Календар медицини

145 років від дня народження православного святого, хірурга, доктора медицини, святителя та сповідника Валентина Феліксовича Войно-Ясенецького (Архієпископа Луки) (1877-1961)

Хірург, доктор медицини, архієпископ Сімферопольський та Кримський Українського екзархату РПЦ. Канонізований Церквою 1995 р. Освіту здобув у Києві. 1896 вступив на медичний факультет Київського університету. Коли розпочалася Російсько-японська війна, в складі Київського лазарету Червоного Хреста поїхав до Чити, де очолював хірургічне відділення та здобув перший досвід виконання складних операцій. Протягом 13 років працював земським лікарем у Симбірській, Курській і Саратовській губерніях. Йому доводилося працювати і терапевтом, і хірургом, і окулістом, і гінекологом, і урологом. Переїхавши до Москви, став екстерном у відомого професора хірургії та топографічної анатомії П.І. Дяконова. Почав розробляти новий напрямок у хірургії – регіонарну анестезію. Створив свій метод знеболювання кисті руки. 1916 захистив дисертацію “Про регіонарну анестезію другої гілки трійчастого нерва”. 1923 прийняв чернечий постриг і був рукоположений в єпископи. Того ж року його заарештували за безглуздою стандартною підозрою в “контрреволюційній діяльності”. Це стало початком 11 років тюрем і заслань. З жовтня 1941 став консультантом усіх госпіталів Красноярського краю та головним хірургом евакогоспіталю. У середині 1942 термін його заслання закінчився. Восени 1942 був зведений у сан архієпископа та призначений на Красноярську кафедру. 1944 очолив Тамбовську єпархію. 1946 став главою Кримської єпархії, продовжуючи свою лікарську та педагогічну діяльність.

125 років від дня народження гістолога, доктора медичних наук Семена Дмитровича Шахова (1897-1980)

Гістолог, доктор медичних наук (1939), професор (1939), завідувач кафедри гістології й ембріології Київського медичного інституту (1930-1953), кафедри гістології Одеського медичного інституту (1954-1958). Закінчив Харківський медичний інститут (1926). Під керівництвом професора В.Я. Рубашкіна виконав і захистив докторську дисертацію “Матеріали до ранньої ембріоморфології людини” (1939).

Основні наукові дослідження, що проводилися під його керівництвом, були присвячені ембріогенезу людини в нормі та патології. Було встановлено асиметрію низки ембріональних закладок органів людини. Підтверджено участь ектодерми в мезенхімогенезі, уточнено питання розвитку щитоподібної, вилочкової залоз, оболонок мозку, описано аномалії розвитку зародка людини.

Наукові праці: “Аномалии развития зародышей человека” (1950).

80 років від дня народження акушера-гінеколога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Бориса Михайловича Венцківського (1942)

Акушер-гінеколог, член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2003), доктор медичних наук (1984), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України (1998), завідувач кафедри акушерства і гінекології № 1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (з 1990).

Закінчив Київський медичний інститут (1965), де відтоді й працює.

Один з провідних учених акушерів-гінекологів України. Зробив значний внесок у вивчення механізмів патогенезу пізніх гестозів і гіпоксичних станів у акушерській практиці. Ним вперше вивчена архітектоніка мікроциркуляторного русла матки та плаценти при пізніх гестозах, встановлена роль катехоламінів, кінінів, серотоніну і метаболічних змін у місцевій регуляції мікроцис судинного кровотоку в матці та плаценті. Розробив методи прижиттєвої діагностики мікроциркуляторних порушень у матково-плацентарному комплексі з кількісною оцінкою їх ступеня важкості, що дозволяє прогнозувати розвиток гіпоксії та своєчасно лікувати її з урахуванням корекції судинних, внутрішньо- та позасудинних порушень у матково-плацентарному комплексі. Під його керівництвом розроблено метод діагностики гіпоксії плода з комп’ютерним аналізом, що підвищує об’єктивність діагностики з визначенням ступеня важкості.

Наукові праці: “Гипоксические состояния в акушерской практике” (1978); “Неотложное акушерство” (1994); “Учебник по перинатальной медицине” (1995); “Гестози вагітних” (2002); “Тромбоэмболические осложнения в акушерстве и гинекологии” (2003).

90 років від дня народження мікробіолога, вірусолога, доктора медичних наук, професора Олександра Григоровича Тишка (1932-2001)

Доктор медичних наук (1988), професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології (з 1989), декан з роботи з іноземними студентами Київського медичного інституту (1974-1981).

100 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Маргарити Вартанівни Бондар (1922-2009)

Педіатр, доктор медичних наук (1965), професор (1973). Закінчила Київський медичний інститут (1947). Клінічний ординатор (1947-1950), науковий співробітник (1951-1964) НДІ охорони материнства й дитинства; від 1964 – в Київському інституті вдосконалення лікарів: доцент, завідувач кафедри педіатрії № 1 (1972-1987), професор (1987-1989).

Досліджувала фізіологію та патологію новонароджених, лікування в них пневмонії та інших патологічних станів, особливості метаболічних процесів у передчасно народжених дітей; розробляла системи догляду, харчування новонароджених дітей. Одна з засновників наукової школи неонатології в Україні.

Наукові праці: “Первоначальная потеря веса у новорожденных и борьба с ней” (1954); “Витамин С в молоке матери”; “Некоторые показатели окислительных процессов и углеводного обмена у новорожденных детей” (1957); “Організація догляду за дитиною першого року життя” (1963); “Фармакотерапія в педіатрії” (1972); “Дифференциальная диагностика артритов у детей” (1982).

85 років від дня народження вченого в галузі променевої діагностики, променевої терапії, радіаційної онкології, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Миколи Івановича Пилипенка (1937-2022)

Вчений у галузі променевої діагностики, променевої терапії, радіаційної онкології, член-кореспондент НАМН України (2007), доктор медичних наук (1987), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України (2007), директор Державної установи “Інститут медичної радiологiї iм. С.П. Григор’єва АМН України” (1987-2013), завiдувач кафедри променевої дiагностики, променевої терапiї та медичної радіології Харкiвського державного медичного унiверситету (1982), засновник і почесний голова Українського товариства радіаційних онкологів.

Головнi науковi інтереси та досягнення були зосередженi в царинi розробки та впровадження в практику охорони здоров’я методiв променевої дiагностики на раннiх стадiях найпоширеніших соматичних та онкологiчних захворювань, променевої терапiї онкологiчних хвороб; на питаннях механiзмiв уражуючої дiї радiацiї; оптимізації променевого навантаження на населення від радіаційних медичних процедур і метрологічному забезпеченні медичного використання джерел іонізуючого випромінення. Важливим внеском в теорію та практику медицини стали розробка та впровадження нових інформаційних технологій для проведення моніторингу стану здоров’я медичного персоналу, професійно пов’язаного з дією іонізуючого випромінення, створення сучасних протоколів променевої терапії для лікувальних закладів системи охорони здоров’я України. Починаючи з 2000, керував 3 національними проєктами, що виконувалися за програмою технічного співробітництва з МАГАТЕ. З 2006 – активний учасник 3 проєктів українсько-шведської співпраці з питань дозиметрії та контролю якості в променевій діагностиці та променевій терапії. Стимулював розвиток біологічної дозиметрії, а також єдиної в державі фахової служби метрології в радіологічній галузі, що працює як повірково-метрологічний центр із забезпечення вимірювань іонізуючих випромінень в установах МОЗ та НАМН України.

Наукові праці: “Die relative renale 131-J-Hippurat-Minutenspeicherung als quantita- tiver Funktionsparameter” (1983); “Радіологічна термінологія (українська, англійська, російська)” (1999); “Магнітнорезонансні зображання: фізичні принципи, поняття, термінологія” (2003); “Явление аномального изменения интенсивности потока квантов проникающего излучения моно- и многоэлементными середами” (1997); “Явление возбуждения интенсивного вторичного рентгеновского излучения в слое рентгенолюминофора” (2000).