Соколова Лариса Іванівна (1956) – невропатолог, доктор медичних наук (1998), професор.
Освіта
- 1973–1976 — навчалася у Харківському медичному інституті.
- 1976–1979 — завершила навчання в Київському медичному інституті.
Професійна діяльність
- Від 1984 — працювала на кафедрі нервових хвороб Київського медичного інституту (нині — Національний медичний університет імені О. О. Богомольця).
- 1984–1995 — асистент кафедри нервових хвороб.
- 1995–2005 — доцент кафедри.
- 2005–2007 — професор кафедри.
- Від 2007 — завідувач кафедри нервових хвороб.
Основні напрями наукової діяльності
- діагностика та лікування розсіяного склерозу;
- демієлінізуючі захворювання нервової системи;
- вірусні ураження нервової системи;
- якість життя хворих із демієлінізуючими та судинними захворюваннями нервової системи;
- імунологічні механізми розвитку розсіяного склерозу;
- роль герпесвірусної інфекції у прогресуванні демієлінізуючих процесів;
- наслідки ішемічного інсульту та реабілітація хворих.
Основні наукові праці
- Диагностические возможности исследования зрительных и соматосенсорных потенциалов, вызванных при рассеянном склерозе (1983);
- Ліпопероксидація у хворих на розсіяний склероз (1997);
- Дифференцированное лечение больных рассеянным склерозом (1998);
- Состояние нейроспецифического иммунитета у больных рассеянным склерозом (1998);
- Демієлінізуючі захворювання нервової системи (2001);
- Применение антигормонотоксических препаратов в лечении рассеянного склероза (2004);
- Показники цитотоксичності у хворих на розсіяний енцефаломієліт з герпесвірусною персистенцією (2004);
- Взаємозв’язок ступеня функціональних порушень, рівня залежності у повсякденній активності та якості життя хворих через 3 місяці після перенесеного ішемічного інсульту (2010).
Науковий внесок
Лариса Іванівна Соколова є відомою українською фахівчинею в галузі неврології. Її наукові дослідження присвячені проблемам діагностики, патогенезу та лікування розсіяного склерозу, демієлінізуючих і судинних захворювань нервової системи. Вона встановила взаємозв’язок між активацією демієлінізуючого процесу, прогресуванням неврологічного дефіциту та реактивацією герпесвірусної інфекції у хворих на розсіяний склероз. Наукові праці дослідниці сприяли вдосконаленню підходів до діагностики, лікування та оцінки якості життя пацієнтів із неврологічними захворюваннями.