Епштейн Давид Якович (1871-1946) – фтизіатр, доктор медицини, професор.
Освіта та початок професійного шляху
Давид Якович Епштейн народився 25 вересня 1871 року в місті Старокостянтинові Волинської губернії, нині Хмельницької області.
У 1896 році закінчив медичний факультет Віденського університету. Ще під час навчання вивчав проблеми туберкульозу, зокрема методи його хірургічного лікування.
Після повернення з Відня одним із перших в Україні почав застосовувати штучний пневмоторакс для лікування легеневого туберкульозу.
Наукова діяльність
Значна частина наукової роботи Давида Епштейна була присвячена проблемам лікування туберкульозу легень.
- У 1924 році він захистив докторську дисертацію «Лечение легочного туберкулеза путем искусственного пневмоторакса», над якою працював близько 15 років. У 1925 році йому було присуджено ступінь доктора медицини.
- У 1929 році Епштейна призначили доцентом курсу туберкульозу Київського медичного інституту.
- У 1934 році курс туберкульозу було реорганізовано в кафедру туберкульозу, яку очолив Давид Якович Епштейн. Він керував кафедрою до 1946 року. У 1940 році йому присвоєно вчене звання професора.
Клінічними базами кафедри були туберкульозне відділення лікарні імені Жовтневої революції та Перший протитуберкульозний диспансер Києва.
Внесок у розвиток фтизіатрії
Одним із основних напрямів роботи Давида Яковича було вдосконалення методу штучного пневмотораксу при лікуванні туберкульозу легень.
Він також досліджував взаємозв’язок туберкульозу із функціонуванням вегетативної нервової системи та приділяв увагу психологічному стану пацієнтів.
Особливе місце в його науковій спадщині посідає монографія «Душа туберкульозного хворого», у якій автор, зокрема, розглядав психологію людей із туберкульозом, їхню реакцію на захворювання та взаємини з лікарями.
Наукові праці
Давид Якович Епштейн опублікував понад 40 наукових праць з різних питань фтизіатрії.
Серед його основних праць:
- «Душа туберкулезного больного» — Харків, 1927;
- «Туберкулез и вегетативная система» — Київ, 1931;
- «Штучний пневмоторакс» — Харків, 1931;
- «Туберкулез, его предупреждение и лечение» — Київ, 1943;
- «Пам’ятка туберкульозного хворого» — Київ, 1946.
Організаційна діяльність
Давид Якович Епштейн брав активну участь в організації боротьби з туберкульозом в Україні.
Він був засновником першого Наукового фтизіатричного товариства в Києві, очолював комісію з питань туберкульозу Вченої медичної ради Міністерства охорони здоров’я УРСР, був заступником голови Київського фтизіатричного товариства та Товариства фтизіатрів України, а також членом ради Міністерства охорони здоров’я СРСР з питань туберкульозу.
Педагогічна діяльність
Як викладач і завідувач кафедри Давид Епштейн поєднував лікувальну практику з підготовкою лікарів та розвитком фтизіатричної освіти.
Під його керівництвом кафедра туберкульозу Київського медичного інституту стала одним із осередків підготовки фахівців у галузі фтизіатрії. Клінічна робота кафедри була безпосередньо пов’язана з наданням допомоги хворим на туберкульоз.
Останні роки життя
Давид Якович Епштейн продовжував працювати на кафедрі туберкульозу Київського медичного інституту до кінця життя.
Помер 5 липня 1946 року в Києві.
Наукова спадщина
Професор Давид Якович Епштейн належить до фахівців, які стояли біля витоків розвитку фтизіатричної освіти та науки в Києві.
Його діяльність була пов’язана з дослідженням туберкульозу, удосконаленням методів його лікування, розвитком фтизіатричної допомоги та підготовкою лікарів. Особливе місце в його професійній спадщині посідають дослідження штучного пневмотораксу та праці, присвячені медичним і психологічним аспектам туберкульозу.