Народився Данило Семенович Воронцов

Дата:
11.12.2021 день
2021-12-11T00:00:00+02:00
2021-12-12T00:00:00+02:00
Народився Данило Семенович Воронцов

135 років від дня народження фізіолога, доктора медичних наук, професора, академіка АН УРСР Данила Семеновича Воронцова (1886-1965)

Фізіолог, доктор медичних наук (1934), професор (1923), академік АН УРСР (1957). Після закiнчення природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету (1912) був залишений на кафедрі фізіології тварин (у М. Введенського) для підготовки до професорського звання. У 1914-1916 викладав на Вищих жiночих курсах (Петроград), 1916-1920 – в Одеському університеті (1919 – професор). Працював завідувачем кафедри Смоленського (1922-1930) і Казанського (1931-1935) медичних інститутів. Одночасно в 1931-1935 – завідувач кафедри фізіології Казанського університету, 1935-1941 – Київського медичного інституту. Під час 2-ї світової війни через хворобу не зміг евакуюватися. У 1943 переїхав до Вінниці, де працював завідувачем кафедри біохімії в Медичному інституті. Від 1944 – в Київському університеті: професор кафедри фізіології, завідувач сектору загальної фізіології НДІ фізіології тварин при Університеті. Одночасно в 1956-1965 – засновник і завідувач лабораторії електрофізіології Інституту фізіології АН УРСР (Київ). Засновник української школи електрофізіологів і мембранологів. Голова Українського фізіологічного товариства (1960-1965).

Вивчав проблеми характеристики струмiв дiї нервiв i м’язів. Встановив, що збудження, втрачене під впливом одновалентних катіонів, поновлюється анодом, а зміна збудженості, викликана застосуванням двовалентних катіонів, поновлюється катодом. Це явище назване “феноменом Воронцова”. Вивчаючи природу рефрактерності, відкрив ан- і катаелектротонічні фази її розвитку. Один iз засновників мембранної теорiї походження електричних потенцiалiв у живих клiтинах. Вивчав умови, що визначають форму електрокардіограми, встановив її компоненти, зокрема дослідив походження зубців електрокардіограми.

Наукові праці: “Фiзiологiя тварин i людини” (1952); “В.Ю. Чаговець – основоположник сучасної електрофізіології” (1957); “Про природу подразливості живих утворень” (1958); “Нариси з історії фізіології на Україні” (1959); “Общая электрофизиология” (1961); “Электричество в живом организме” (1961); “Физический электрон нервов и мышц” (1966).

135 років від дня народження фізіолога, доктора медичних наук, професора, академіка АН УРСР Данила Семеновича Воронцова (1886-1965) Фізіолог, доктор медичних наук (1934), професор (1923), академік АН УРСР (1957). Після закiнчення природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету (1912) був залишений на кафедрі фізіології тварин (у М. Введенського) для підготовки до професорського звання. У 1914-1916 викладав на Вищих жiночих курсах (Петроград), 1916-1920 – в Одеському університеті (1919 – професор). Працював завідувачем кафедри Смоленського (1922-1930) і Казанського (1931-1935) медичних інститутів. Одночасно в 1931-1935 – завідувач кафедри фізіології Казанського університету, 1935-1941 – Київського медичного інституту. Під час 2-ї світової війни через хворобу не зміг евакуюватися. У 1943 переїхав до Вінниці, де працював завідувачем кафедри біохімії в Медичному інституті. Від 1944 – в Київському університеті: професор кафедри фізіології, завідувач сектору загальної фізіології НДІ фізіології тварин при Університеті. Одночасно в 1956-1965 – засновник і завідувач лабораторії електрофізіології Інституту фізіології АН УРСР (Київ). Засновник української школи електрофізіологів і мембранологів. Голова Українського фізіологічного товариства (1960-1965). Вивчав проблеми характеристики струмiв дiї нервiв i м'язів. Встановив, що збудження, втрачене під впливом одновалентних катіонів, поновлюється анодом, а зміна збудженості, викликана застосуванням двовалентних катіонів, поновлюється катодом. Це явище назване "феноменом Воронцова". Вивчаючи природу рефрактерності, відкрив ан- і катаелектротонічні фази її розвитку. Один iз засновників мембранної теорiї походження електричних потенцiалiв у живих клiтинах. Вивчав умови, що визначають форму електрокардіограми, встановив її компоненти, зокрема дослідив походження зубців електрокардіограми. Наукові праці: "Фiзiологiя тварин i людини" (1952); "В.Ю. Чаговець – основоположник сучасної електрофізіології" (1957); "Про природу подразливості живих утворень" (1958); "Нариси з історії фізіології на Україні" (1959); "Общая электрофизиология" (1961); "Электричество в живом организме" (1961); "Физический электрон нервов и мышц" (1966).