Бутенко Зоя Андріївна (1928-2001)

Дата:
01.09.2018 день
2018-09-01T00:00:00+03:00
2018-09-02T00:00:00+03:00

Бутенко Зоя Андріївна (1928-2001)Бутенко Зоя Андріївна (1928-2001) патофізіолог, онколог. Доктор медичних наук (1969), професор (1970), академік НАНУ (1990), заслужений діяч науки і техніки України (1998).

Зоя Андріївна закінчила Київський медичний інститут (1949). Працювала в Київському інституті вдосконалення лікарів: асистент, доцент (1952-1961); завідувачка лабораторії з вивчення етіології та патогенезу лейкозу Київського НДІ експериментальної та клінічної онкології (1961-1971); від 1971 – завідувачка відділу Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології НАНУ.

Наукові дослідження були присвячені клітинним і молекулярним механізмам вірусного та радіаційного лейкозогенезу. Провідна представниця школи онкологів акад. Р. Кавецького, його учениця. Зробила значний внесок у створення сучасної концепції канцеро- та лейкогенезу, вперше з’ясувала роль РНК у злоякісному перетворенні клітин. Засновниця нового напряму в онкології – вивчення ролі стовбурових клітин при лейкозі. На основі її досліджень впроваджено в практику нові методи молекулярної діагностики лейкозу та злоякісних лімфом, що, зокрема, має значення для лікування потерпілих від аварії на ЧАЕС. Започаткувала наукову школу онкогематологів в Україні.

Наукові праці: “Цитохимия и электронная микроскопия клеток крови и кроветворных органов” (1974); “Механизмы лейкозогенеза” (1975); “Стволовые кроветворные клетки и лейкоз” (1978); “Лейкозные клетки: происхождение, ультраструктура, дифференцировка” (1984); “Клонально-селекционная концепция опухолевого роста” (1987).

 

Бутенко Зоя Андріївна (1928-2001) патофізіолог, онколог. Доктор медичних наук (1969), професор (1970), академік НАНУ (1990), заслужений діяч науки і техніки України (1998).

Зоя Андріївна закінчила Київський медичний інститут (1949). Працювала в Київському інституті вдосконалення лікарів: асистент, доцент (1952-1961); завідувачка лабораторії з вивчення етіології та патогенезу лейкозу Київського НДІ експериментальної та клінічної онкології (1961-1971); від 1971 – завідувачка відділу Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології НАНУ.

Наукові дослідження були присвячені клітинним і молекулярним механізмам вірусного та радіаційного лейкозогенезу. Провідна представниця школи онкологів акад. Р. Кавецького, його учениця. Зробила значний внесок у створення сучасної концепції канцеро- та лейкогенезу, вперше з’ясувала роль РНК у злоякісному перетворенні клітин. Засновниця нового напряму в онкології – вивчення ролі стовбурових клітин при лейкозі. На основі її досліджень впроваджено в практику нові методи молекулярної діагностики лейкозу та злоякісних лімфом, що, зокрема, має значення для лікування потерпілих від аварії на ЧАЕС. Започаткувала наукову школу онкогематологів в Україні.

Наукові праці: "Цитохимия и электронная микроскопия клеток крови и кроветворных органов" (1974); "Механизмы лейкозогенеза" (1975); "Стволовые кроветворные клетки и лейкоз" (1978); "Лейкозные клетки: происхождение, ультраструктура, дифференцировка" (1984); "Клонально-селекционная концепция опухолевого роста" (1987).