Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

Олексій Сидорович Коломійченко (1898-1974) дікар-оториноларинголог, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР.
Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський університет (1924). Працював лікарем. Від 1928 – в Київському інституті удосконалення лікарів (з перервою):
1944-1946 – заступник директора з науково-навчальної роботи, водночас 1944-1966 – завідувач кафедри отоларингології;
1943-1944 – в Українському інституті клінічної медицини (нині Інститут кардіології НАМНУ, Київ);
1960-1974 – засновник і директор Київського НДІ отоларингології. Головний отоларинголог МОЗ УРСР (1953-1972).
Наукові дослідження були присвячені отіатрії, онкології вуха, горла та носа; захворюванням верхніх дихальних шляхів; аудіології; дитячим хворобам, професійній патології органа слуху; методам кібернетики та біохімії в оториноларингології.
Першим в Україні оцінив перспективність операцій на стремені та вікні передвір’я при отосклерозі; започаткував досліди, спрямовані на клінічне застосування ультразвуку та лазерного випромінювання для діагностики та лікування оториноларингологічних захворювань.
Наукові праці: “Хвороби вуха” (1955); “Атлас тональных аудиометрических исследований” (1962); “Операция на стремени при отосклерозе” (1962); “Методика преподавания отоларингологии” (1968); “Программированное пособие по аудиометрии” (1971).
- Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Олексія Сидоровича Коломійченка, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Атлас тональных аудиометрических (1962)
- Методика преподавания отоларингологии (1968)
- Атлас тональных аудиометрических исследований (1962)
- Невідкладна допомога при пошкоджаннях та захворюваннях вуха, носа й горла (1948)
- Профессиональные заболевания лорорганов и некоторые вопросы их профилактики и лечения (1968)
- Расстройства слуха, возникающие при применении антибиотиков (1973)
- Хвороби вуха (1955)
- Современные проблемы оториноларинг логии (1970)
Література про нього
- Злокачественные новообразования верхних дыхательных путей. 35 лет врачебной, научной, педагогической деятельности А.И. Коломийченко / (1959)
- О. С. КоломӀйченко. Сучасні проблеми оториноларингології наук. праці присвяч. 95-річчю з дня народження О. С. КоломӀйченка (1993)
- Олексій Сидорович Коломійченко / Шидловська Т.В. та ін (1990)
- А. И. Коломийченко. Жизнь на фоне эпохи : к 120-летию со дня рождения Алексея Исидоровича Коломийчнко / под общ. ред. (2018).

Юрій Платонович Шупик (1933-2013) судово-медичний експерт, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України.
Закінчив Київський медичний інститут (1957). Працював судово-медичним експертом у Луганську.
З 1959 – в Київському інституті удосконалення лікарів (тепер Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика): аспірант, асистент, доцент, з 1977 – професор, з 1987 – завідувач кафедри судової медицини. Водночас (з 1960) – судово-медичний експерт, а з 1976 – начальник Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Голова президії Українського наукового товариства судових медиків і криміналістів (з 1987).
Проводив судово-експертну роботу під час розслідування наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Брав участь у роботі державних комісій, утворених у зв’язку з низкою авіакатастроф.
Досліджував проблеми організації судово-медичної служби, судово-медичної криміналістики та травматології.
Наукові праці: “Проблеми організації та проведення комплексних експертних досліджень” (1985); “Ідентифікація значення стоматологічного статусу при персоніфікації загиблих в авіакатастрофах (на досвіді авіакатастроф у Норвегії, Греції, Еритреї)” (1998); “До питання про “чернівецьку хворобу” (випадок з практики)” (2000).
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферат дисертація Шупика Ю. П.
- “К судебномедицинской экспертизе об горевших трупов» (1964).
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Шупика Ю. П., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Судебно-медицинская экспертиза (1980)
- Материалы для судебно-медицинской экспертизы трупа и одежды, подвергавшихся значительному воздействию пламени (1974).

Анатолій Пилипович Лазар (1933-2007) радіолог, доктор медичних наук, професор.
Закінчив Київський медичний інститут (1957), де й працював від 1960 (нині Національний медичний університет): 1979-1983 – заступник декана 1-го медичного факультету, 1990-2006 – завідувач, 2006-2007 – професор кафедри медичної радіології з курсами рентґенології та радіаційної медицини; водночас від 1989 очолював Київський міжміський науково-практичний радіонуклідний центр. Головний радіолог МОЗ України (1986-2005).
Наукові дослідження були присвячені променевій патології та радіонуклідній діагностиці в урології та нефрології, сумісному впливу на організм іонізуючого випромінювання та радіального прискорення, патогенезу порушення водно-сольового обміну при захворюваннях нирок.
Наукові праці: “Рентгенодиагностика” (1969); “Медицинская радиология” (1979, 1980); “О патогенезе нарушения метаболизма кальция при гломерулонефрите” (1982); “Радіаційна медицина” (1993); “Основи радіаційної медицини” (2002); “Основи променевої діагностики” (2005); “Медична радіологія” (2008).
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці А. П. Лазаря, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Радіаційна медицина (1993)
- Основи радіаційної медицини (2006)
- Основи радіаційної медицини (2002)
- Основи променевої діагностики (2006)
- Вибрані лекції з радіонуклідної діагностики та променевої терапії (2006)
Борис Павлович Криштопа (1938-2014) організатор охорони здоров’я, історик медицини, доктор медичних наук (1986), професор (1988), завідувач кафедри управління охороною здоров’я Київського інституту удосконалення лікарів (1986-2003), заступник міністра охорони здоров’я України (1974-78). Науковий напрям – організація і управління системою охорони здоров’я, історія медицини України.
Закінчив Київський медичний інститут (1961). Працював лікарем. 1965-1968 – завідувач Сумського міського, 1968-1972 – обласного відділів охорони здоров’я; 1978-1981 – радник Міністра громадського здоров’я Республіки Афганістан; 1982-1986 – проректор з міжнародних зв’язків Київського медичного інституту; 1986-2004 – завідувач, від 2004 – професор кафедри управління охороною здоров’я Національної медичної академії післядипломної освіти (Київ). Заступник Міністра охорони здоров’я УРСР (1974-1978).
Наукові дослідження були присвячені соціальній гігієні, організації охорони здоров’я, історії медицини.
Наукові праці: “Здравоохранение Афганистана” (1984); “Высшее медицинское образование в Украинской ССР” (1985); “Менеджер здравоохранения” (1995); “Медична допомога і ринок: проблеми менеджменту” (1996); “Реформування статусу бюджетних медичних закладів в умовах ринкових відносин” (2009).
У 2016 р. сім’я Б. П. Криштопи передала до фонду ННМБУ власну колекцію Бориса Павловича, об’єм якої становить 610 одиниць зберігання. Тематика колекції стосується питань становлення охорони здоров’я та вищої медичної освіти в Україні, історії медицини тощо.
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферат дисертація Б. П. Крыштопа “Медико-социальные и научноорганизационные основы развития здравоохранения демократической Республики Афганистан (1984)
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Б. П. Криштопи, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Біографічний словник завідуючих кафедрами Київського державного інституту удосконалення лікарів (1918-1993 р.) (1993)
- 85 років (1918-2003) Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (2003)
- Высшее медицинское образование в Украинской ССР (1985)
- Для тех кто мечтает стать врачом (1976)
- Здоровье населения и здравоохранение в развивающихся странах (1990)
- Здравоохранение Афганистана (1984)
- Фармакотерапия тропических инфекционных и паразитарных болезней (1988)
Туркельтауб Мирон Самуїлович (1898-1981) терапевт, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб медичного факультету Ужгородського університету. Засновник курортології в Закарпатській області, вивчав лікувальні властивості мінеральних вод краю.
Мирон Самуїлович медичну освіту здобув у Харківському медичному інституті (1917–1923).
Працював на посадах ординатора клінічного санаторію “Куяльник” Одеського курортного управління, асистента та доцента кафедр факультетської терапії Одеського медичного інституту та Одеського інституту удосконалення лікарів. Доцент (1931).
Опубліковано понад 40 наукових праць, зокрема 1 монографія з питань курортології та бальнеології. З 1935 р. працював в м. Москві в клініці лікувального харчування та одночасно на посаді доцента кафедри лікувального харчування Центрального інституту удосконалення лікарів; у 1936 надано вчений ступінь.
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці М. С. Туркельтауба, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
Лечебное питание при заболеваниях сердечно-сосудистой системы и почек (1963)
Лечение сердечных больных на Сочи-Мацестинском курорте (1940)

Леонід Вікторович Харьков (1943-2020) хірург-стоматолог, член-кореспондент НАМН України (2003), доктор медичних наук (1988), професор (1991), завідувач кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (з 1994), керівник Українського центру по лікуванню дітей з вродженими та набутими захворюваннями щелепно-лицевої ділянки (з 1993), консультант дитячої лікарні “Охматдит” (з 1994).
Засновник в Україні нового напряму в щелепно-лицевій хірургії дитячого віку – раннього хірургічного та комплексного лікування вроджених і набутих вад обличчя.
Основні напрями його наукової діяльності спрямовані на розроблення принципово нових базових методів хейлорино- та ураностафілопластики в дітей раннього віку. Ним запроваджено в клінічну практику біля 45 методів хірургічного лікування незрощень верхньої губи та піднебіння на всіх етапах лікування; нові способи лікування вроджених гемангіом обличчя та щелеп.
Наукові праці: “Хирургическое лечение врожденных несращений неба” (1992); “Клеевые соединения в челюстно-лицевой хирургии” (1993); “Evolution of methods of uranosthaphyloplasty exemplified by the analysis of the 1118 primary operations for congenital palatal defects”(1999);”Эволюция методик ураностафилопластик в клинике Украинского Национального медицинского университета (анализ 1417 первичных операций по поводу врожденных дефектов неба)” (2002); “Справочник хирурга- стоматолога” (2002, 2003, 2007); “Хірургічна стоматологія дитячого віку” (2003); “Хирургическая стоматология и челюстно-лицевая хирургия детского возраста” (2005); “Опыт проведения одномоментной хейлориноуранопластики и хейлориновелопластики у детей с врождённым несращением верхней губы и нёба” (2004); “Вторичные деформации верхней губы и носа после двусторонних хейлоринопластик. Сроки операций и новые методики” (2006); “Хірургічна та комплексне лікування вроджених деформацій ЩЛД у дітей. Реальні досягнення та невирішені проблеми” (2006); “Способи хірургічного лікування вроджених незрощень верхньої губи та піднебіння (аналіз існуючих методик та власних інновацій)” (2006); “Діагностика та лікування секвенції Робіна” (2008); “Teljes ajak – szajpadhasadek korai idoszakban torteno egyideju korrekcioja” (2010).
У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації Л. В. Харькова Л.В. “Хирургическое лечение врожденных несращений неба” (1987), Л. В. Харьков “Клиническое значение некоторых лабораторно-биохимических исследований крови до и после операции у больных с врожденными несращениями неба” (1972).
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Л. В. Харкова, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Врожденные несращения верхней губы и неба (2004)
- Диагностика и лечение травматических повреждений мыщелкового отростка нижней челюсти у детей (2010)
- Родителям детей с врожденными несращениями верхней губы и неба (2007)
- Справочник хирурга-стоматолога. Диагностика, клиника, хирургическое и медикаментозное лечение (2003)
- Хирургическая стоматология и челюстнолицевая хирургия детского возраста (2005)
- Хирургическое лечение врожденных несращений неба (1992)
- Хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія дитячого віку (2015)