Календар медицини

95 років від дня народження онколога, патоморфолога, доктора медичних наук, професора Калерії Павлівни Ганіної (1926-2001)

Онколог, патоморфолог, доктор медичних наук (1964), професор (1966), заслужений діяч науки УРСР (1986). Закінчила Московський медичний інститут (1949). Працювала в Рязанському медичному інституті (РФ; 1949-1954); Інституті експериментальної патології та терапії раку АМН СРСР (Москва; 1955-1958); старшим науковим співробітником Київського науково-дослідного рентґено-радіологічного та онкологічного інституту (нині Інститут онкології АМНУ; 1958-1960); від 1960 – в Інституті експериментальної патології, онкології і радіології НАНУ (Київ): завідувач лабораторії гістоцитохімії (1964-1971), завідувач відділу цитогенетики пухлин (1971-1992), 1992-1999 – провідний науковий співробітник, з 1999 – почесний професор.

Засновниця наукового напряму – цитогенетичної діагностики передпухлинних і пухлинних процесів людини. Досліджувала зміни спадкового апарату соматичних клітин унаслідок малігнізації та при виявленні рівня анаплазії розвиненої пухлини. У співавторстві з Р. Кавецьким сформулювала положення про цитологічну реактивність організму-носія пухлини, на основі якого розроблені комплекси діагностичних показників.

Наукові праці: “Морфология и патогенез опухолей яичка” (1964); “Цитогенетическая диагностика в онкоморфологии” (1980); “Цитоморфология и цитогенетика железистой гиперплазии и рака эндометрия” (1990); “Цитологическая реактивность онкологического больного” (1995); “Кольпоцервикоскопия” (1997).

95 років від дня народження фтизіатра, доктора медичних наук, професора Миколи Степановича Пилипчука (1926-1996)

Фтизіатр, доктор медичних наук (1963), професор (1964). Закінчив Київський медичний інститут (1952). Працював на посадах асистента, доцента, завідувача (1960-1996) кафедри фтизіатрії (з 1983 – кафедра фтизіатрії з курсом пульмонології), проректора з лікувальної роботи (1965-1970) Київського медичного інституту.

Основні напрями наукових досліджень: розробка способів діагностики захворювань легень, підвищення ефективності антибактеріальної терапії та модифікація хірургічних методів лікування хворих на туберкульоз легень; розробив методику внутрішньовенного введення протитуберкульозних препаратів, поглибив вчення про відновлення життєво важливих функцій організму після операцій на легенях, створив новий напрям у вивченні та застосуванні аерозольтерапії, про стан сурфактантної системи легень, мукоциліарного апарату, аерогематичного бар’єру при захворюваннях органів дихання, запропонував засоби неспецифічної терапії туберкульозу й усунення побічних реакцій на антимікобактеріальні препарати.

165 років від дня народження педіатра, доктора медицини, професора Івана Віссаріоновича Троїцького (1856-1923)

Педіатр, доктор медицини (1883), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1878). У 1885-1890 працював на посадах ординатора “Києво-кирилівських богоугодних закладів” і лікаря в Подільському денному притулку; від 1886 – приват-доцент Університету св. Володимира (читав курс лекцій з педіатрії та проводив практичні заняття зі студентами, не отримуючи за це платні); у 1891 заснував у Києві благодійне Товариство надання допомоги хворим дітям; у 1896-1903 керував облаштуванням і був директором літніх дитячих санаторіїв у Києві; у 1902-1919 – професор, завідувач кафедри педіатрії Харківського університету, а в 1919-1923 – керівник організованої ним кафедри педіатрії Катеринославського університету; ініціатор будівництва в Харкові першої дитячої університетської клініки, створення лабораторій і діагностичних кабінетів; організував навчання студентів не тільки в амбулаторних умовах, але й біля ліжка хворого; за його ініціативи були організовані товариства дитячих лікарів у Києві (1900) та Харкові (1912), створений відділ Союзу боротьби з дитячою смертністю в Харкові (1906); організував у Києві та Харкові кабінети безкоштовної видачі знезараженого коров’ячого молока “Крапля молока”; зазначені заклади працювали за принципом “Имущим – за деньги, бедным – бесплатно”.

Наукові праці були присвячені фармакології, антенатальній профілактиці, гігієні дітей, етіології та патогенезу дитячих інфекційних захворювань.

165 років від дня народження гігієніста, доктора медицини, заслуженого ординарного професора Володимира Дмитровича Орлова (1856-1915)

Гігієніст, доктор медицини (1886), заслужений ординарний професор. Закінчив медичний факультет Казанського університету (1878). З 1878 – понадштатний асистент гігієнічного кабінету Казанського університету; у 1894-1895 вдосконалювався з гігієни в Харківському університеті під керівництвом професора О.І. Якобі; у квітні 1895 призначений понадштатним лаборантом гігієнічного кабінету, а в жовтні того ж року – приват-доцентом по кафедрі гігієни Казанського університету; у 1893-1914 – завідувач кафедри гігієни, медичної поліції, медичної географії та статистики Університету св. Володимира; організував лабораторні заняття для студентів (1894); у 1903 ввів доцентський курс з епідеміології, медичної статистики і суспільної медицини; заслужений ординарний професор; неодноразово удосконалювався з хімії та бактеріології в закордонних університетах.

Наукові праці в початковий період присвячені дослідженню нічліжних притулків м. Казані, про “голодний хліб”; у київський період – питанням гігієни води та водопостачання.

100 років від дня народження інфекціоніста, епідеміолога, доктора медичних наук, професора Галини Григорівни Соколовської (1921-1979)

Інфекціоніст, епідеміолог, доктор медичних наук (1972), професор. Закінчила Київський медичний інститут (1944). У 1975-1979 – професор кафедри епідеміології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Основні напрями наукових досліджень: вивчення особливостей епідеміології, механізму передачі зараження при інфекціях, що спричиняються збудниками умовно патогенної природи, удосконалення організації імунопрофілактики.

80 років від дня народження педіатра, інфекціоніста, доктора медичних наук, професора Людмили Іванівни Чернишової (1941)

Педіатр, інфекціоніст, доктор медичних наук (1989), професор (1993). Медичну освіту здобула у Львівському (1958-1963) та Київському (1963-1964) медичних інститутах. Працювала на кафедрі педіатрії Київського медичного інституту на посадах асистента (1970-1989) і доцента (1989-1992); завідувач (1992-2016) і професор (з 2016) кафедри дитячих інфекційних хвороб (з 2000 – кафедра дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології) Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика; головний дитячий імунолог МОЗ України. Заслужений лікар України.

Основні напрями наукової діяльності: мікробна колонізація слизових оболонок і формування імунітету в дітей, герпетичні інфекцій та токсоплазмоз, ВІЛ-інфекція в дітей, опортуністичні інфекції, кишкові інфекції, інфекційний синдром при первинних і вторинних імунодефіцитах.