 1924 – в Українському інституті удосконалення лікарів (Харків).
1930-1941 – завідувач кафедри комунальної гігієни;
1931-1941, 1944-1956 – директор НДІ загальної та комунальної гігієни;
1934-1941 – засновник і завідувач кафедри гігієни 1-го Харківського медичного інституту;
1941-1944 – заступник директора з наукової роботи і завідувач відділу Казахського інституту епідеміології і мікробіології (Алма-Ата, нині Алмати);
1943-1944 – завідувач кафедри епідеміології Алма-Атинського медичного інституту;
1944-1947 – завідувач кафедри комунальної гігієни Київського інституту удосконалення лікарів; водночас 1944-1956 – завідувач однойменної кафедри Київського медичного інституту.
Наукові дослідження були присвячені організації санітарної справи справи, гігієні сільського житлового будівництва, води та водопостачання населених місць; проблемі забруднення атмосферного повітря промисловими викидами, стану очистки стічних вод; гігієнічним проблемам розвитку пром. Донбасу й українського села. Організатор боротьби з епідеміями холери, дифтерії, туберкульозу й інших хвороб у 1920-1925.
Ініціював створення СЕС у СРСР та розроблення проекту санітарного законодавства в Україні.
Наукові праці: “О санитарной организации на Украине” (1922); “Эпидемическое состояние Украины к концу 1922 г.” (1922); “Жилища и санитарный быт сельского населения Украины” (1927); “Эпоха великих епидемий 1920-1922” (1927); “Санітарна станція як комплексна форма санітарної організації” (1932); “Планировка и реконструкция колхозного села” (1941); “Коммунальная гигиена” (1968).
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці О. М. Марзєєва, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Завещание врача-профилактика (2003)
- Учебник гигиены для фельдшерских школ (1944)
- Підручник гігієни. Для фельдшерсьних шкіл (1948)
- Коммунальная гигиена (1979)
- Дифтерія і боротьба з нею запобіжними щепленнями (1933)
- Жилища и санитарный быт сельского населения Украины (1927)
Література про О. М. Марзєєва
- От уезда до республии: Посвящ. памяти А.Н. Марзеева / С.А. Рыженко, 3.Г. Гужва, М.О. Гужва (2004)
- Вопросы коммунальной и школьной гигиены : сб. науч. раб. посвящ. юбилею 70-летия проф. А.Н. Марзеева (1956).
Микола Кузьмич Фуркало (1923-2020) кардіолог, доктор медичних наук, професор, директор НДІ кардіології імені М. Д. Стражеска, створив та завідував кафедрою функціональної діагностики при Київському інституті удосконалення лікарів.
Медичну освіту Микола Кузьмич здобув у Станіславському (Івано-Франківському) медичному інституті (1947—1953), після закінчення якого працював лікарем на Львівщині (1953–1956).
З 1956 р. навчався в аспірантурі (1956–1959) та працював у Київському інституті удосконалення лікарів на посадах асистента, доцента, професора, завідувача кафедри функціональної діагностики (1978–1993), проректора з наукової роботи.
У подальшому працював на посадах завідувача (1976–1991) відділу хронічної серцевої недостатності, головного наукового співпрацівника відділу атеросклерозу та хронічної ішемічної хвороби серця, директора (1974-1989) Українського НДІ кардіології імені М. Д. Стражеска (нині – Національний науковий центр “Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска” НАМН України.
У 1961 р. захистив кандидатську дисертацію “Сравнительная оценка метода артериальной пьезографии в диагностике атеросклероза”, а в 1969 р. – докторську дисертацію “Роль некоторых нейрогуморальных, метаболических и морфологических изменений в развитии атеросклероза и коронарной недостаточности”; професор; голова Київського товариства кардіологів (1990–1999); член редакційних колегій низки фахових журналів; Заслужений діяч науки УРСР (1989); лауреат Державної премії УРСР (1980).
Нагороджений медалями С. П. Боткіна і М. Д. Стражеска; автор 423 наукових публікацій, зокрема 7 монографій, 12 авторських свідоцтв на винаходи; основні напрямки наукової діяльності: дослідження атеросклерозу, ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії; науковий консультант і керівник 6 докторських та 26 кандидатських дисертацій.
Основні публікації: “Атеросклероз” (1976), “Клиническая кардиология” (1978), “Коронарная недостаточность” (1986), “Функциональная диагностика заболеваний сердца и сосудов” (1990), “Лечебно-профилактические аспекты диспансеризации при ишемической болезни сердца” (1991).
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці М. К. Фуркало, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Лечебно-профилактические аспекты диспан серизации при ишемической болезни сердца (1991)
- Клинические лекции по важнейшим внутренним болезням (1975)
- Коронарная недостаточность (1986)
- Клинико-инструментальная диагностика поражений сердца и венечных сосудов (1990)
- Кардиологическая служба в Украинской CCP (1984)
- Диагностика и медикаментозная коррекция нарушений реологических свойств крови и системы гемостаза при ИБС (1990)
- Атеросклероз (1978)

Олексій Сидорович Коломійченко (1898-1974) дікар-оториноларинголог, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР.
Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський університет (1924). Працював лікарем. Від 1928 – в Київському інституті удосконалення лікарів (з перервою):
1944-1946 – заступник директора з науково-навчальної роботи, водночас 1944-1966 – завідувач кафедри отоларингології;
1943-1944 – в Українському інституті клінічної медицини (нині Інститут кардіології НАМНУ, Київ);
1960-1974 – засновник і директор Київського НДІ отоларингології. Головний отоларинголог МОЗ УРСР (1953-1972).
Наукові дослідження були присвячені отіатрії, онкології вуха, горла та носа; захворюванням верхніх дихальних шляхів; аудіології; дитячим хворобам, професійній патології органа слуху; методам кібернетики та біохімії в оториноларингології.
Першим в Україні оцінив перспективність операцій на стремені та вікні передвір’я при отосклерозі; започаткував досліди, спрямовані на клінічне застосування ультразвуку та лазерного випромінювання для діагностики та лікування оториноларингологічних захворювань.
Наукові праці: “Хвороби вуха” (1955); “Атлас тональных аудиометрических исследований” (1962); “Операция на стремени при отосклерозе” (1962); “Методика преподавания отоларингологии” (1968); “Программированное пособие по аудиометрии” (1971).
- Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Олексія Сидоровича Коломійченка, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Атлас тональных аудиометрических (1962)
- Методика преподавания отоларингологии (1968)
- Атлас тональных аудиометрических исследований (1962)
- Невідкладна допомога при пошкоджаннях та захворюваннях вуха, носа й горла (1948)
- Профессиональные заболевания лорорганов и некоторые вопросы их профилактики и лечения (1968)
- Расстройства слуха, возникающие при применении антибиотиков (1973)
- Хвороби вуха (1955)
- Современные проблемы оториноларинг логии (1970)
Література про нього
- Злокачественные новообразования верхних дыхательных путей. 35 лет врачебной, научной, педагогической деятельности А.И. Коломийченко / (1959)
- О. С. КоломӀйченко. Сучасні проблеми оториноларингології наук. праці присвяч. 95-річчю з дня народження О. С. КоломӀйченка (1993)
- Олексій Сидорович Коломійченко / Шидловська Т.В. та ін (1990)
- А. И. Коломийченко. Жизнь на фоне эпохи : к 120-летию со дня рождения Алексея Исидоровича Коломийчнко / под общ. ред. (2018).

Юрій Платонович Шупик (1933-2013) судово-медичний експерт, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України.
Закінчив Київський медичний інститут (1957). Працював судово-медичним експертом у Луганську.
З 1959 – в Київському інституті удосконалення лікарів (тепер Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика): аспірант, асистент, доцент, з 1977 – професор, з 1987 – завідувач кафедри судової медицини. Водночас (з 1960) – судово-медичний експерт, а з 1976 – начальник Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Голова президії Українського наукового товариства судових медиків і криміналістів (з 1987).
Проводив судово-експертну роботу під час розслідування наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Брав участь у роботі державних комісій, утворених у зв’язку з низкою авіакатастроф.
Досліджував проблеми організації судово-медичної служби, судово-медичної криміналістики та травматології.
Наукові праці: “Проблеми організації та проведення комплексних експертних досліджень” (1985); “Ідентифікація значення стоматологічного статусу при персоніфікації загиблих в авіакатастрофах (на досвіді авіакатастроф у Норвегії, Греції, Еритреї)” (1998); “До питання про “чернівецьку хворобу” (випадок з практики)” (2000).
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферат дисертація Шупика Ю. П.
- “К судебномедицинской экспертизе об горевших трупов» (1964).
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Шупика Ю. П., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Судебно-медицинская экспертиза (1980)
- Материалы для судебно-медицинской экспертизы трупа и одежды, подвергавшихся значительному воздействию пламени (1974).

Анатолій Пилипович Лазар (1933-2007) радіолог, доктор медичних наук, професор.
Закінчив Київський медичний інститут (1957), де й працював від 1960 (нині Національний медичний університет): 1979-1983 – заступник декана 1-го медичного факультету, 1990-2006 – завідувач, 2006-2007 – професор кафедри медичної радіології з курсами рентґенології та радіаційної медицини; водночас від 1989 очолював Київський міжміський науково-практичний радіонуклідний центр. Головний радіолог МОЗ України (1986-2005).
Наукові дослідження були присвячені променевій патології та радіонуклідній діагностиці в урології та нефрології, сумісному впливу на організм іонізуючого випромінювання та радіального прискорення, патогенезу порушення водно-сольового обміну при захворюваннях нирок.
Наукові праці: “Рентгенодиагностика” (1969); “Медицинская радиология” (1979, 1980); “О патогенезе нарушения метаболизма кальция при гломерулонефрите” (1982); “Радіаційна медицина” (1993); “Основи радіаційної медицини” (2002); “Основи променевої діагностики” (2005); “Медична радіологія” (2008).
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці А. П. Лазаря, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Радіаційна медицина (1993)
- Основи радіаційної медицини (2006)
- Основи радіаційної медицини (2002)
- Основи променевої діагностики (2006)
- Вибрані лекції з радіонуклідної діагностики та променевої терапії (2006)
Борис Павлович Криштопа (1938-2014) організатор охорони здоров’я, історик медицини, доктор медичних наук (1986), професор (1988), завідувач кафедри управління охороною здоров’я Київського інституту удосконалення лікарів (1986-2003), заступник міністра охорони здоров’я України (1974-78). Науковий напрям – організація і управління системою охорони здоров’я, історія медицини України.
Закінчив Київський медичний інститут (1961). Працював лікарем. 1965-1968 – завідувач Сумського міського, 1968-1972 – обласного відділів охорони здоров’я; 1978-1981 – радник Міністра громадського здоров’я Республіки Афганістан; 1982-1986 – проректор з міжнародних зв’язків Київського медичного інституту; 1986-2004 – завідувач, від 2004 – професор кафедри управління охороною здоров’я Національної медичної академії післядипломної освіти (Київ). Заступник Міністра охорони здоров’я УРСР (1974-1978).
Наукові дослідження були присвячені соціальній гігієні, організації охорони здоров’я, історії медицини.
Наукові праці: “Здравоохранение Афганистана” (1984); “Высшее медицинское образование в Украинской ССР” (1985); “Менеджер здравоохранения” (1995); “Медична допомога і ринок: проблеми менеджменту” (1996); “Реформування статусу бюджетних медичних закладів в умовах ринкових відносин” (2009).
У 2016 р. сім’я Б. П. Криштопи передала до фонду ННМБУ власну колекцію Бориса Павловича, об’єм якої становить 610 одиниць зберігання. Тематика колекції стосується питань становлення охорони здоров’я та вищої медичної освіти в Україні, історії медицини тощо.
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферат дисертація Б. П. Крыштопа “Медико-социальные и научноорганизационные основы развития здравоохранения демократической Республики Афганистан (1984)
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Б. П. Криштопи, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Біографічний словник завідуючих кафедрами Київського державного інституту удосконалення лікарів (1918-1993 р.) (1993)
- 85 років (1918-2003) Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (2003)
- Высшее медицинское образование в Украинской ССР (1985)
- Для тех кто мечтает стать врачом (1976)
- Здоровье населения и здравоохранение в развивающихся странах (1990)
- Здравоохранение Афганистана (1984)
- Фармакотерапия тропических инфекционных и паразитарных болезней (1988)