Народився Микола Дмитрович Стражеско

Дата:
17.12.2021 день
2021-12-17T00:00:00+02:00
2021-12-18T00:00:00+02:00
Народився Микола Дмитрович Стражеско

145 років від дня народження терапевта, доктора медицини, професора, академіка АН УРСР, АН СРСР, дійсного члена АМН СРСР Миколи Дмитровича Стражеска (1876-1952)

Терапевт, доктор медицини (1904), професор (1907), академік АН УРСР (1934), академік АН СРСР (1943), дійсний член АМН СРСР (1944), заслужений діяч науки УРСР (1934). Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1899). Від 1899 працював під керівництвом В.П. Образцова в клініці внутрішніх хвороб Університету. Працював на посадах приват-доцента (1908), асистента (до 1918) факультетської терапевтичної клініки професора В.П. Образцова; у 1910 обраний професором кафедри патології і терапії Жіночих медичних курсів; у 1917 очолив кафедру лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою Київських вищих жіночих курсів (інституту); під час Першої світової та Громадянської воєн (1914-1920) був головою Київського обласного комітету союзу міст, який керував системою Госпіталів, евакуаційних і перев’язочних пунктів; у 1920-1922 – завідувач кафедри факультетської терапевтичної клініки Новоросійського університету; після повернення з Одеси очолював кафедри пропедевтичної клініки (1922-1927), Госпітальної терапії (з 1927), а в 1929-1952 – одночасно і кафедру факультетської терапії Київського медичного інституту; від 1934 – керівник клінічного відділення Інституту клінічної фізіології АН УРСР; з 1936 – директор-організатор Українського інституту клінічної медицини (нині Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска НАМН України); з початком німецько-радянської війни відбув до м. Уфа, де очолив наукову бригаду АН УРСР, став головним консультантом Управління евакогоспіталів Наркомату охорони здоров’я СРСР, очолив кафедру терапії 1-го Московського медичного інституту; в 1943-1944 очолював наукову роботу в Центральному Госпіталі Червоної Армії (м. Москва).

Вивчав проблеми фізіології та патології органів шлунково-кишкового тракту, питання застосування строфантину як лікарського засобу при захворюваннях серця; описав низку симптомів і синдромів при серцево-судинних захворюваннях, розробив вчення про функціональну недостатність кровообігу; описав і пояснив значення тричленного ритму серця при неврозі та дав йому правильну клінічну оцінку, описав три хвороби Едем-Стокса, звукові явища та періодичну появу гучного першого тону, подав точний опис і зміну симптомів недостатності серця, що починається, при різних вадах, обґрунтував теорію ревматизму як інфекційно-алергічного захворювання стрептококової етіології, виявив зв’язок між сепсисом, ендокардитом і ревматизмом; відкрив новий вид коливань артеріального тиску, що нагадують так звані хвилі Траубе-Герінга, але залежать не від впливу акту дихання, а від поперечної дисоціації серця, що переважно спостерігається при токсичній дії на серце засобів групи дигіталісу; досліджував хронічні інфекції, рановий сепсис; вивчав питання геріатрії, гематології, шоку, туберкульозу тощо.

145 років від дня народження терапевта, доктора медицини, професора, академіка АН УРСР, АН СРСР, дійсного члена АМН СРСР Миколи Дмитровича Стражеска (1876-1952) Терапевт, доктор медицини (1904), професор (1907), академік АН УРСР (1934), академік АН СРСР (1943), дійсний член АМН СРСР (1944), заслужений діяч науки УРСР (1934). Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1899). Від 1899 працював під керівництвом В.П. Образцова в клініці внутрішніх хвороб Університету. Працював на посадах приват-доцента (1908), асистента (до 1918) факультетської терапевтичної клініки професора В.П. Образцова; у 1910 обраний професором кафедри патології і терапії Жіночих медичних курсів; у 1917 очолив кафедру лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою Київських вищих жіночих курсів (інституту); під час Першої світової та Громадянської воєн (1914-1920) був головою Київського обласного комітету союзу міст, який керував системою Госпіталів, евакуаційних і перев'язочних пунктів; у 1920-1922 - завідувач кафедри факультетської терапевтичної клініки Новоросійського університету; після повернення з Одеси очолював кафедри пропедевтичної клініки (1922-1927), Госпітальної терапії (з 1927), а в 1929-1952 - одночасно і кафедру факультетської терапії Київського медичного інституту; від 1934 - керівник клінічного відділення Інституту клінічної фізіології АН УРСР; з 1936 - директор-організатор Українського інституту клінічної медицини (нині Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска НАМН України); з початком німецько-радянської війни відбув до м. Уфа, де очолив наукову бригаду АН УРСР, став головним консультантом Управління евакогоспіталів Наркомату охорони здоров'я СРСР, очолив кафедру терапії 1-го Московського медичного інституту; в 1943-1944 очолював наукову роботу в Центральному Госпіталі Червоної Армії (м. Москва). Вивчав проблеми фізіології та патології органів шлунково-кишкового тракту, питання застосування строфантину як лікарського засобу при захворюваннях серця; описав низку симптомів і синдромів при серцево-судинних захворюваннях, розробив вчення про функціональну недостатність кровообігу; описав і пояснив значення тричленного ритму серця при неврозі та дав йому правильну клінічну оцінку, описав три хвороби Едем-Стокса, звукові явища та періодичну появу гучного першого тону, подав точний опис і зміну симптомів недостатності серця, що починається, при різних вадах, обґрунтував теорію ревматизму як інфекційно-алергічного захворювання стрептококової етіології, виявив зв'язок між сепсисом, ендокардитом і ревматизмом; відкрив новий вид коливань артеріального тиску, що нагадують так звані хвилі Траубе-Герінга, але залежать не від впливу акту дихання, а від поперечної дисоціації серця, що переважно спостерігається при токсичній дії на серце засобів групи дигіталісу; досліджував хронічні інфекції, рановий сепсис; вивчав питання геріатрії, гематології, шоку, туберкульозу тощо.