Народився Данило Кирилович Заболотний

Дата:
16.12.2021 день
2021-12-16T00:00:00+02:00
2021-12-17T00:00:00+02:00
Народився Данило Кирилович Заболотний

155 років від дня народження епідеміолога, мікробіолога, доктора медицини, професора, академіка АН СРСР Данила Кириловича Заболотного (1866-1929)

Епідеміолог, мікробіолог, доктор медицини (1908), професор (1898), академік АН СРСР (1929), ВУАН (1922; 1928-1929 – президент). Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1891), Університет св. Володимира в Києві (1894). Відтоді працював лікарем у Подільській губернії, в 1895-1897 – в Київському військовому шпиталі. У 1898 організував у Санкт-Петербурзькому жіночому медичному інституті першу в Росії кафедру бактеріології, очолював її до 1928. Водночас у 1919-1923 – ректор Одеського медичного інституту, де в 1920 заснував першу у світі кафедру епідеміології; в 1924-1928 – професор Військово-медичної академії в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Засновник (1928) і директор Інституту мікробіології та епідеміології. Співзасновник Міжнародного товариства мікробіологів. Один з основоположників епідеміології в СРСР. Учасник і керівник низки експедицій з вивчення чуми, зокрема в Індію, Аравію, Монголію, Китай. У 1918 очолював боротьбу з холерою в Петрограді, 1920 – з висипним тифом.

Вивчав збудник чуми, довів, що його носіями є гризуни, а переносниками – блохи, виявив природні вогнища, описав форми захворювання, шляхи передачі бубонної та легеневої форм, розробляв протичумні вакцини та сироватки. Довів ефективність імунізації в боротьбі з холерою, можливість носіння її збудника здоровими людьми. Досліджував також перебіг сифілісу (розробив серологічні реакції для діагностики, описав властивості та місця перебування в організмі збудника), газової гангрени, дифтерії, черевних і висипних тифів, дизентерії, малярії, грипу.

Наукові праці: “Чума. Эпидемиология, патогенез и профилактика” (1907); “Частная бактериология” (1908); “Сифилис, его патогенез и этиология” (1919); “Основы эпидемиологии” (1927); “Курс мікробіології” (1932); “Избранные труды: В 2 т.” (1956-1957).

155 років від дня народження епідеміолога, мікробіолога, доктора медицини, професора, академіка АН СРСР Данила Кириловича Заболотного (1866-1929) Епідеміолог, мікробіолог, доктор медицини (1908), професор (1898), академік АН СРСР (1929), ВУАН (1922; 1928-1929 – президент). Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1891), Університет св. Володимира в Києві (1894). Відтоді працював лікарем у Подільській губернії, в 1895-1897 – в Київському військовому шпиталі. У 1898 організував у Санкт-Петербурзькому жіночому медичному інституті першу в Росії кафедру бактеріології, очолював її до 1928. Водночас у 1919-1923 – ректор Одеського медичного інституту, де в 1920 заснував першу у світі кафедру епідеміології; в 1924-1928 – професор Військово-медичної академії в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Засновник (1928) і директор Інституту мікробіології та епідеміології. Співзасновник Міжнародного товариства мікробіологів. Один з основоположників епідеміології в СРСР. Учасник і керівник низки експедицій з вивчення чуми, зокрема в Індію, Аравію, Монголію, Китай. У 1918 очолював боротьбу з холерою в Петрограді, 1920 – з висипним тифом. Вивчав збудник чуми, довів, що його носіями є гризуни, а переносниками – блохи, виявив природні вогнища, описав форми захворювання, шляхи передачі бубонної та легеневої форм, розробляв протичумні вакцини та сироватки. Довів ефективність імунізації в боротьбі з холерою, можливість носіння її збудника здоровими людьми. Досліджував також перебіг сифілісу (розробив серологічні реакції для діагностики, описав властивості та місця перебування в організмі збудника), газової гангрени, дифтерії, черевних і висипних тифів, дизентерії, малярії, грипу. Наукові праці: "Чума. Эпидемиология, патогенез и профилактика" (1907); "Частная бактериология" (1908); "Сифилис, его патогенез и этиология" (1919); "Основы эпидемиологии" (1927); "Курс мікробіології" (1932); "Избранные труды: В 2 т." (1956-1957).