Календар медицини

Щорічна літня акція “Тиждень підтримки грудного вигодовування” в усьому світі проводиться, починаючи з 1-го серпня. Дата проведення була обрана невипадково, цього дня в 1990 р. була прийнята Декларація про захист, заохочення та підтримку грудного вигодовування. Цю Декларацію підписали 32 країни та 10 агентств ЮНІСЕФ.

Проходить ця акція під егідою WABA – Міжнародного Союзу, що об’єднує організації та приватних осіб, які вірять у право матері на годування дитини грудьми та право дитини харчуватися материнським молоком. Ця організація присвячує свою роботу захисту, освіті та підтримці цих прав. WABA працює в тісному співробітництві з ЮНІСЕФ.

Всесвітня акція “Тижня підтримки грудного вигодовування” була задумана як один зі стратегічних методів популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення, в умовах втраченої традиції – годувати діток грудьми.

Різні організації, що підтримують традиційне природне грудне вигодовування, проводять різні заходи для привернення уваги широкої громадськості до даної проблеми. Проводяться роз’яснювальні лекції для вагітних жінок, матерів-годувальниць, для персоналу медичних закладів, що надають допомогу матерям і дітям. За участю засобів масової інформації з’являються репортажі, замітки про користь і необхідність природного вигодовування.

Корейша Леонід Олександрович (1896–1973) – нейрохірург, фізіолог, доктор медичних наук (1940), професор (1940), заслужений діяч науки РРФСР (1962).

Освіта та професійна діяльність

Навчався у Варшавському університеті (1914–1915), закінчив Московський університет (1919), де й працював у 1922–1925 роках.

Від 1925 року працював у 2-му Московському медичному інституті; водночас — старший науковий співробітник, завідувач патофізіологічного відділу Медико-біологічного інституту.

• У 1926–1927 роках перебував у науковому відрядженні в Німеччині, де вивчав фізіологію нервово-м’язової діяльності.
• У 1932 році брав участь в організації Інституту нейрохірургії АМН СРСР у Москві. У 1933–1939 роках очолював у ньому хірургічний і фізіологічний сектори, а в 1946–1973 роках — клінічне відділення.
• У 1939–1941 роках — завідувач кафедри загальної хірургії 1-го Київського медичного інституту; водночас у 1940–1941 роках — керівник нейрохірургічної клініки Київського психоневрологічного інституту.

У 1941–1942 роках — завідувач кафедри хірургічних хвороб із військово-польовою хірургією Томського медичного інституту (РФ).

У 1943–1946 роках — професор кафедри факультетської хірургії 1-го Московського медичного інституту.

Наукова діяльність

Вивчав центральну та периферичну регуляцію серцево-судинної діяльності, вплив черепно-мозкової травми на внутрішні органи, кірково-підкіркові взаємозв’язки, взаємодію півкуль великого мозку та мозочка, патогенез травматичного шоку, а також питання хірургічного лікування гліом, запальних захворювань мозку та його оболонок.

Удосконалив і запровадив у нейрохірургічну практику метод перфорації кінцевої пластинки 3-го шлуночка при закритій водянці мозку.

Наукові праці

«К патологии шейного симпатического нерва» (1924);
«Современное состояние хирургии головного мозга» (1957);
«Электрическая активность мозжечка человека в норме и патологии» (1959);
«Динамика экзофтальма при опухолях задней черепной ямки» (1961);
«О принципах лечения внутримозговых опухолей» (1964).

Щорічно 8 серпня у багатьох країнах світу відзначають День офтальмології. Це професійне свято лікарів, які лікують різні захворювання очей. Завдяки офтальмологам ми маємо можливість бачити і сприймати навколишній світ у всіх його неповторних відтінках і кольорах, адже відомо, що до 90% інформації людина отримує через зір.

Лікарі-офтальмологи щодня стикаються з патологіями органу зору різного ступеня тяжкості. Деякі захворювання очей можуть протікати абсолютно безсимптомно, тому завдання офтальмолога дуже відповідальне – виявити ці захворювання якомога раніше і зберегти зір. Глаукома залишається однією з найпоширеніших причин втрати зору у світі. Це небезпечне захворювання очей, яке проявляється періодичним або постійним підвищенням внутрішньоочного тиску з наступним ураженням зорового нерва, що призводить до необоротної втрати зору.

У День офтальмології ми хочемо привітати всіх офтальмологів з професійним святом. Бажаємо їм успіхів у праці, міцного здоров’я, достатку та Перемоги!

На фресці Мікеланджело у Ватикані, правиця Бога вказує на ліву руку Адама. Де в чому це символічно, бо Мікеланджело, який був шульгою від природи, з юних років привчав себе працювати правою рукою. Більшість малюнків він робив правою, втім  ліву руку використовував для робіт, що вимагали сили, як різьблення по мармуру.

Джерело: CLINICAL ANATOMY, volume 31, number 5, july 2018 https://doi.org/10.1002/ca.23203

Іськів Богдан Григорович (1936-2021) — лікар-отоларинголог, доктор медичних наук (1988), професор (1991).

Освіта та професійна діяльність

Закінчив Львівський медичний інститут (1960). Працював лікарем.

Від 1969 року працював у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ):

• від 1991 року — завідувач кафедри отоларингології;
• від 2003 року — професор кафедри отоларингології.

Напрями наукових досліджень

Вивчав:

• імунологічний стан організму;
• зміни тканин середнього вуха при хронічних гнійних отитах;
• проблеми лікування хронічних ринітів;
• застосування тимпаномастоїдопластики;
• слухополіпшувальну мікрохірургію при хронічних середніх отитах;
• історію отоларингології.

Наукові праці

«Динамика приживления лоскутов, применяемых для тимпанопластики» (1968);
«Методика лечения больных хроническими ринитами с помощью автономного криодеструктора» (1981);
«Меатотимпанопластика у хворих на хронічний гнійний середній отит» (1997);
«Експериментальна та клінічна холестеатома» (2004);
«Історія дитячої оториноларингології» (2009).

Морозов Павло Іванович (1846-1927) – хірург, доктор медицини (1875).

Освіта та професійна діяльність

Закінчив Харківський університет (1872), де залишився працювати помічником прозектора на кафедрі анатомії.

У 1876–1886 роках — доцент, професор кафедри оперативної хірургії з топографічною анатомією.

Під час російсько-турецької війни 1877 року був військовим лікарем.

Працював в Університеті св. Володимира в Києві (медичний факультет згодом був реорганізований у Київський медичний інститут):

• у 1886–1910 та 1917–1922 роках — завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії;
• у 1906–1910 роках — проректор;
• у 1919 році — декан медичного факультету.

Внесок у розвиток медичної освіти

Був співзасновником медичного відділення при Вищих жіночих курсах (1907), на базі якого згодом був створений Київський жіночий медичний інститут.

У 1916–1920 роках — директор Київського жіночого медичного інституту.

Наукова діяльність

Наукові дослідження були присвячені питанням оперативної та військово-польової хірургії, топографічної анатомії.

Наукові праці

«О вліяніи способа растягиванія (Distactions method) на тазобедренный и коленный суставы» (1875);
«Современное состояніе вопроса о плавленіи пуль въ огнестрельныхъ ранахъ»;
«Курсъ военно-полевой хирургіи» (1883);
«О значеніи ожоговъ при выстрелахъ въ упоръ съ сосудисто-медицинской точки зрѣнія» (1886);
«Война, ее орудія и жертвы» (1892);
«Основы оперативной хирургии и топографической анатомии» (1926).