Календар медицини

80 років від дня народження фізіолога, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Валерія Миколайовича Казакова (1938)

Академік НАМН України (2000), Нью-Йоркської АН (1993), АН Вищої школи України (1995), доктор медичних наук (1971), професор (1973), заслужений діяч науки та техніки України (1991), лауреат премій ім. акад. О.О. Богомольця НАН України (1982), ім. акад. В.П. Комісаренка НАН і НАМН України (2000), завідувач кафедри фізіології (1972) , ректор Донецького державного медичного університету ім. М. Горького (з 1985).

Основні напрями наукових досліджень – фундаментальні проблеми теоретичної та клінічної нейрофізіології, інтероцепціі, фізіології дихання. Наприкінці 70-х років вперше в фізіології сформулював ряд принципів і закономірностей кортико-лімбічних взаємодій як нейрофізіологічної основи адаптивної поведінки людини. Разом з академіком НАН України П.М. Сєрковим розробив сучасну концепцію релейної функції таламусу. В останні роки бере участь у розробці нового наукового напряму в медицині: застосування динамічного поверхневого натягу в діагностиці та контролі лікування широкого спектру захворювань терапевтичного та хірургічного профілю.

Наукові праці: “Нейрофізіологія таламуса” (1980), “Механізми інтегративної діяльності мозку” (1981), “Деякі проблеми сучасної фізіології” (1992); “Система безперервної медичної освіти” (1994), “Surfase Tensiometry in Medicine” (2000).

100 років від дня народження фізіолога, академіка АН УРСР, доктора біологічних наук, професора Петра Григоровича Богача (1918-1981)

Фізіолог, біофізик, доктор біологічних наук (1961), професор (1961), академік АН УРСР (1978). Закінчив Ніжинський педагогічний інститут (1937). Від 1939 працював у Київському університеті: у 1964 створив і очолив першу в Україні кафедру біофізики, 1972-1975 – проректор; 1952-1971 – директор НДІ фізіології; 1978-1981 – академік-секретар Відділу біохімії, фізіології й теоретичної медицини АН УРСР.

Основні наукові праці присвячені вивченню центрального та периферійного механізмів регуляції травного апарату, фізіології гіпоталамусу та надгіпоталамічних структур мозку, електрофізіологічних властивостей гладеньких м’язів і механізмів м’язового скорочення. Під його керівництвом розроблено та запроваджено в клініках новий метод нормалізації травного апарату людини після ваготомії, а також нові лікарські препарати. Отримав важливі дані про рефлекторну регуляцію травного тракту.

Наукові праці: “Про “датчик” ритму кишкових скорочень (1958); “Механизмы нервной регуляции моторной функции тонкого кишечника” (1961); “Природа и физиологическое значение периодической деятельности пищеварительного тракта” (1965); “Моторна діяльність шлунка й кишечника при введенні серотоніну в гіпоталамус” (1975); “Role of Mg and Ca ions and their inter relation in regulating the transmembrane electrical processes and contraction – relaxation of smooth muscle” (1977).

100 років від дня народження хірурга, академіка НАМН та АМН України Олександра Олексійовича Шалімова (1918-2006)

Академік АМН та НАН України (1978), дійсний член Нью-Йоркської Академії наук, доктор медичних наук (1958), професор (1961), лауреат Державної премії СРСР (1985), Державної премії УРСР (1977), Головний хірург МОЗ України.

Відомий учений-хірург. Основні напрями наукової діяльності: хірургічні розробки в гастроентерології, торакальній і судинній патології. Широко відомий у світі своїми роботами в галузі гепатопанкреатобіології. Уперше розробив і впровадив в Україні резекції стравоходу з одномоментною пластикою, резекції печінки, органозберігаючі операції на шлунку при виразковій хворобі, портальній гіпертензії; реконструктивні та пластичні втручання на жовчовивідних протоках, підшлунковій залозі, судинах, а також мікрохірургічні операції.

150 років від дня народження дерматовенеролога, доктора медицини, професора  Олександра Григоровича Лур’є (1868-1954)

Дерматовенеролог, доктор медицини (1916), професор, перший завідувач кафедри дерматовенерології Київського клінічного інституту (1921-1949) (з 1930 – Київський інститут удосконалення лікарів). Організував у Києві перший у СРСР мікологічний диспансер (1933).

Праці були присвячені питанням діагностики та лікування захворювань шкіри (дерматомікозів), вивченню сифілісу тощо.

130 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медицини, професора Олександра Івановича Крупського (1888-1943)

Акушер-гінеколог, доктор медицини (1920), професор. Закінчив Юр’євський університет (нині Тарту, Естонія, 1919). Співзасновник Всеукраїнської спілки лікарів, керівник Міністерства народного здоров’я й опікування УНР. Від 1919 – в Київському медичному інституті (з пе­рервою): приват-доцент, 1930-1837 – завідувач кафедри акушерства та гі­некології, організував біохімічну лабораторію для дослідження гормонів; 1929 – завідувач кафедри акушерства та гінекології Одеського медичного інституту. Член Медичної секції ВУАН (1929), заступник голови Медичної секції Одеського наукового товариства при ВУАН. Автор перших праць з аку­шерства та гінекології українською мовою. У 1937 був заарештований. Згодом звільнений із забороною проживання в Україні. Працював у Воронезькому інституті ма­те­ринства та дитинства, професор акушерсько-гінекологічної клініки Воронезького медичного інституту (РФ). Обстоював необхідність забезпечення курортним лікуванням селян; організував на курорті м. Миргород (нині Полтав. обл.) гінекологічний кабінет. Вивчав проблеми знеболювання пологів, доводив доцільність йо­го застосування.

Наукові праці: “Випадок пологів при еклампсії близнятами з зачепленням головки од­нієї дитини за головку другої” (1925); “Аборт, лихі наслідки від нього та як їм запобігти” (1928); “Пер­вые 500 родов, обезболенных при помощи веселящего газа и газо-воздуш­ной аналгезии (N2O)” (1940).

95 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук (1971), професора Бориса Михайловича Щепотіна (1923-1999)

Лікар-терапевт, доктор медичних наук (1971), профе­сор (1974), завідувач кафедри пропе­девтики внутрішніх хвороб № 1 Київського медичного університету ім. О.О. Богомольця (1973-1988).

Закінчив Дніпропетровський ме­дичний інститут (1947). Працював го­ловним лікарем Кіровської дільничної лікарні Запорізької області. Навчався в клінічній ордина­турі на кафедрі інфекційних хвороб, з 1950 працював асистентом кафедри госпітальної терапії Київського ме­дичного інституту ім. О.О. Бого­мольця. У 1957 обраний доцентом кафед­ри терапії, 1972 – професором тієї самої кафедри, а з 1973 працював за­відувачем кафедри пропедевтики внут­рішніх хвороб Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця.

На основі експериментальних, клінічних і патоморфологічних дослід­жень сформулював низку нових оригінальних положень про властиво­сті дистрофічних уражень міокарда при тиреотоксикозі, розробив клінічну, інструментальну та біохімічну діагнос­тику міокардіодистрофії при ньому. Дослідив питання патогенезу ран­ньої діагностики та раціонального лі­кування атеросклерозу, гіпертонічної та ішемічної хвороби серця, виявив особливості перебігу інфаркту міокарда у хворих на цукровий діабет.

Наукові праці: “Рецептурный спра­вочник” (1979); “Справочник по клини­ческой фармакологии и фармакотерапии” (1986).