Календар медицини

135 років від дня народження прозаїка, ортопеда-травматолога, кандидата медичних наук Валер’яна Петровича Захаржевського (1887–1977)

Прозаїк, ортопед-травматолог, кандидат медичних наук (1938). Член Спілки письменників України (1946). Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира в Києві (1916). Працював військовим лікарем під час 1-ї світової війни, 1919-1923 – в Червоній армії. 1938 розробив новий метод остеосинтезу – плоско-дірчасте скріплення діафізарних переломів. Під час 2-ї світової війни – головний хірург шпиталів. Після – заступник директора з наукової частини Українського НДІ ортопедії (Київ), викладач Київського медичного інституту. Під впливом А. Макаренка, з яким товаришував, почав писати художні твори. Дебютував 1940 повістю “Глиняная девушка” (альманах “Молодой большевик”), присвяченою вічній красі та творчості. Автор філософсько-психологічних романів “Белый дом. Страницы из жизни одной клиники” (1941), “В клинике” (1957), збірок повістей, оповідань і новел “Видеть и не видеть” (1965), “Страницы из несожженного дневника” (1968, 1985), “Ученые” (1988). Створив низку літературних історичних новел-фресок про О. Пушкіна, М. Лермонтова, Л. Толстого, А. Чехова, О. Блока, Т. Шевченка (“Последнее утешение Тараса” в збірці “Страницы из несожженного дневника”). Науково-естетична тематика його творів розкриває порухи людської душі. Друкував наукові праці з ортопедичної травматології, фізіології.

Наукові праці: “Мысли об одной поэме” (1940); “К истории вопроса о судьбе свободно пересаженной кости” (1947); “Современное состояние вопроса о регенерации костной ткани” (1955); “Свободная пересадка измельченной ткани” (1958).

70 років від дня народження хірурга, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Леоніда Якимовича Ковальчука (1947–2014)
Провідний учений у галузі хірургії, член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2003), доктор медичних наук (1988), професор (1991), Заслужений діяч науки і техніки України (1996), ректор Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського (1997-2014).
Основна наукова діяльність булла пов’язана з вивченням фундаментальних проблем виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. Ним розроблено оригінальні, патофізіологічно обгрунтовані органозберігаючі методи хірургічного лікування виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. Розробив методи підвищення безпеки й ефективності хірургічного лікування патології магістральних артерій та екстракраніальних судин, зокрема метод попередження тромбозу сегмента реконструкції артеріальної системи, приділяв велику увагу новітнім технологіям у хірургічній практиці. Йому належить низка розробок малоінвазивних методів хірургічного лікування патології жовчних шляхів.
На посаді ректора Л.Я. Ковальчук проявив новаторський підхід в організації всіх видів діяльності. Його зусиллями відкрито нові факультети: фармацевтичний, стоматологічний, іноземних студентів, навчально-науковий інститут медсестринства; на базі теоретичних кафедр створено ще 4 навчально-наукових інститути: морфології; медико-біологічних проблем; фармакології, гігієни та медичної біохімії імені М.П. Скакуна; моделювання та аналізу патологічних процесів.
Наукові праці: “Вибір методів хірургічного лікування гастродуоденальних виразок” (1997); “Лапароскопічна хірургія жовчних шляхів” (1997); “Органний кровообіг при передракових станах стравоходу та шлунка” (2001); “Атлас оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту і передній черевній стінці” (2004); “Клінічна флебологія” (2008); “Венозні тромбози” (2010).

85 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук Володимира Ананійовича Улещенка (1937-2016)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1983), Заслужений лікар України (1998). Закінчив Київський медичний інститут (1960). Працював на посадах старшого наукового співробітника відділення дитячої та підліткової ортопедії, головного наукового співробітника Республіканського нейрохірургічного вертебрального (спінального) центру (з 1987) Українського НДІ травматології та ортопедії. Академік Української академії наук (1993).

Основний напрям наукової діяльності: опрацювання консервативного та хірургічного лікування вродженого сколіозу.

85 років від дня народження фармаколога, доктора медичних наук, професора Володимира Семеновича Даниленка (1937-2000)

Фармаколог, доктор медичних наук (1990), професор (1992), голова Фармакологічного комітету МОЗ України (1997-2000). Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця (1961). 1962-2000 працював у Інституті фармакології та токсикології АМН України старшим науковим співробітником (1968), завідувачем відділу фармакології природних речовин (з 1976), заступником директора з наукової роботи (1976-1987 і 1992-2000).

Досліджував речовини тваринного та рослинного походження як потенційні лікарські засоби, розробив і впровадив у виробництво низку фармацевтичних препаратів, зокрема “Алохол” (за новою технологією), “Церулоплазмін”, “Корвалдин”, “Бром-валідол”, “Барбовал”, “Дифторант”. Зробив великий внесок у розбудову системи державної експертизи та реєстрації лікарських препаратів в Україні.

Наукові праці: “Острые отравления растениями” (1986); “Рецепты сборов лекарственных растений. Нетрадиционные методы лечения” (1992); “700 рецептов фитотерапии” (1995).

130 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Софронія Терентійовича Новицького (1892-1957)

Хірург, доктор медичних наук (1936), професор (1938). Закінчив Київський медичний інститут (1922). Працював лікарем. 1938-1941 – завідувач кафедри оперативної хірургії та 1939-1940 – завідувач кафедри факультетської хірургії Вінницького медичного інституту; 1942-1944 – завідувач кафедри оперативної хірургії Ташкентського медичного інституту. 1944-1957 – завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії, водночас 1948-1954 – декан лікувального факультету Київського медичного інституту, за сумісництвом 1944-1947 – завідувач кафедри онкології Київського інституту удосконалення лікарів.

Наукові дослідження були присвячені травматології, онкології та загальній хірургії. Вивчав анатомію кульшового суглоба.

Наукові праці: “Розтирання людського тіла як корисний, а иноді небезпечний засіб лікування” (1927); “Перелами шийки стегна у дорослих” (1937); “Десмургия” (1940); “Метод завязывания хирургических швов и лигатур” (1950); “Загальна методика анатомічних досліджень кровоносних судин” (1957).

125 років від дня народження офтальмолога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АМН СРСР Віталія Миколайовича Архангельського (1897-1973)

Офтальмолог, доктор медичних наук (1938), професор (1939), член-кореспондент АМН СРСР (1944). Закінчив медичний факультет Московського університету (1922), де й працював доцентом (1930-1938); у Куйбишевському медичному інституті: завідувач кафедри офтальмології та клініки (1938-1942); у Військовій медичній академії (Ленінград): професор (1942-1944); від 1944 – завідувач кафедри очних хвороб Київського медичного інституту; 1945-1949 – старший науковий співробітник Інституту клінічної фізіології АН УРСР (Київ); від 1952 очолював Московський НДІ очних хвороб, кафедру очних хвороб 1-го Московського медичного інституту (1953-1971), одночасно – Головний офтальмолог МОЗ СРСР.

Наукові дослідження в галузі фізіологічної оптики.

Наукові праці: “Введение к микроскопическому исследованию глаза” (1926); “Опыт лечения помутнений стекловидного тела переливанием крови” (1931); “Пигментальный эпителий глаза в его нормальном и патологическом состоянии” (1931); “Очні хвороби” (1950); “Практическое руководство по патологогистологической технике для офтальмологов” (1957); “Многотомное руководство по глазным болезням” (1959-1962); “Морфологические основы офтальмоскопической диагностики” (1960); “Учебник глазных болезней” (1963); “Вопросы практической офтальмологии” (1964); “Глазные болезни” (1969); “Методическое руководство к преподаванию курса глазных болезней для лечебного факультета” (1970).