Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
115 років від дня народження патофізіолога, ендокринолога, академіка АМНУ та НАНУ, доктора медичних наук, професора Василя Павловича Комісаренка (1907-1993)
Патофізіолог, ендокринолог, академік АМН України (1993), академік НАН України (1951), доктор медичних наук (1941), професор (1942), заслужений діяч науки УРСР (1960). Був директором Українського інституту експериментальної ендокринології в Харкові (1937-1940), завідувачем лабораторії ендокринології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця АН УРСР (1940-1965), професором кафедри патофізіології Київського інституту вдосконалення лікарів (1945-1950), завідувачем кафедри патофізіології Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця (1950-1954); директором заснованого ним Київського інституту ендокринології та обміну речовин (1965-1986).
Визначний учений-ендокринолог, відомий в Україні та за її межами. Основний напрям його досліджень був спрямований на вивчення механізму дії гормонів кори наднирників і їхньої ролі в фізіологічних і патологічних процесах організму. Велике значення для вітчизняної медицини мав препарат, отриманий В. Комісаренком із селезінки – спленін, що був ефективним при лікуванні ранніх токсикозів вагітних, ускладнень після променевої терапії, ракових інтоксикацій тощо. В останні роки життя займався розробкою нових блокаторів дії гормонів, вивченням патогенезу цукрового діабету та пошуком методів його лікування. Під його керівництвом були успішно здійснені трансплантації бета-клітин підшлункової залози в експерименті та клініці.
Основні наукові праці: “Гормоны коры надпочечников и их роль в физиологических и патологических процессах организма” (1956); “Спленин” (1961); “Ингибиторы функции коры надпочечных желез” (1972); “Молекулярные механизмы действия стероидных гормонов” (1986).
85 років від дня народження бібліотекознавця, бібліографа, історика медицини, громадського діяча, заслуженого працівника культури УРСР Раїси Іванівни Павленко (1937)
Бібліотекознавець, бібліограф, історик медицини, громадський діяч, заслужений працівник культури УРСР (1980). Освіту здобула на історичному факультеті Київського державного університету імені Т. Шевченка (1954-1957), заочному відділенні Харківського державного бібліотечного інституту (1957-1962), Центральному інституті підвищення кваліфікації керівних працівників з питань патентознавства (1973-1976). Працювала на посадах головного бібліотекаря відділу бібліографії (1964-1966), завідувача відділу мережі медичних бібліотек (1966-1967), заступника завідувача відділу бібліографії (1967-1971), заступника директора з наукової частини (1971-1975), директора (1975-2006), генерального директора (2006-2018) Республіканської наукової медичної бібліотеки МОЗ УРСР (нині – Національна наукова медична бібліотека України); віце-президент Асоціації бібліотек України.
Основні напрями діяльності: забезпечення ефективного функціонування системи інформаційно-бібліотечного забезпечення медичної науки й охорони здоров’я, опрацювання програми заходів зі збору, систематизації, збереження та популяризації документальної пам’яті нації, зокрема з питань історії медицини й охорони здоров’я, створення медичної біографістики, підготовка та видання серії біобібліографічних довідників “Медицина в Україні. Видатні лікарі”, наукова співпраця українських бібліотек із закордонними бібліотечними об’єднаннями та товариствами.
105 років з дня народження хірурга, енциклопедиста, заслуженого лікаря УРСР Євгена Олександровича Ківільші (1917-1982)
Хірург, енциклопедист, заслужений лікар УРСР, один з організаторів ЛОР-служби на Поділлі, завідувач ЛОР-відділення Кам’янець-Подільської міської лікарні (1946-1981). Після закінчення Смоленського медичного інституту (1940) служив у лавах Радянської Армії на посаді лікаря полку. В одному з боїв другої світової війни був важко поранений і потрапив до концентраційного табору. У 1945 був свідком обвинувачення від СРСР на Міжнародному Нюрнберзькому процесі над фашистськими злочинцями. З 1946 пов’язав свою долю з Кам’янець-Подільською міською лікарнею. Через деякий час організував у лікарні отоларингологічне відділення, розгорнув оперативну діяльність при різних захворюваннях вуха, горла, носа.
Впроваджував у хірургічну практику різні види складних операцій під мікроскопом для відновлення слуху, розробляв методику лікування захворювань горла, проводив економічні резекції гортані при злоякісних новоутвореннях зі збереженням дихальної та мовної функцій, здійснював отоневрологічні дослідження хворих неврологічного профілю.
Наукові праці: “Про лікування хворих з оттогенними абсцесами мозку”; “До питання про тимпанопластику”.
185 років від дня народження фармаколога, магістра фармації та хімії, заслуженого ординарного професора Тимофія Івановича Лоначевського-Петруняка (1837-1920)
Фармаколог, магістр фармації (1866) і хімії (1874), заслужений ординарний професор (1912). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1857), де й працював: доцент кафедри судової хімії, фармації і фармакогнозії (від 1884), завідувач кафедри фармації та фармакогнозії і фармацевтичної лабораторії (1889–1920).
Вивчав молекулярні сполуки, проблеми якості води, розробляв методи очищення дніпровської води.
Наукові праці: “Об очищении днепровской воды с помощью песочного и древесных фильтров” (1886); “Очищение воды для питья домашним способом: Сообщено в заседании Кіевскаго общества естествоиспытателей” (1888); “Технический контроль по газоснабжению г. Киева, организованный Киевским городским управлением: Четырнадцатилетие контрольной станции в Киеве” (1888); “О домашнем приборе для очищения воды” (1888).
80 років від дня народження онколога, члена-кореспондента НАМНУ, доктора медичних наук, професора Сергія Андрійовича Ромоданова (1942-2016)
Онколог, член-кореспондент НАМН України (1994), доктор медичних наук (1980), професор (1982), професор кафедри нейрохірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (з 1982).
Головний напрям наукових досліджень: комбіноване лікування злоякісних гліом головного мозку. Нові принципи лікування дозволили йому сполучити хірургічне видалення пухлин з антибластичною хіміотерапією та променевою терапією на тлі штучної гіперглікемії, імунотерапії та гормонотерапії. За його участі розроблені нові антибластичні препарати “Реуміцін”, “Хлофіден” і “Бротеофін”. Опрацьовані методи визначення індивідуальної чутливості пухлин до антибластичних препаратів. Розроблені принципи доопераційної хіміо- та променевої терапії. Значний внесок зроблений у поліпшення діагностики та хірургічного лікування краніобазальних пухлин селярної локалізації, впровадження методів діагностики та лікування судинних і травматичних ушкоджень головного мозку.
Наукові праці: “Ангиографическая диагностика мозгового инсульта” (1975); “Ранние проявления нейрохирургических заболеваний” (1984); “Деонтология в нейрохирургии” (1990); “Лазерная нейрохирургия” (1992); “Нейрохирургические аспекты геронтологии” (1995).
80 років від дня народження хіміка, доктора хімічних наук, професора, академіка НАНУ Валерія Павловича Кухара (1942-2017)
Хімік, доктор хімічних наук (1974), професор, академік НАН України (1985), заслужений діяч науки і техніки України (2002). Закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (1963). 1963-1987 працював у Інституті органічної хімії АН УРСР: від 1975 – завідувач відділу, керівник відділення біоорганічної хімії; від 1987 очолював створений ним Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАНУ; водночас – у Президії АНУ: 1978-1988 – академік-секретар Відділення хімії, 1988-1993 – віце-президент НАНУ.
Наукові дослідження в галузях технології створення біорегуляторів; біорегуляторних процесів; проблем екології; охорони природи та ресурсозбереження. Провів дослідження з хімії фосфорорганічних сполук, зокрема амінофосфонових кислот і полігалоген фосфазосполук. Вивчив синтез і властивості дихлорметанімінів і полігалогенпіридинів. Синтезував фторовмісні амінокислоти та провів дослідження з хімії поліфторованих сполук.
Наукові праці: “Экотехнология. Оптимизация технологии производства и природопользования” (1989); “Химия биорегуляторных процессов” (1992); “Fluorine-containing amino acids: Synthesis and properties” (1994); “Aminophosphonic and aminophosphinic acids: Chemistry and biological Activity” (2000); “Fluorinated organophosphates for biomedical targets” (2008); “Practical synthesis of fluorine-containing α- and β-amino acids” (2009).