130 років від дня народження терапевта, доктора медицини, професора Володимира Олександровича Ельберга (1891-1960)
Терапевт, доктор медицини (1928), професор (1939), заслужений діяч науки УРСР (1960). Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1914). Працював військовим лікарем (1914-1923); відтоді – в Київському медичному інституті (з перервами): завідувач кафедри терапії (1939-1941 і 1951-1958); завідувач кафедри пропедевтичної терапії Пермського (РФ, 1930-1931) і Киргизського (Фрунзе, нині Бішкек, 1941-1944) медичних інститутів, терапії Київського інституту удосконалення лікарів (1944-1945) і медичного стоматологічного інституту (1948-1952), факультетської терапії Чернівецького медичного інституту (1945-1948).
Вивчав функціональний стан печінки, проблеми діагностики ревматизму, мітрального стенозу, тромбоемболій, гіпертонічної хвороби, рефлекторних стенокардій.
Наукові праці: “Сыпной тиф у детей” (1923); “Изменение крови у здоровых в связи с условиями питания”; “Материалы к вопросу о холестериновом обмене (Клиническое и эпидемиологическое исследование)” (1928); “Перианикальные воспалительные процессы как патогенетический фактор ревматизма” (1951); “О новом советском препарате корнерине” (1956).