Народився Іван Миколайович Іщенко

Дата:
05.07.2021 день
2021-07-05T00:00:00+03:00
2021-07-06T00:00:00+03:00
Народився Іван Миколайович Іщенко

130 років від дня народження військового хірурга, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР Івана Миколайовича Іщенка (1891-1975)

Військовий хірург, доктор медичних наук (1941), професор (1934), член-кореспондент АН УРСР (1945), заслужений діяч науки УРСР (1942). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1917). Відтоді працював військовим лікарем; водночас від 1920 – в Київському медичному інституті: в 1937-1955 – завідувач кафедри загальної хірургії, від 1955 – факультетської хірургії; в 1933-1936 – завідувач відділу експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології та патології (нині в складі Інституту фізіології НАНУ, Київ); 1937-1941 – науковий керівник Київського НДІ переливання крові і невідкладної хірургії (нині Інститут гематології та трансфузіології НАМНУ). Голова правління Наукового хірургічного товариства УРСР (від 1954).

Наукові дослідження були присвячені трансплантації тканин, лікуванню ранового сепсису, алергії, теорії та практиці наркозу, травматичному мозковому тиску, хірургічному лікуванню захворювань жовчних шляхів, печінки та шлунка.

Наукові праці: “О хирургическом лечении нефритов” (1928); “Методика денервації печінки у тварин” (1936); “Материалы к патогенезу и лечению синдромов мозгового давления травматического происхождения” (1941); “Операции на желчных путях и печени” (1966); “Непроходимость печеночно-желчного протока при желчнокаменной болезни” (1970).

130 років від дня народження військового хірурга, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР Івана Миколайовича Іщенка (1891-1975) Військовий хірург, доктор медичних наук (1941), професор (1934), член-кореспондент АН УРСР (1945), заслужений діяч науки УРСР (1942). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1917). Відтоді працював військовим лікарем; водночас від 1920 – в Київському медичному інституті: в 1937-1955 – завідувач кафедри загальної хірургії, від 1955 – факультетської хірургії; в 1933-1936 – завідувач відділу експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології та патології (нині в складі Інституту фізіології НАНУ, Київ); 1937-1941 – науковий керівник Київського НДІ переливання крові і невідкладної хірургії (нині Інститут гематології та трансфузіології НАМНУ). Голова правління Наукового хірургічного товариства УРСР (від 1954). Наукові дослідження були присвячені трансплантації тканин, лікуванню ранового сепсису, алергії, теорії та практиці наркозу, травматичному мозковому тиску, хірургічному лікуванню захворювань жовчних шляхів, печінки та шлунка. Наукові праці: "О хирургическом лечении нефритов" (1928); "Методика денервації печінки у тварин" (1936); "Материалы к патогенезу и лечению синдромов мозгового давления травматического происхождения" (1941); "Операции на желчных путях и печени" (1966); "Непроходимость печеночно-желчного протока при желчнокаменной болезни" (1970).