85 років від дня народження лікаря, громадського діяча, доктора медичних наук, професора Антонія Степановича Лявинця (1934)
Лікар, громадський діяч, доктор медичних наук (1982), професор (1989). Закінчив Ужгородський університет (1957). Від 1964 працював у Київському медичному інституті: 1989-1991 – професор кафедри акушерства і гінекології. У 1992 виїхав до Угорщини. 1992–2004 – директор клініки хворих з паралічем дихання в Будапешті.
Наукові дослідження присвячені безпеці плоду при акушерських операціях і знеболюванні пологів, реанімації й інтенсивній терапії при гіпоксичних станах плода та новонародженого. Розробив метод лікування гіпоксії плода та новонародженого (відомий як метод Бакшеєва-Лявинця). У 1986 після аварії на ЧАЕС ініціював створення товариства захисників людського зародка, плода та новонародженого “Братство Колиска”, у 1992 організував у Будапешті міжнародний фонд “Колиска-Белче”, в якому проходили реабілітацію діти з родин, постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС. Ініціатор створення та голова (2003-2014) Вседержавного товариства русинської інтелігенції Угорщини ім. А. Годинки, журналу “Русинський світ” і часопису “Русинський альманах”.
Наукові праці: “К вопросу о влиянии андаксина на здоровых людей” (1962); “Актуальные вопросы патогенеза и лечения асфиксии” (1965); “Асфиксия новорожденных” (1969); “Экскреция катехоламинов у детей, родившихся в состоянии асфиксии” (1973); “К вопросу об эмбриотоксическом тератогенном влиянии ингаляционных анестетиков во время первой половины беременности” (1978); “Гипоксические состояния в акушерской практике” (1978).