Календар медицини

Варес Евальд Янович (1925–2010)
стоматолог, доктор медичних наук, професор

Варес Евальд народився в місті Ленінград (нині — Санкт-Петербург, Російська Федерація). Учасник бойових дій у німецько-радянській війні.

У 1949 році з відзнакою закінчив Казанський стоматологічний інститут.
У 1950–1953 роках працював викладачем Омської зуболікарської школи.
У 1953–1955 роках навчався в аспірантурі на кафедрі гістології та ембріології 1-го Московського медичного інституту.

У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему:
«Реакція сполучної тканини на поліметилметакрилат і реакція тканин пародонта на імплантацію зубів».

Професійна діяльність:

• асистент кафедри гістології та ембріології 2-го Московського медичного інституту (1955–1959);
• завідувач відділу ортодонтії Одеського НДІ стоматології (1959–1965);
• завідувач кафедри ортопедичної стоматології Донецького медичного інституту (1965–1971).

У 1967 році захистив докторську дисертацію на тему:
«Закономірності росту лицевого скелета та їх значення для практики ортодонтії».
У 1968 році отримав вчене звання професора.

• З 1972 року працював у Львівському медичному інституті:
• завідувач кафедри ортопедичної стоматології (1972–1982);
• завідувач лабораторії технології зубних протезів (1983–1993);
• професор кафедри хірургічної ортопедичної стоматології (1993–1995).

Наукова діяльність:
Автор близько 140 наукових публікацій, зокрема 12 монографій.

Основні напрями досліджень:

• морфологічна перебудова тканин при ортодонтичній дії в ділянці вісцерального скелета;
• закономірності росту кісткових структур лицевого скелета та їх використання в усуненні зубощелепових деформацій;
• удосконалення технологій виготовлення зубних протезів та ортодонтичних апаратів.

Науковий керівник та консультант:
4 докторських та 38 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Вареса Е. Я.:

1. Реакция соединительной ткани на полиметилметакрилат и реакция тканей амфодонта на имплантацию искусственных зубов : автореферат дис. … канд. мед. наук (1955). Шифр зберігання: 616.31 В-18а
2. Закономерности роста челюстных костей и их значение для практики ортодонтии : автореферат дис. … д-ра мед. наук (1967). Шифр зберігання: 611.3 В-18

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Вареса Е. Я., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Замещающие протезы верхней челюсти (1981). Шифр зберігання: Б-37700
2. Протезы с фарфоровыми зубами (1982). Шифр зберігання: Б-40174
3. Литьевое прессование зубочелюстных протезов из пластмасс (1984). Шифр зберігання: Б-48689
4. Централизованное изготовление зубных протезов с использованием новой и усовершенствованной технологии (1992). Шифр зберігання: Б-73747
5. Восстановление полной утраты зубов. Новые и усовершенствованные технологические положения (1993). Шифр зберігання: Б-72133
6. Изготовление зубных мостовидных протезов без абразивной обработки зубов. Решения. Вопросы. Проблемы. Перспективы (1993). Шифр зберігання: Б-73746
7. Реальный путь профилактики кариеса и пародонтоза: морфогенетический анализ причин и механизма возникновения кариеса и пародонтоза (1998). Шифр зберігання: Б-77416
8. Пародонтоз: морфогенетическое объяснение. Эффективное устранение воспалительных процессов (1999). Шифр зберігання: Б-77415
9. Морфогенетическое обоснование и физико-химические основы лечения пародонтоза (2000). Шифр зберігання: В-18КолБЕР
10. Изготовление зубных и зубочелюстных протезов, ортодонтических, лечебных и вспомогательных аппаратов из литьевых термопластов медицинской чистоты. Проблемы, вопросы, решения, перспективы (2002). Шифр зберігання: Б-81093

Малихіна Раїса Іванівна (1915–2002)
акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор

У 1940 році закінчила Харківський медичний інститут.

Професійна діяльність:

• асистент, доцент, завідувач кафедри акушерства та гінекології Українського інституту удосконалення лікарів (м. Харків) — 1959–1962 рр.;
• з 1962 по 1982 рік — завідувач кафедри акушерства та гінекології №3 Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця.

Наукові ступені та звання:

• Кандидатська дисертація (1950): «Вплив синестролу на вагінальний цикл жінки при геморагічній метропатії»;
• Докторська дисертація (1958): «Діагностика туберкульозу статевих органів жінки»;
• Професор — з 1960 року.

Наукова та громадська діяльність:

• голова Київського наукового товариства акушерів-гінекологів;
• голова методичної комісії при Вченій раді МОЗ УРСР;
• член методичної комісії Міністерства освіти СРСР;
• член секції Комітету з присудження Державних премій при Раді Міністрів УРСР;
• член редколегій низки фахових медичних журналів.

Науковий доробок:
Автор понад 400 наукових публікацій, зокрема:

• «Туберкулез половых органов женщин» (1976);
• «Значение клеточных иммунологических реакций в диагностике и определении степени активности туберкулеза половых органов женщин» (1981);
• «Применение левамизола в комплексной терапии женщин, больных туберкулезом половых органов» (1983).

Основні напрями досліджень:

• обмінні процеси під час фізіологічної та патологічної вагітності, пологів, у матері та новонародженого;
• перебіг вагітності та пологів у хворих на туберкульоз легень;
• діагностика та лікування туберкульозу геніталій.
  Науковий консультант та керівник:
2 докторських і 17 кандидатських дисертацій.

Файншмідт Ісаак Ілліч (1875–1940)
терапевт, фтизіатр, заслужений діяч науки УРСР, заслужений професор УРСР

Освіта та рання кар’єра:

Народився в м. Орел (нині — Російська Федерація). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1899).

• 1899–1901 — курсант-екстерн при факультетській терапевтичній клініці професора Оболенського.
• 1901–1903 — стажувався в 1-й медичній клініці Берлінського університету під керівництвом професора Лейдена, слухав курси в клініках і лабораторіях Берліна.
• 1903–1904 — понадштатний ординатор госпітальної терапевтичної клініки Харківського університету.
• 1904–1905 — учасник російсько-японської війни.Професійна діяльність:
• 1905–1923 — ординатор, згодом асистент госпітальної терапевтичної клініки Харківського університету.
• 1907, 1909, 1911, 1913 — стажування у клініках Німеччини, Бельгії, Англії з питань внутрішніх хвороб та боротьби з туберкульозом.
• 1910 — організував безкоштовну лікарню для хворих на туберкульоз.
• 1921 — один із організаторів Українського туберкульозного інституту в Харкові; директор (1922–1940).
• 1923–1931 — завідувач кафедри туберкульозу Харківського медичного інституту.
• 1924–1940 — завідувач факультетської терапевтичної клініки того ж інституту.
• 1931 — ініціатор створення Українського інституту клінічної медицини, керівник терапевтичної клініки при ньому (1931–1940).

Громадська та науково-організаційна діяльність:

• Засновник Харківського відділу Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом (1912).
• Голова та заступник голови Українського товариства терапевтів.
• Член президії Вченої ради Наркомату охорони здоров’я УРСР.
• Член Ради директорів низки наукових інститутів.
• Голова бюро терапевтичної секції та голова правління Харківського медичного товариства (1924–1925).
• Редактор терапевтичного відділу журналу «Врачебное дело».
• Організатор перших українських з’їздів терапевтів і фтизіатрів.
• Представник СРСР на міжнародних з’їздах, стажувався в клініках Європи (1923, 1924, 1926, 1928, 1931, 1934).

Наукова діяльність:
Автор 32 наукових праць.

Основні напрями:

• патогенез і діагностика туберкульозу;
• пневмонії;
• захворювання серцево-судинної системи;
• діабет;
• організація протитуберкульозної допомоги.
• Ініціатор створення мережі протитуберкульозних диспансерів в Україні.

Юріхін Анатолій Павлович (1900 – дата смерті не встановлена)
хірург, доктор медичних наук, професор

Освіта та рання діяльність:

• 1919 — закінчив школу бджільництва, працював інструктором.
• 1920–1921 — служив у Червоній армії.
• 1921–1927 — навчався на медичних факультетах Костромського та 2-го Московського університетів.

Професійна діяльність:

• 1928–1933 — лікар у Середньо-Волзькому краї.
• 1933–1939 — головний лікар і завідувач хірургічного відділення лікарень Куйбишевської області.
• 1939–1942 — викладач Куйбишевської військово-медичної академії.
• 1942–1944 — асистент,
1944–1954 — доцент Куйбишевського медичного інституту.
• 1954–1974 — завідувач кафедри загальної хірургії Вінницького медичного інституту.

Наукові ступені та звання:

• 1942 — кандидат медичних наук (дисертація: «Концевые артерио-венозные аневризмы»).
• 1953 — доктор медичних наук (дисертація: «Экспериментально-клинические наблюдения над острой полной непроходимостью пищеварительного тракта»).
• 1955 — присвоєно вчене звання професора.

Основні напрями досліджень:

• патогенез гострої кишкової непрохідності з позицій нейрогуморальної регуляції;
• роль інтоксикації в розвитку ускладнень;
• патоморфологічні зміни в органах і тканинах при непрохідності;
• лікувальна тактика та віддалені результати оперативного втручання;
• клінічне випробування білкового кровозамінника БК-8.

Бродська Інна Олександрівна (1920 — 2012)
патологоанатом, науковиця, дослідниця пухлин головного мозку

Інна Олександрівна народилася в місті Іваново (тепер — Російська Федерація).
У 1946 році закінчила Івановський медичний інститут. У 1947–1950 рр. навчалася в аспірантурі.

Професійна діяльність (у Київському НДІ нейрохірургії, нині — Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України):

• 1950–1958 — молодший науковий співробітник;
• 1958–1962 — старший науковий співробітник;
• 1962–1992 — керівник лабораторії гістохімії;
• 1992–1993 — провідний науковий співробітник відділу нейропатоморфології.
  Наукові здобутки:
• У 1953 р. захистила кандидатську дисертацію «Гистоструктура и характер роста глиом».
• У 1971 р. — докторську дисертацію «Характеристика степени злокачественности глиальных опухолей головного мозга».

Автор 119 наукових публікацій, зокрема 30 у співавторстві.

Основні напрями наукової діяльності:

• морфологічні та гістохімічні дослідження пухлин головного мозку;
• судинна патологія мозку;
• вивчення післяопераційних ускладнень у хворих із пухлинами ЦНС.
• Підготувала 9 кандидатів наук.

Гриньов Даміан Петрович (1879 — 1934)
мікробіолог, науковець, викладач

Даміан Петрович народився в місті Курськ. У 1898 році закінчив Курську гімназію із золотою медаллю. Медичну освіту здобув на медичному факультеті Харківського університету (1904). Упродовж 1904–1906 років додатково навчався на історико-філологічному факультеті того ж університету.

З 1906 по 1909 рік працював дільничим лікарем в Олександрійському повіті. У 1909 році, за запрошенням професора О. В. Репрева, повернувся до Харківського університету для підготовки до професорського звання на кафедрі загальної патології.

У 1910 році захистив докторську дисертацію:
«К вопросу об окислительных процессах при экстирпации поджелудочной железы (экспериментальное исследование)».

У 1911–1912 роках проходив наукове стажування:

• у Санкт-Петербурзі — у лабораторіях професорів Зільбер-Шумової та В. В. Підвисоцького,
• у Берліні — у професора Міхаеліса,
• у Парижі — в Інституті Пастера, де працював під керівництвом І. І. Мечникова та О. М. Безредка.
• У 1913–1914 роках — доцент із мікробіології при кафедрі патологічної фізіології Харківського університету.
Із 1914 року — завідувач кафедри бактеріології в Жіночому медичному інституті.