Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
95 років від дня народження організатора охорони здоров’я, генерал-майора медичної служби Леоніда Кириловича Караванова (1925-2002)
Лікар, організатор охорони здоров’я. Закінчив Львівський медичний інститут (1950). У 1950-1951 – завідувач лікувального профспілкового сектора міського відділу охорони здоров’я у м. Луцьку; 1951-1952 – в. о. завідувача міського відділу охорони здоров’я м. Луцька; 1953-1959 – очолював медичну службу КДБ у Волинській області, 1959-1960 – Львівській області; 1960-1983 – очолював медичну службу КДБ УРСР; генерал-майор медичної служби (1983); Заслужений лікар України.
Зробив значний внесок у розвиток матеріальної бази медичної служби та удосконалення лікувально-діагностичного процесу КДБ УРСР; за його активної участі були відновлені та створені Військово-медичні служби у всіх областях України.
135 років від дня народження патолога, доктора медицини, професора Олексія Антоновича Кронтовського (1885-1933)
Патолог, доктор медицини (1917), професор (1921). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1911). Відтоді працював у Київському санітарно-бактеріологічному інституті (з перервою): засновник (1924) і завідувач відділу експериментальної медицини; у Київському медичному інституті: професор кафедр бактеріології (1921-1923) та загальної патології (1923-1924); засновник і завідувач відділу експериментальної біології та медицини Київського рентґенорадіологічного інституту (нині Національний інститут раку, 1924-1933).
Наукові дослідження з експериментальної патології пухлин та культивування тканин поза організмом. Вивчав природу злоякісного росту тканин і шляхи впливу на цей процес, проблеми ендокринології та мікробіології. Розробив методи культивування тканин поза організмом і вивчення обміну речовин злоякісних пухлин шляхом створення в організмі тварин так званої ізольованої пухлини.
Наукові праці: “Материалы к сравнительной и экспериментальной патологии опухолей” (1916); “Метод тканевых культур” (1917); “Наследственность и конституция” (1925); “Новая методика изучения внутренней секреции посредством эксплантации” (1927); “Метод изолирования опухолей в организме и вне организма” (1928).
105 років від дня народження невропатолога, фахівця з професійної патології, доктора медичних наук, професора Ганни Абрамівни Модель (1915-2001)
Невропатолог, фахівець з професійної патології, доктор медичних наук (1962), професор (1968). Закінчила Київський медичний інститут (1937). Працювала лікарем. У 1943-1950 – ст. н. с. Українського психоневрологічного інституту (нині Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМНУ, Харків); від 1950 – у Київському НДІ гігієни праці та професійних захворювань (нині Інститут медицини праці НАМНУ): 1965-1979 – завідувачка відділу профпатології.
Вивчала питання діагностики, лікування й експертизи професійних захворювань нервової системи в працівників промисловості та сільського господарства; вплив токсичних речовин на стан гіпоталамічної системи.
Наукові праці: “Експертиза працездатності при захворюваннях нервової системи” (1958); “Функциональные изменения нервной системы в начальных стадиях некоторых профессиональных заболеваний” (1961); “Актуальные проблемы клиники вибрационной болезни” (1972).
75 років від дня народження кардіолога, доктора медичних наук, професора, академіка АМН України Георгія Вікторовича Дзяка (1945-2016)
Кардіолог, доктор медичних наук (1980), професор (1983), академік АМН України (1997), заслужений діяч науки і техніки України (1993). Закінчив Дніпропетровський медичний інститут (1968), де відтоді й працював: від 1979 – завідувач кафедри шпитальної терапії, у 1986-1996 – проректор з навчальної роботи, від 1996 – ректор. Віце-президент Асоціації кардіологів України (від 1994).
Наукові дослідження з проблем кардіології та ревматології. Описав механізм адаптації осіб з ревматичними вадами серця, типи порушень легеневого та серцевого кровообігу; визначив особливості порушень серця при його гіпертонічній та ішемічній хворобах; запропонував засоби профілактики та лікування хворих на ревматизм.
Наукові праці: “Клиническая реография” (1977); “Мерцательная аритмия” (1979); “Лікарсько-трудова експертиза в практиці терапевта” (1994); “Лікувальна фізкультура та спортивна медицина” (1995); “Дисметаболический постменопаузальный синдром” (2000); “Зміни вмісту статевих стероїдів після тотальної оваріоектомії у жінок репродуктивного віку з артеріальною гіпертензією” (2001).
115 років від дня народження онколога, доктора медичних наук, професора Івана Тодосійовича Шевченка (1905-1993)
Онколог, доктор медичних наук (1950), професор (1952). Закінчив Харківський медичний інститут (1930). У 1931-1934 – хірург і головний лікар управління санаторіями та будинками відпочинку України; 1934-1937 – завідувач хірургічного відділення та головний лікар Слодібського медкомбінату в Києві; 1938-1941 – начальник лікарсько-санітарної служби Південно-Західної залізниці, завідувач онкологічного відділення Центральної дорожньої лікарні; 1941-1943 – провідний хірург евакогоспіталю 6-ї загальновійськової армії, а також лікар 1-го рангу у фронтових евакогоспіталях; з 1943 – провідний хірург госпіталю та всієї госпітальної бази армії; з 1945 – директор Київського рентгено-радіологічного та онкологічного інституту; надалі працював на посадах доцента (1946-1952), завідувача (1952-1959, 1971-1975) кафедри онкології Київського інституту удосконалення лікарів; у 1951-1971 – головний онколог МОЗ України.
Наукові праці присвячені питанням передракових станів, профілактики злоякісних пухлин, раку стравоходу тощо; запропонована методика операції на прямій кишці зі збереженням слизової оболонки сфінктера, створені метод операції накладення фістули шлунка на зразок “хоботка завитка”, метод закриття пневмотораксу, розроблений новий метод рентгено-радіумхірургії раку різних локалізацій.
Мішалов Володимир Григорович (1955) хірург, доктор медичних наук (1997), професор (2001). Закінчив Київський медичний інститут (1978). Працював лікарем. У 1982-1998 – у Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії (нині Національний інститут хірургії та трансплантології НАМН України): від 1987 – завідувач відділу серцево-судинної хірургії і тромбоемболії легеневої артерії; від 1998 – завідувач кафедри хірургії № 4, водночас у 2000-2005 – проректор з лікувальної роботи Національного медичного університету (Київ).
Наукові дослідження: хірургічне лікування ішемічної хвороби серця, судин нижніх кінцівок, брахіоцефальних судин, атеросклерозу, тромбоемболії легеневої артерії.
Наукові праці: “Руководство по тромболитической терапии” (1998); “Тромбоемболія гілок легеневих артерій та посттромботична легенева гіпертензія: діагностика, лікування та профілактика” (1999); “Діагностика та хірургічне лікування гнійних ускладнень калькульозного холециститу” (2003); “Хірургічні хвороби” (2004); “Хірургічне лікування атеросклеротичних оклюзійно-стенотичних уражень брахіоцефальних артерій у хворих з супутньою ішемічною хворобою серця” (2005); “Профілактика диспозиції катетера TENCKHOFF у черевній порожнині” (2015).