Народився Андронік Архипович Чайка

Дата:
17.05.2021 день
2021-05-17T00:00:00+03:00
2021-05-18T00:00:00+03:00
Народився Андронік Архипович Чайка

140 років від дня народження хірурга-уролога, доктора медицини, професора Андроніка Архиповича Чайки (1881-1968)

Хірург-уролог, доктор медицини (1914), професор, заслужений діяч науки УРСР (1946), генерал-майор медичної служби (1943). Закінчив Військово-медичну академію (Санкт-Петербург; 1911). У 1902-1906 служив в армії на посадах виконуючого обов’язки молодшого медичного фельдшера (1902-1904), молодшого медичного фельдшера Кременчуцького лазарету; з 1911 – лікар для удосконалення при Клінічному військовому госпіталі (при Військово-медичній академії); у 1914-1922 – доцент з урології при кафедрі факультетської хірургії Київського медичного інституту; від 1918 – завідувач відділу урології Київського військового госпіталю; з 1929 – професор, завідувач кафедри урології Київського інституту удосконалення лікарів; у 1941-1943 керував хірургічною роботою Київського військового госпіталю, що перебував у евакуації в Харкові, Томську, Балашові; 1943-1944 – головний хірург Управління фронтового евакопункту 3-го Українського фронту; 1944-1949 – головний хірург, а від 1949 – консультант Київського окружного військового госпіталю; 1945-1961 – завідувач кафедри урології Київського медичного інституту; з 1953 – головний уролог МОЗ України.

Основні напрями наукової діяльності: дослідження пошкоджень і захворювань нирок та інших органів системи сечовиділення, захворювань передміхурової залози, сім’яних канатиків, загальна хірургія, проблеми гнійної хірургії, вивчення кишкової непрохідності, апендициту, вогнепальних поранень грудної клітки; вперше в СРСР виконав промежинну простатектомію.

140 років від дня народження хірурга-уролога, доктора медицини, професора Андроніка Архиповича Чайки (1881-1968) Хірург-уролог, доктор медицини (1914), професор, заслужений діяч науки УРСР (1946), генерал-майор медичної служби (1943). Закінчив Військово-медичну академію (Санкт-Петербург; 1911). У 1902-1906 служив в армії на посадах виконуючого обов'язки молодшого медичного фельдшера (1902-1904), молодшого медичного фельдшера Кременчуцького лазарету; з 1911 - лікар для удосконалення при Клінічному військовому госпіталі (при Військово-медичній академії); у 1914-1922 - доцент з урології при кафедрі факультетської хірургії Київського медичного інституту; від 1918 - завідувач відділу урології Київського військового госпіталю; з 1929 - професор, завідувач кафедри урології Київського інституту удосконалення лікарів; у 1941-1943 керував хірургічною роботою Київського військового госпіталю, що перебував у евакуації в Харкові, Томську, Балашові; 1943-1944 - головний хірург Управління фронтового евакопункту 3-го Українського фронту; 1944-1949 - головний хірург, а від 1949 - консультант Київського окружного військового госпіталю; 1945-1961 - завідувач кафедри урології Київського медичного інституту; з 1953 - головний уролог МОЗ України. Основні напрями наукової діяльності: дослідження пошкоджень і захворювань нирок та інших органів системи сечовиділення, захворювань передміхурової залози, сім'яних канатиків, загальна хірургія, проблеми гнійної хірургії, вивчення кишкової непрохідності, апендициту, вогнепальних поранень грудної клітки; вперше в СРСР виконав промежинну простатектомію.