Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
85 років від дня народження провізора, доктора фармацевтичних наук, професора Дмитра Степановича Волоха (1936)
Провізор, доктор фармацевтичних наук (1990), професор (1991). Закінчив Львівський медичний інститут (1959). Працював начальником Чернігівського обласного аптечного управління (1960-1979), від 1980 – Головного аптечного управління МОЗ України; від 1992 – президент англо-українського спільного підприємства “Тамбрандс Україна”; від 1997 – декан фармацевтичного факультету, завідувач кафедри організації та економіки фармації Національного медичного університету; одночасно – засновник і генеральний директор спільного україно-індійського підприємства з реалізації медикаментів; від 1981 за сумісництвом – у Київській медичній академії післядипломної освіти (від 2004 – професор).
У 60–70-х рр. працював над пошуком нових форм і методів лікарського забезпечення населення. Розробив і впровадив методи створення та модернізації аптечної системи України. Розробляє лікувально-профілактичні засоби на натуральній основі (виробництво вітчизняних нутрицевтиків).
Наукові праці: “Организация лекарственной помощи городскому населению” (1987); “Справочник аналогов лекарственных средств” (1987, 1989); “Справочник провизора-аналитика” (1989); “Лекарственные средства и их аналоги” (1989); “Промислове виробництво вітчизняних нутрицевтиків – реальність сьогодення” (1998); “Деякі аспекти процедури тендерних закупівель лікарських препаратів в Україні” (2003).
80 років від дня народження невролога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАМНУ Світлани Михайлівни Кузнецової (1941)
Невролог, доктор медичних наук (1989), професор (2000), член-кореспондент НАМН України (2011), заслужений діяч науки і техніки України (2008). Закінчила Кримський медичний інститут (Сімферополь, 1965). Відтоді працює в Інституті геронтології НАМНУ (Київ): від 1992 – завідувачка відділу судинної патології головного мозку; водночас від 1992 очолює Український науково-методичний геріатричний реабілітаційний центр.
Наукові дослідження: епідеміологія нервових хвороб, судинні захворювання головного мозку, вікові особливості патогенетичних механізмів формування та клінічного перебігу цереброваскулярних захворювань, генетика інсульту, реабілітація неврологічних хворих. Зробила значний внесок у розвиток клінічної нейрогеронтології, обґрунтувала положення про національно-етнічні та регіональні особливості старіння та формування цереброваскулярних захворювань в Україні.
Наукові праці: “Долгожители (нейрофизиологические аспекты)” (1985); “Старение мозга” (1990); “Гибридизация in situ в решении проблемы картирования генома человека” (1991); “Полушарные особенности функционального состояния ЦНС у больных пожилого возраста, перенесших ишемический инсульт” (2006); “Нові стратегії в лікуванні церебрального атеросклерозу” (2009).
85 років від дня народження уролога, доктора медичних наук, професора Івана Олександровича Клименка (1936)
Уролог, доктор медичних наук (1988), професор (1997). Закінчив Київський медичний інститут (1964). Працював лікарем. Від 1967 – в Інституті урології АМНУ (Київ): від 1984 – завідувач відділу онкоурології.
Розробляв методи ранньої діагностики та лікування онкоурологічних захворювань; вивчав передракові захворювання, проблеми застосування кріохірургії в урології.
Наукові праці: “Низкие температуры в медицине” (1988); “Передрак та ранні форми раку сечового міхура” (1994); “Рак передміхурової залози: Епідеміологія та сучасні принципи діагностики та лікування” (1997); “Эндокринная терапия рака предстательной железы” (1999); “Современные подходы к гормонотерапии рака предстательной железы” (2006); “Опухоли органов мочевыделительной системы и мужских половых органов” (2008).
120 років від дня народження біохіміка, доктора біологічних наук, професора, академіка АН УРСР Івана Миколайовича Буланкіна (1901-1960)
Біохімік, доктор біологічних наук (1939), професор (1934), академік АН УРСР (1951), заслужений діяч науки УРСР (1951). Закінчив Харківський інститут народної освіти (1926), де й працював (згодом Харківський університет): науковий співробітник (від 1929), завідувач заснованої ним кафедри біохімії (від 1933; 1944-1960), одночасно від 1935 – проректор з наукової роботи, від 1945 – ректор; 1941-1944 – завідувач кафедри Томського університету. Один із засновників радіофізичного факультету, відділення ядерної фізики (згодом фізико-технічний факультет) Харківського університету.
Наукові дослідження в галузі вікової біохімії та біохімії білків і нуклеїнових кислот. Один із засновників вітчизняного напряму онтобіохімії. Розробив методи очищення препаратів желатини та консервування крові. Довів, що в золях і драглях желатини при старінні відбуваються значні спонтанні зміни, деякі з них притаманні лише цьому білку, зокрема поступова втрата структурних властивостей, зміна ступеня дисперсності без ознак гідролізу. Встановив, що денатурація глобулярних білків, пов’язана з агрегацією їхніх частинок, є не мономолекулярною реакцією, а реакцією вищого порядку. Денатурацію білків розглядав як структурний перехід, пов’язаний з розгортанням поліпептидного ланцюга. Вивчив роль сульфгідрильних і дисульфідних груп у процесі денатурації білків. Звернув увагу на роль надмолекулярних структур у процесі старіння організму. Вивчав історію розвитку вітчизняної науки та становлення біохімії в Україні.
Наукові праці: “О влиянии некоторых солей на гидратацию желатины” (1930); “Закономерности старения золей и студней желатины” (1939); “О возрастных физико-химических изменениях коллагеновых производных кожи” (1941); “О глобулярной и мицеллярной структуре белковых веществ” (1941); “Межі оборотності і прихована денатурація глобулярних білків” (1947); “Электрохимическая обратимость и кислотнощелочная денатурация глобулярных белков” (1949); “А. Я. Данилевский – основоположник отечественной биохимии” (1950); “Матеріали про оборотність кислотно-лужної денатурації глобулярних білків” (1950); “Отечественная литература в области химии и биохимии белков” (1952); “У истоков отечественной науки о белках” (1952); “О природе денатурации глобулярных белков” (1955); “Очерк развития биологической химии в Харьковском государственном университете и в медицинском институте” (1955); “Возрастные изменения белкового синтеза” (1962); “Проблема старения и долголетия” (1963).
125 років від дня народження акушера-гінеколога, академіка АМН СРСР, професора Анатолія Петровича Ніколаєва (1896-1972)
Акушер-гінеколог, професор, дійсний член АМН СРСР. У 1922 переїхав до Києва, де до 1933 працював у Інституті удосконалення лікарів ординатором, асистентом і доцентом кафедри акушерства та гінекології. У 1931-1933, залишаючись доцентом Київського інституту удосконалення лікарів, керував організованим ним у місті Коростені філіалом того ж інституту. У 1933 йому було присвоєне звання професора та він був призначений завідувачем кафедри акушерства та гінекології Полтавського медичного інституту, де працював до 1936. У 1946 був обраний членом-кореспондентом АМН СРСР, 1952 — її дійсним членом. Із середини 1954 переїхав до Києва, де працював науковим керівником Українського науково-дослідного інституту охорони материнства та дитинства імені П.М. Буйка.
65 років від дня народження біолога, доктора біологічних наук, професора, академіка НАНУ Олександра Вікторовича Романенка (1956)
Біолог, доктор біологічних наук, професор (1993), академік НАН України (2018). Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1978). Завідувач кафедри біології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
Основні напрями наукової діяльності: вивчення модуляції синоптичної передачі біологічно активними сполуками; дослідження нейробіології вітамінів; встановив нові шляхи реалізації в організмі нейротропної активності вітамінів B1, PP і їхніх похідних.