Народився Данило Овсійович Альперн

Дата:
15.12.2019 день
2019-12-15T00:00:00+02:00
2019-12-16T00:00:00+02:00

125 років від дня народження патофізіолога, доктора медичних наук, члена-кореспондента АН УРСР Данила Овсійовича Альперна (1894-1968)

Патофізіолог, доктор медичних наук (1921), член-кореспондент АН УРСР (1939), заслужений діяч науки УРСР (1947). Закінчив Харківський університет (1917). У студентські роки займався дослідженнями в науковій лабораторії кафедри загальної патології під керівництвом професора О. Репрева; його працю було відзначено золотою медаллю. Від 1920 працював у Харківському медичному інституті: асистент, старший асистент, доцент кафедри патологічної фізіології, від 1929 – професор і завідувач кафедри патологічної фізіології, одночасно в 1923-1954 – завідувач відділу Українського науково-дослідного психоневрологічного інституту (Харків); 1934-1941 – завідувач відділу патофізіології Українського інституту експериментальної медицини. Відряджений з науковою метою за кордон, де працював в Інституті патології (Берлін), Інституті фізіології (Кіль), Інституті біохімії (Гайдельберґ), а також у лабораторіях і клініках університетів міст Відень і Кіль. Був головою харківського відділення Наукового товариства патофізіологів; почесний член Міжнародного антиревматичного товариства й Арґентинської протиревматичної ліги.

Основні напрями наукової діяльності: патофізіологія нервової системи та нейрогуморальної регуляції, патохімія запалення та патогенез алергічних реакцій; роль нервово-гуморальних факторів у патології тканинного обміну, запаленні й алергії.

Наукові праці: “Учение о лихорадке” (1928); “Вегетативна нервова система та обмін речовин” (1931); “Патологічна фізіологія” (1949); “Воспаление” (1959); “Холинергические процессы в патологии” (1963); “Патологическая физиология” (1965).

125 років від дня народження патофізіолога, доктора медичних наук, члена-кореспондента АН УРСР Данила Овсійовича Альперна (1894-1968) Патофізіолог, доктор медичних наук (1921), член-кореспондент АН УРСР (1939), заслужений діяч науки УРСР (1947). Закінчив Харківський університет (1917). У студентські роки займався дослідженнями в науковій лабораторії кафедри загальної патології під керівництвом професора О. Репрева; його працю було відзначено золотою медаллю. Від 1920 працював у Харківському медичному інституті: асистент, старший асистент, доцент кафедри патологічної фізіології, від 1929 – професор і завідувач кафедри патологічної фізіології, одночасно в 1923-1954 – завідувач відділу Українського науково-дослідного психоневрологічного інституту (Харків); 1934-1941 – завідувач відділу патофізіології Українського інституту експериментальної медицини. Відряджений з науковою метою за кордон, де працював в Інституті патології (Берлін), Інституті фізіології (Кіль), Інституті біохімії (Гайдельберґ), а також у лабораторіях і клініках університетів міст Відень і Кіль. Був головою харківського відділення Наукового товариства патофізіологів; почесний член Міжнародного антиревматичного товариства й Арґентинської протиревматичної ліги. Основні напрями наукової діяльності: патофізіологія нервової системи та нейрогуморальної регуляції, патохімія запалення та патогенез алергічних реакцій; роль нервово-гуморальних факторів у патології тканинного обміну, запаленні й алергії. Наукові праці: "Учение о лихорадке" (1928); "Вегетативна нервова система та обмін речовин" (1931); "Патологічна фізіологія" (1949); "Воспаление" (1959); "Холинергические процессы в патологии" (1963); "Патологическая физиология" (1965).