Календар медицини

Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

Вер
3
Вт
Пушкар Микола Сидорович (1930 – 1995)
Вер 3 день

Пушкар Микола Сидорович (1930 – 1995)Миколи Сидоровича Пушкаря (1930 – 1995) кріобіолог.

Народився с. Шолохове, Нікопольський район, Дніпропетровська обл.
Помер: 21 липня 1995.

Освіта

1954 – закінчив Дніпропетровський медичний інститут.

1959–1962 – аспірантура в Українському інституті удосконалення лікарів (Харків).

Трудова діяльність

  • 1954–1959 – хірург.
  • 1963–1968 – завідувач Харківського обласного відділу охорони здоров’я.
  • 1968–1971 – проректор Українського інституту удосконалення лікарів.
  • З 1971 – ректор цього інституту.
  • 1972–1983 – директор Інституту проблем кріобіології і кріомедицини.
  • 1983–1995 – завідувач відділу низькотемпературного консервування кісткового мозку та крові.

Наукові здобутки

  • 1963 – кандидатська дисертація про вплив низьких температур на трансплантацію кісткового мозку.
  • 1969 – докторська дисертація про глибоке заморожування кісткового мозку.

Автор понад 300 наукових праць, серед них 11 монографій та 41 винахід. Науковий керівник 26 кандидатських дисертацій.

Вчені звання та відзнаки

  • Професор.
  • Член-кореспондент НАН України (1978).
  • Член-кореспондент АМН України (1994).
  • Лауреат Державної премії СРСР (1978).
  • Лауреат Премії ім. О. О. Богомольця АН УРСР (1980).

Основні напрями науки

  • Кріобіологія та кріохірургія.
  • Кріомікроскопія, тензоділатометрія.
  • Теоретичне й експериментальне моделювання кріопроцесів.
  • Розробка універсальних технологій кріоконсервування біологічних об’єктів.
  • Один із засновників Інституту проблем кріобіології і кріомедицини (Харків, 1972).

Основні публікації

  • «Низькотемпературне консервування кісткового мозку» (1976).
  • «Низькотемпературна кристалізація» (1977).
  • «Кріоконсерванти» (1979).
  • «Теорія та практика кріогенного та сублімаційного консервування» (1984).
  • «Консервування тканин та клітин ендокринних органів» (1993).
  • «Фізичні основи низькотемпературного консервування клітинних суспензій» (1994).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Пушкаря М. С.:

Консервирование глубоким охлаждением (-196ᵒС) костного мозга и его использование в клинических исследованиях (1968). Шифр зберігання: 1968 П912н

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Пушкаря М. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

  1. Життя і глибокий холод (1977). Шифр зберігання: Б-21919
  2. Ультраструктура клетки при низких температурах (1978). Шифр зберігання: Б-25844
  3. Криоконсерванты. (1979). Шифр зберігання: Б-31252
  4. Консервация и трансплантация эндокринных органов и тканей (1981). Шифр зберігання: В-2648
  5. Криоконсервация тканей и клеток эндокринных органов (1993). Шифр зберігання: Б-71991
Вер
7
Сб
Лобода Михайло Васильович (1940 – 2016)
Вер 7 день

Лобода Михайло Васильович (1940 - 2016)Михайло Васильович Лобода (1940-2016) один з відомих учених України в галузі сучасної фізіотерапії, курортології та медичної реабілітаці.

Народився с. Пристайлове, Лебединський район, Сумська обл.

Освіта

  • 1963 – закінчив педіатричний факультет Харківського медичного інституту.
  • Вища партійна школа при ЦК КПУ.
  • 1966–1969 – аспірантура на кафедрі шпитальної педіатрії Харківського медінституту.

Трудова діяльність

  • 1963–1966 – лікар-педіатр, лікар-методист, заст. головного лікаря Лебединської ЦРЛ.
  • 1969–1973 – асистент кафедри шпитальної педіатрії Харківського медінституту.
  • 1973–1976 – заст. начальника управління допомоги дітям і матерям МОЗ УРСР.
  • 1978–1987 – начальник Головного управління спеціалізованих санаторіїв МОЗ УРСР.
  • 1987–1992 – голова Української республіканської ради з управління курортами профспілок.
  • 1992–2002 – голова правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
  • З 1996 – керівник відділу координації та перспектив розвитку медичної реабілітації та курортології Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.
  • 2002–2006 – народний депутат України (IV скликання), 1-й заступник голови Комітету з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства.

Наукові здобутки

  • 1969 – кандидатська дисертація про білкові групи крові дітей при пневмонії.
  • 1992 – докторська дисертація про профілактику туберкульозу у дітей в умовах санаторію.
  • Професор (1997).
  • Член-кореспондент НАМН України (2003).
  • Автор понад 200 наукових публікацій, серед них 15 монографій, кілька посібників, 3 патенти.
  • Науковий керівник 5 докторських і 9 кандидатських дисертацій.

Громадська та організаційна діяльність

  • Президент Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та курортологів (з 1987).
  • Віце-президент Всесвітньої федерації бальнеології і кліматотерапії.
  • Голова проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Санаторно-курортна реабілітація».
  • Науковий керівник журналу «Медична реабілітація, курортологія та фізіотерапія».
  • Член редколегій кількох наукових медичних журналів.

Відзнаки

  • Заслужений лікар УРСР (1985).
  • Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2006).

Основні напрями науки

  • Організація санаторно-курортної допомоги дітям.
  • Розробка методів раннього відновлювального лікування з використанням фізичних чинників.
  • Раціональне використання природних лікувальних ресурсів України.
  • Реабілітація постраждалих від Чорнобильської катастрофи.

Основні публікації

  • «Первичный туберкулез у детей и его профилактика» (1997).
  • «Методичні рекомендації з санаторно-курортного лікування» (1998).
  • «Оздоровниці профспілок України» (1998).
  • «Курортні ресурси України» (1999).
  • «Санаторно-курортне лікування вагітних» (2001).
  • «Дитячі оздоровниці України» (2001).
  • «Восстановительное лечение детей с частыми заболеваниями органов дыхания» (2002).
  • «Основи курортології» (2003).
  • «Довідник з інфекційних хвороб у дітей» (2003).
  • «Медицинская реабилитация в педиатрии» (2004).
  • «Бальнеотерапія в кардіоангіології» (2005).
  • «Лікувальні грязі (пелоїди) України» (2006).
  • «Карта-схема використання природних лікувальних ресурсів України» (2006).
  • «Стандарти санаторно-курортного лікування» (2008).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Лободи М. В.:

  1. Сульфгидрильные и дисульфидные группы белков сыворотки крови детей при пневмонии (1969). Шифр зберігання 1969 Л683м
  2. Совершенствование профилактики туберкулеза у детей в условиях санатория (1991). Шифр зберігання Р-37572

У фонді бібліотеки зберігаються також праці ободи М. В., написані одноосібно або у співавторстві:

  1. Первичный туберкулез у детей и его профилактика (1997). Шифр зберігання Б-76092
  2. Мінеральні води Закарпаття. Питне лікувальне використування (1997). Шифр зберігання В-5539
  3. Лазеротерапия и лазеропунктура в клинической и курортной практике (1997). Шифр зберігання С-176КолЗоз
  4. Минеральные лечебно-столовые воды Украины : справочник (1998). Шифр зберігання Б-96569
  5. Курортні ресурси України (1999). Шифр зберігання В-9509
  6. Лікування і профілактика захворювань природними та фізичними факторами постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (2000). Шифр зберігання В-6469
  7. Детские здравницы Украины (2001). Шифр зберігання Б-96542
  8. Санаторно-курортне лікування вагітних (2001). Шифр зберігання Б-96522
  9. Маломинерализованные хлоридные натриевые минеральные воды Украины (2002). Шифр зберігання Б-96516
  10. Восстановительное лечение детей с частыми, рецидивирующими заболеваниями органов дыхания : монография (2002). Шифр зберігання Б-81863
  11. Курорти України : минуле та сучасне. Санаторно-курортні заклади ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” (2002). Шифр зберігання Б-82008
  12. Основи курортології : посібник для студентів та лікарів (2003). Шифр зберігання В-5992
  13. Респираторные аллергозы у детей. Современные аспекты диагностики, лечения, реабилитации (2004). Шифр зберігання Б-96519
  14. Хвороби дезадаптації в практиці відновлювальної медицини : монография (2004). Шифр зберігання Б-84133
  15. Бальнеотерапія в кардіоангіології : монография (2005). Шифр зберігання Б-86594
  16. Лечебные грязи (пелоиды) Украины. Ч. 1 (2006). Шифр зберігання Б-96539
  17. Лечебные грязи (пелоиды) Украины. Ч.2 (2007). Шифр зберігання Б-89034
  18. Санаторій. Організаційно-правові аспекти медичної діяльності санаторно-курортних закладів (2012). Шифр зберігання В-8825
  19. Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів. 15 років. Досягнення та погляд у майбутнє (2013). Шифр зберігання В-8814
Мінха Григорій Миколайович (1835–1896)
Вер 7 день

Мінха Григорій Миколайович (1835–1896)Григорій Миколайович Мінха (1835(за іншими джерелами 1936) – 1896) патологоанатом, епідеміолог.

Освіта

Початкова освіта – с. Колені, Саратовська губернія.

  • 1856 – закінчив 1-шу гімназію м. Саратова.
  • 1856 – вступив на медичний факультет Казанського університету.
  • 1857–1861 – навчання в Московському університеті (з відзнакою).
  • 1863 – стажування з патологічної анатомії за кордоном (Берлін – Р. Вірхов; Вюрцбург – А. Фостер; Бонн – Г. Ріндфлейш).

Науково-педагогічна діяльність

  • 1867 – прозектор патологічної анатомії у Московській Чорноробочій лікарні.
  • 1870 – захист докторської дисертації «К учению о развитии ложных оболочек на серозных поверхностях».
  • 1873–1876 – прозектор Одеської Старої лікарні (виконав близько 4000 аутопсій).
  • 1876 – обраний екстраординарним професором патологічної анатомії Університету св. Володимира (Київ).
  • 1881 – затверджений ординарним професором.
  • 1876–1894 – завідувач кафедри патологічної анатомії Київського університету.

Громадська діяльність

  • 1882–1886 – голова Товариства київських лікарів.
  • Організував нічні лікарські чергування в Києві (вперше в Російській імперії).
  • Брав участь у створенні інструкцій з боротьби з холерою та іншими інфекціями, планів благоустрою Києва, організації лікарень і притулків.

Наукові здобутки

  • Дослідження механізмів передачі інфекцій комахами (вошами, блохами, клопами).
  • 1874 – провів на собі експеримент із кров’ю хворого на поворотний тиф, довівши роль кровосисних комах у його поширенні.
  • Вивчав чуму, проказу, сибірку, холеру.
  • Показав єдине походження кишкової та легеневої форм сибірки.
  • 1881–1883 – досліджував проказу в Херсонській та Таврійській губерніях, результатом стала праця «Проказа (Lepta arabum) на юге России».
  • Автор книги «Чума» та низки інших праць з патологічної анатомії та інфекційних хвороб.

У фонді ННМБУ зберігається автореферати дисертацій Мінха Г. М.:

Исследования, представленные для получения степени доктора медицины: К учению о развитии ложных оболочек на серозных поверхностях (1870).
Шифр зберігання: 616.000 М-624

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Мінха Г. М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

  1. Патологическая анатомия (1885). Шифр зберігання: 616.091 М-624
  2. Заразительна ли проказа (1891). Шифр зберігання: 616.93 М-624
  3. История проказы в Терской области (1894). Шифр зберігання: 616.93 М-624
  4. Чума в России (Вотлянская эпидемия 1878-79 г.) с планами и чертежами. Посмертное издание (1898). Шифр зберігання: 616.92 М-624
Вер
9
Пн
Генрик Гальбан (1870 – 1933)
Вер 9 день

Генрик Гальбан (1870 – 1933)Генрик Гальбан (1870 – 1933) невропатолог.

Освіта і стажування

  • 1896 – закінчив медичний факультет Ягеллонського університету (Краків).
  • 1897–1899 – удосконалювався в Берліні.
  • 1901 – захистив дисертацію «Ueber juvenile Tabes, nebst Bemerkungen ueber symptomatische Migraene».

Професійна діяльність

  • 1899–1903 – асистент кафедри неврології і психіатрії Віденського університету.
  • 1903–1905 – доцент цієї ж кафедри, водночас науковий працівник кафедри анатомії і фізіології.
  • 1905–1914 – завідувач кафедри неврології і психіатрії Львівського університету.
  • 1914–1918 – директор Віденського військового шпиталю.
  • 1918–1920 – санітарний інспектор польської армії.
  • 1920–1933 – професор, завідувач кафедри неврології і психіатрії Львівського університету.

Академічні посади

  • Декан медичного факультету (1915, 1916, 1921).
  • Продекан (1922).
  • Заступник проректора (1925).
  • Ректор Львівського університету (1933).

Наукова та медична діяльність

Засновник Львівської наукової школи неврології та психіатрії.

Організував:

  • амбулаторію (1905),
  • відділення неврології (1924),
  • клініку неврології (1930).
  • На кафедрі створив гістологічну лабораторію, рентгенкабінет, відділення електро- та гідротерапії.

Дослідження:

  • клінічна невропатологія,
  • правець, спинна сухотка,
  • тремтячий параліч, алкогольна полінейропатія,
  • захворювання екстрапірамідної системи.
  • Один із перших описав морфологічні зміни в мозку при прогресуючому паралічі та застосував гіпертермію для його лікування.

Громадська діяльність

  • 1920 – організував і очолював комісію Сенату університету в справах молоді.
  • 1930 – створив організацію «Здоровне опікування» (турбота про студентів), поширену згодом і за межі Польщі.
  • Організував у Микуличині «Дім здоров’я» для студентів.
  • Заснував у Львові кілька студентських гуртожитків.
  • 1930 – запровадив обов’язкове медичне обстеження для вступників у вищі навчальні заклади.
Вер
10
Вт
Палладін Олександр Володимирович (1885 – 1972)
Вер 10 день

Палладін Олександр Володимирович (1885 – 1972)Олександр Володимирович Палладін (1885 – 1972) біохімік. Заклав основи функціональної біохімії нервової системи.

Освіта і наукове становлення

  • 1908 – закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету.
  • 1909 – стажування у Гейдельберзькому університеті (Німеччина).

Професійна діяльність

  • 1908–1916 – асистент, доцент кафедри фізіології Жіночого педагогічного інституту (Петербург).
  • 1916 – професор фізіології Ново-Олександрійського інституту сільського господарства і лісівництва (Харків).
  • 1921–1931 – завідувач кафедри фізіологічної, згодом біологічної хімії Харківського медичного інституту.
  • 1925 – заснував Український біохімічний інститут у Харкові (з 1931 – Інститут біохімії АН УРСР у Києві).
  • 1934–1954 – завідувач кафедри біохімії Київського університету імені Т. Г. Шевченка.

Організаційна та академічна діяльність

  • Засновник першого в СРСР біохімічного журналу:
  • «Наукові записки Українського біохемічного інституту» (1926),
  • згодом – «Український біохімічний журнал», від 2014 – The Ukrainian Biochemical Journal.
  • 1928 – організував Українське фізіологічне товариство (голова).
  • Голова Українського біохімічного товариства (з 1958).
  • Голова Всесоюзного біохімічного товариства (з 1964).
  • Академік АН УРСР (1929), АН СРСР (1942), АМН СРСР (1944).
  • Віце-президент АН УРСР (1939–1946), президент АН УРСР (1946–1962).
  • Депутат Верховної Ради СРСР, депутат і член Президії Верховної Ради УРСР.

Нагороди і визнання

  • Герой Соціалістичної Праці (1955).
  • Заслужений діяч науки УРСР (1935).

Наукова діяльність

Автор близько 600 наукових публікацій, у т.ч. ~70 монографій, підручників, посібників.

Керівник та консультант 159 докторських і кандидатських дисертацій.

Основні напрями досліджень:

  • біохімія м’язової діяльності та нервової системи;
  • біохімія харчування, роль вітамінів, авітамінози;
  • обмін протеїнів, нуклеїнових кислот, вуглеводів, медіаторів та біологічно активних речовин;
  • біохімічні основи функціонування нервової системи, пам’яті, психічної діяльності, сну, психозів.
  • Синтезував водорозчинний аналог вітаміну К – вікасол, що широко застосовується в клініці.
  • Встановив закономірності біохімічної топографії нервової системи, її філо- й онтогенезу, а також особливості за різних функціональних, екстремальних і патологічних станів.

Основні публікації

  • «Исследования над образованием и выделением креатина у животных» (1916).
  • «Основы питания» (1927).
  • «Химическая природа витаминов» (1941).
  • «Вопросы биохимии нервной системы» (1965).
  • «Белки головного мозга и их обмен» (1972, у співавт.).
  • «Избранные труды» (1975).

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені Палладіним О. В.  одноосібно або у співавторстві:

  1. Избранные труды (1975). Шифр зберігання: В-1263.
  2. Біохімія : підручник (1949). Шифр зберігання: 612.015 П 144.
  3. Вопросы биохимии нервной системы (1965). Шифр зберігання: 612.015 П 144.
  4. Механика жизни. Нервная система и внутренняя секреция (1923). Шифр зберігання: 612.8 П 144.
  5. Научные основы народного питания (1919). Шифр зберігання: 612.3 П 144.
  6. Омоложение (1923). Шифр зберігання: 616.091 П 144.
  7. Основи живлення (1926). Шифр зберігання: 612.3 П 144.
  8. Фізіологічна хімія : підручник (1935). Шифр зберігання: 612.015 П 144.

Також у фонді ННМБУ зберігається література, присвячена життю та діяльності Палладіна О. В.:

  1. Власенко І. М. Олександ Палладін (1982). Шифр зберігання: Б-40776.
  2. Збірник, присвячений 30-літтю наукової діяльності заслуженого діяча науки акад. О. В. Палладіна (1936). Шифр зберігання: 61(08) З-415.
  3. Александр Владимирович Палладин : документы, фотографии (1985). Шифр зберігання: В-3197.
  4. Утєвський А. М. Олександр Володимирович Палладін (1975). Шифр зберігання: Б-16240.
Вер
12
Чт
Мамолат Олександр Самійлович (1910 – 1991)
Вер 12 день

Мамолат Олександр Самійлович (1910 – 1991)Олександр Самійлович Мамолат (1910 – 1991) фтизіатр. Наукові дослідження присвячені епідеміології та статистиці туберкульозу, організації боротьби з туберкульозом на селі.
Народився в с. Калніболот, Кіровоградщина.

Освіта і становлення

  • 1930 – закінчив Уманський медичний технікум.
  • 1930–1933 – фельдшер Ольховатського цукрового заводу (Київщина).
  • 1936 – закінчив Київський медичний інститут (з відзнакою).

Професійна діяльність

  • 1936–1979 – директор Українського інституту туберкульозу (згодом Київський НДІ фтизіатрії та грудної хірургії імені Ф. Г. Яновського).
  • 1940 – старший лікар Київського лижного батальйону (радянсько-фінська війна).
  • 1941 – поранений, в оточенні; учасник партизанського підпілля на Черкащині (організував підпільну типографію, диверсії).
  • 1944–1945 – у складі діючої армії звільняв Румунію, Угорщину, Югославію, Австрію.
  • Після війни – наукова та організаційна робота в інституті.

Академічна кар’єра

  • Кандидатська дисертація – патогенез і морфологія туберкульозу кишківника.
  • 1970 – доктор медичних наук (за сукупністю праць: «Методика та організація лікування хворих на деструктивний туберкульоз легенів»).
  • Професор.
  • Науковий консультант і керівник 5 докторських і 15 кандидатських дисертацій.

Громадська та організаційна діяльність

  • З 1949 – головний фтизіатр МОЗ УРСР.
  • Голова правління Товариства фтизіатрів України.
  • Голова проблемної комісії МОЗ УРСР «Туберкульоз та патологія органів дихання».
  • Заступник голови правління Всесоюзного товариства фтизіатрів.
  • Депутат Київської міської ради, заступник голови комісії з охорони здоров’я.

Науковий внесок

Автор понад 160 наукових праць, з них 3 монографії.

Основні напрями:

  • клініка та лікування туберкульозу легень;
  • епідеміологія та профілактика;
  • організація боротьби з туберкульозом.

Запровадив:

  • пневмотораксні пункти у сільських лікарнях;
  • сільські туберкульозні лікарні, районні та міжрайонні диспансери;
  • посаду районних фтизіатрів;
  • масову вакцинацію й ревакцинацію дітей і молоді;
  • базові стаціонари для вперше виявлених хворих.
  • Інститут, яким керував, став одним із найбільших центрів фтизіатрії, пульмонології та торакальної хірургії в СРСР.

Відзнаки

Заслужений діяч науки УРСР (1975).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Мамолата О. С.:

Патогенез и морфология туберкулеза кишечника в послепервичном периоде (1956). Шифр зберігання: 616.3 М 225а.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені Мамолатом О. С. одноосібно або у співавторстві:

  1. Методика и организация лечения больных деструктивным туберкулезом легких (1970). Шифр зберігання: Р-134.
  2. Побочные реакции при антибактериальной терапии больных туберкулезом (1975). Шифр зберігання: Б-14880.
  3. Современные вопросы лечения туберкулеза у детей (1959). Шифр зберігання: 616.002.5 С 568.
  4. Туберкулез : учеб. пособие (1971). Шифр зберігання: Б-1539.