Драннік Георгій Миколайович (1941 – 2024) український лікар-імунолог, алерголог, доктор медичних наук (1980), професор (1986), один із засновників клінічної імунології в Україні.
У 1965 році закінчив Харківський медичний інститут. Після завершення навчання працював лікарем.
З 1968 року його наукова та професійна діяльність пов’язана з Інститутом урології Академії медичних наук України (Київ), де з 1980 року очолював лабораторію імунології.
Водночас з 1987 року був керівником Українського центру клінічної імунології. У 1994 році заснував кафедру клінічної імунології та алергології з курсом дитячої клінічної імунології Національного медичного університету та очолив її.
Є фундатором служби клінічної імунології в Україні. Брав участь у створенні мережі трансплантаційних центрів у Донецьку, Львові та Запоріжжі.
У 1992–2004 роках був головним позаштатним спеціалістом Міністерства охорони здоров’я України з питань клінічної та лабораторної імунології.
З 1999 року — організатор і перший президент Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації.
Наукова діяльність
Наукові дослідження Георгія Миколайовича Дранніка присвячені проблемам:
трансплантаційної імунології та імуногенетики;
порушень імунної системи у пацієнтів з урологічними та нефрологічними захворюваннями;
імунних змін при синдромі хронічної втоми та вторинних імунодефіцитах;
імунопатогенезу у подружніх пар;
взаємозв’язку між антигенами системи HLA та схильністю до урологічних і нефрологічних захворювань.
Основні наукові праці
«Система иммунитета при заболеваниях внутренних органов» (1985)
«Иммунитет и инфекция при пересадке почки» (1986)
«Иммунонефрология» (1989)
«Генетические системы крови человека и болезни» (1990)
«Иммунотропные препараты» (1994)
«Клиническая иммунология и аллергология» (1999, 2003, 2006)
«Влияние эрбисола ультрафарм при рецидивирующей герпетической инфекции на продукцию ИЛ-4, ИЛ-10 и экспрессию активационных молекул» (2006)