Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
85 років від дня народження лікаря-отоларинголога, доктора медичних наук, професора Богдана Григоровича Іськіва (1936)
Лікар-отоларинголог, доктор медичних наук (1988), професор (1991). Закінчив Львівський медичний інститут (1960). Працював лікарем. Від 1969 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): від 1991 – завідувач, від 2003 – професор кафедри отоларингології.
Вивчає імунологічний стан організму, зміни тканин середнього вуха при хронічних гнійних отитах; проблеми лікування хронічних ринітів, застосування тимпаномастоїдопластики, слухополіпшувальної мікрохірургії при хронічних середніх отитах; історію отоларингології.
Наукові праці: “Динамика приживления лоскутов, применяемых для тимпанопластики” (1968); “Методика лечения больных хроническими ринитами с помощью автономного криодеструктора” (1981); “Меатотимпанопластика у хворих на хронічний гнійний середній отит” (1997); “Експериментальна та клінічна холестеатома” (2004); “Історія дитячої оториноларингології” (2009).
175 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора Павла Івановича Морозова (1846-1927)
Хірург, доктор медицини (1875). Закінчив Харківський університет (1872), де залишився працювати помічником прозектора на кафедрі анатомії, в 1876-1886 – доцент, професор кафедри оперативної хірургії з топографічною анатомією. Під час російсько-турецької війни 1877 був військовим лікарем. Працював в Університеті св. Володимира в Києві (медичний факультет згодом був реорганізований у Київський медичний інститут): у 1886-1910 та 1917-1922 – завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії, водночас у 1906-1910 – проректор, 1919 – декан медичного факультету. Співзасновник медичного відділення при Вищих жіночих курсах (1907), на базі якого згодом був створений Київський жіночий медичний інститут (у 1916-1920 – його директор).
Наукові дослідження були присвячені питанням оперативної та військово-польової хірургії, топографічної анатомії.
Наукові праці: “О вліяніи способа растягиванія (Distactions method) на тазобедренный и коленный суставы” (1875); “Современное состояніе вопроса о плавленіи пуль въ огнестрельныхъ ранахъ”; “Курсъ военно-полевой хирургіи” (1883); “О значеніи ожоговъ при выстрелахъ въ упоръ съ сосудисто-медицинской точки зрѣнія” (1886); “Война, ее орудія и жертвы” (1892); “Основы оперативной хирургии и топографической анатомии” (1926).
100 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Дмитра Федоровича Скрипниченка (1921-1994)
Хірург, доктор медичних наук (1956), професор, заслужений діяч науки УРСР. Закінчив Військово-медичну академію в м. Ленінград (1943). Попри те, що був залишений ад’юнктом кафедри військово-польової хірургії, добровільно пішов у діючу армію; був хірургом партизанського з’єднання С.А. Ковпака та П.П. Вершигори; служив помічником начальника та хірургом евакогоспіталю №164 1-го Білоруського фронту; після демобілізації працював на посадах асистента кафедри Госпітальної хірургії Сталінського (Донецького) медичного інституту (1945-1951), асистента (1951-1956), доцента (1956) кафедри загальної хірургії 1-го Московського медичного інституту імені І.М. Сеченова, завідувача кафедри факультетської хірургії Кишинівського медичного інституту (1956-1960), завідувача кафедри хірургії стоматологічного факультету Київського медичного інституту (1960-1964), завідувача (1964-1989) та професора (1989-1993) кафедри хірургії №1 Київського державного інституту удосконалення лікарів імені П.Л. Шупика.
Основні напрями наукової діяльності: вивчення проблем торакальної, загальної та невідкладної хірургії, організація невідкладної хірургічної допомоги, хірургічного лікування хвороб судин та ендокринних органів.
105 років від дня народження дитячого хірурга, доктора медичних наук, професора Миколи Борисовича Ситковського (1916-2003)
Дитячий хірург, доктор медичних наук (1963), професор (1969), заслужений діяч науки УРСР. Закінчив лікувальний факультет 2-го Київського медичного інституту (1941). У часи 2-ї світової війни – командир приймально-сортувального взводу 35-ї танкової дивізії (1941), командир хірургічного взводу 34-ї десантної мотострілецької бригади (1941-1942), викладач хірургії фронтової школи санітарних інструкторів №7 (1942), ординатор спеціалізованого польового евакогоспіталю (1942-1944), старший ординатор хірургічного відділення Вищого клінічного Госпіталю Війська Польського (1944-1945); підполковник медичної служби; працював на посадах асистента кафедри хірургії санітарно-гігієнічного факультету (1949) Київського медичного інституту, старшого викладача хірургії Київського військового медичного училища (1949-1958), асистента (1958-1963), доцента (1963-1969), завідувача (1969-1992) кафедри хірургії та ортопедії дитячого віку, першого декана факультету підвищення кваліфікації викладачів (1968-1976) Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. Головний дитячий хірург МОЗ України (1969-1995).
Основні напрями наукової діяльності: дитяча проктологія, гнійно-септичні захворювання в дітей, хірургія травного тракту; розробив нові біодеструктивні полімери медичного призначення та технологію їхнього виробництва.
65 років від дня народження мікробіолога, доктора медичних наук, професора Лілії Василівни Авдєєвої (1956)
Мікробіолог, кандидат біологічних (1991), доктор медичних (2004) наук, професор. Закінчила Київський університет (1982). У 1973-1985 працювала в Київському медичному інституті; 1986-2007 – Інституті епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ: від 2000 – провідний науковий співробітник; від 2007 – завідувач відділу антибіотиків Інституту мікробіології і вірусології НАНУ (обидва – Київ).
Вивчає внутрішньо-лікарняні інфекції й антибіотикорезистентність мікроорганізмів; розробляє нові антимікробні препарати, пробіотики на основі бактерій роду Bacillus, препарати для захисту рослин від фітопатогенних збудників.
Наукові праці: “Современные представления о бактериологической диагностике Pseudomonas aeruginosa, механизмах формирования лекарственной устойчивости и новых подходах к разработке эффективных мер предупреждения внутрибольничных инфекций и их терапии” (1997); “Нагляд і контроль за резистентністю до антибіотиків у мікроорганізмів, ізольованих у імунокомпромісних хворих” (2000); “Сучасні цефалоспоринові антибіотики. Проблема вибору” (2006); “Инфекционный контроль в системе мероприятий по профилактике внутрибольничных инфекций в акушерских стационарах” (2007).
Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.
Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року та три сучасні революції: “Революція на Граніті”, “Помаранчева Революція” та “Революція Гідності”. Сьогодні під синьо-жовтим прапором ми захищаємо нашу Батьківщину від рашиської навали.
Колірна символіка нашого прапору позначає не лише поле і небо. Приміром, в релігії золотий колір символізує вищі духовні сили, а синій – свободу. З психологічної точки зору жовтий колір символізує радість, а синій колір символізує спокій.
Величезна кількість людей у різних куточках світу прикріпили наш прапор до своїх облікових записів у соціальних мережах, а уряди багатьох країн прикрасили офіційні будівлі синім і жовтим кольорами.
Наш синьо-жовтий прапор невдовзі стане світовим символом перемоги над рашизмом.